печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31369/23-к
21 серпня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000791 від 05.05.2023, -
24.07.2023 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором, згідно вимог якого останній просить накласти арешт тимчасово вилученого майна, а саме:
1. Мобільний телефон марки «Iphone 12 pro», блакитного кольору, який в подальшому поміщено в спец пакет GSU3007338.
2. Грошові кошти в сумі 1970 гривень, які в подальшому поміщено в спец пакет PSP2137814,
вилучених 11.07.2023 під час проведення особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи подане клопотання слідчий вказує, що у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 01.05.2023, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду начальника відділу адміністрування податку на майно та місцевих зборів з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, будучи службовою особою, вступив у попередню змову з ОСОБА_5 , який обіймає посаду головного державного інспектора відділу координації та інформаційно-аналітичного забезпечення управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Вінницькій області і також являється службовою особою, направлену на висунення ОСОБА_6 , що здійснює діяльність в якості фізичної особи-підприємця на території м. Вінниці та Вінницької області, прохання надання неправомірної вигоди за не вчинення ними в інтересах останнього дій, пов'язаних із організацією проведення позачергових податкових перевірок, притягнення до адміністративної відповідальності через виявлені порушення вимог Кодексу законів про працю України, інших нормативно-правових актів у господарській діяльності підприємця, з використанням наданого службового становища шляхом її вимагання.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, 01.05.2023, у денний час доби, ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, достовірно усвідомлюючи факт проведення у лютому, квітні 2023 року співробітниками ГУ ДПС у Вінницькій області перевірок діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , за результатами яких виявлено порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч. 4 ст. 24 КЗпП України та складено відповідні протоколи про адміністративні правопорушення, під час телефонної розмови з останнім, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 , висловив підприємцю вимогу надання неправомірної вигоди розміром 200-500 доларів США щомісячно за невчинення ними в інтересах останнього дій, пов'язаних із організацією проведення систематичних позачергових податкових перевірок, а також притягнення до передбаченої законом відповідальності через виявлення можливих порушень.
Внаслідок оголошеної вимоги у ОСОБА_6 виникло уявлення невідворотності настання шкідливих наслідків для себе при здійсненні у подальшому господарської діяльності в разі відмови.
Водночас ОСОБА_5 повідомив про необхідність додаткової комунікації з ОСОБА_4 задля уточнення всіх обставин передачі неправомірної вигоди та визначення її точного обсягу.
При цьому ОСОБА_5 додатково оголосив ОСОБА_6 прохання перерахувати грошові кошти у розмірі 200 доларів США на його особистий банківський рахунок за надану «консультацію», зазначивши відповідні реквізити.
Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, 03.05.2023, ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, під час телефонної розмови з ОСОБА_6 , спитав у останнього, чи погоджується він на умови, попередньо висунуті ОСОБА_5 , та наголосив на необхідності особистої зустрічі на території м. Вінниці з метою обумовлення обставин надання неправомірної вигоди.
Надалі 16.05.2023, приблизно о 12 год 30 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи у заздалегідь обумовленому місці по вул. Костянтиновича в м. Вінниці, будучи службовою особою, під час особистої зустрічі оголосив ОСОБА_6 вимогу надання неправомірної вигоди розміром 8000 грн щомісячно за невчинення в інтересах останнього дій, пов'язаних із організацією проведення систематичних податкових перевірок, а також притягнення до передбаченої законом відповідальності через виявлення можливих порушень, зауваживши на необхідності передачі цих коштів при наступній особистій зустрічі.
Після того, 16.05.2023, приблизно о 17 год 23 хв, ОСОБА_4 , реалізуючи спільний злочинний умисел, перебуваючи неподалік адміністративної будівлі «Книжка» по вул. Константиновича в м. Вінниці, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_6 , який вимушено виконував його незаконну вимогу, попередньо обумовлену суму неправомірної вигоди у розмірі 8000 грн за невчинення відповідних заходів.
Потім 24.06.2023, приблизно о 09 год 20 хв, ОСОБА_5 , реалізуючи спільний злочинний умисел, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, за допомогою застосунку - системи обміну миттєвими повідомленнями «WhatsApp» надіслав на абонентський номер, що використовується ОСОБА_6 , ініціативне повідомлення з висуненням останньому прохання надання ОСОБА_4 чергової суми неправомірної вигоди.
11.07.2023 о 12 год 10 хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , затримано у порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України безпосередньо після отримання неправомірної вигоди, вчиненої службовою особою, а саме злочину, передбаченого 3 ст. 368 КК України.
В подальшому проведено особистий обшук гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
1. Мобільний телефон марки «Iphone 12 pro», блакитного кольору, який в подальшому поміщено в спец пакет GSU3007338.
2. Грошові кошти в сумі 1970 гривень, які в подальшому поміщено в спец пакет PSP2137814.
Зазначені кошти та мобільний телефон використані як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
12.07.2023 винесено постанову про визнання вказаних, предметів та коштів речовими доказами.
12.07.2023 ОСОБА_4 в порядку і з підстав, визначених ст. ст. 276-278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
На даний час, у ході досудового розслідування виникла необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт вказаного майна, з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення та відчуження майна, задля збереження речових доказів.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, здійснювалась фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів.
У судове засідання прокурор/слідчий не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Прокурор подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримав.
Володілець майна та його представник в судове засідання не з'явився, про місце і час судового розгляду повідомлявся належним чином.
Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття учасників розгляду у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами, їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання їх явки обов'язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у відсутність нез'явившихся осіб.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000791 від 05.05.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
11.07.2023 о 12 год 10 хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , затримано у порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України безпосередньо після отримання неправомірної вигоди, вчиненої службовою особою, а саме злочину, передбаченого 3 ст. 368 КК України.
В подальшому проведено особистий обшук гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
1. Мобільний телефон марки «Iphone 12 pro», блакитного кольору, який в подальшому поміщено в спец пакет GSU3007338.
2. Грошові кошти в сумі 1970 гривень, які в подальшому поміщено в спец пакет PSP2137814.
12.07.2023 винесено постанову про визнання вказаних, предметів та коштів речовими доказами.
12.07.2023 ОСОБА_4 в порядку і з підстав, визначених ст. ст. 276-278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Абзацом 2 ч. 5 ст. 171 КПК України передбачено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Таким чином, згідно з положеннями ч. 2 ст. 168, ч. 7 ст. 236 КПК України зазначене майно, що вилучене під час проведення обшуку, вважається тимчасово вилученим майном.
Судовим розглядом встановлено, що затримання, під час якого було вилучено майно та на арешті якого на даний час наполягає сторона обвинувачення, був проведений 11.07.2023, а з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна слідчий звернувся до суду 12.07.2023, що свідчить про дотримання вимог абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що вилучене майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12023000000000791 від 05.05.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.
Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому слідчий суддя вважає за доцільне, для ефективного розслідування з метою збереження речових доказів накласти арешт на вказане майно.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на вилучене майно, з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 98, 100, 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт тимчасово вилученого майно, а саме:
1. Мобільний телефон марки «Iphone 12 pro», блакитного кольору, який в подальшому поміщено в спец пакет GSU3007338.
2. Грошові кошти в сумі 1970 гривень, які в подальшому поміщено в спец пакет PSP2137814,
вилучених 11.07.2023 під час проведення особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту/відмову у ньому може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1