печерський районний суд міста києва
Справа № 757/34975/22-ц
Категорія
15 серпня 2023 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі - Ємець Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу 757/34975/22-ц за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,-
У грудні 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.
Так, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 25.04.2019 між ПАТ «СК «Уніка» до ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №014037/4615/00000080.
Предметом даного Договору є майнові інтереси страхувальника щодо транспортного засобу «AUDI Q8» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Як вбачається з Довідки НПУ №3019310326139614 про дорожньо-транспортну пригоду, 30 жовтня 2019 року о 20 год. 45 хв. в м. Києві по вул. Генерала Алмазова, буд. 6 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох автомобілів: «AUDI Q8» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «TOYOTA RAV 4» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Так, постановою Печерського районного суду міста Києва по справі 757/61080/19-п від 05 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва по справі 757/61068/19-п від 04 лютого 2020 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобі «AUDI Q8» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до чого Страхувальник зазнав матеріального збитку.
31.10.2019 потерпілий від дорожньо-транспортної пригоди, звернувся до страховика ПрАТ «СК «Уніка», з заявою №00324852 про подію, що має ознаки страхового випадку із поясненнями.
Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля ««AUDI Q8» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ПрАТ «СК «Уніка» було проведено огляд транспортного засобу, про що складено протокол огляду транспортного засобу.
Відповідно до ремонтної калькуляції системи Audatex №00324852 від 08 листопада 2019 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «AUDI Q8» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 40 604,50грн.
Відповідно рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Захід Преміум» №00969 від 27.03.2020, вартість відновлюваного ремонту автомобіля «AUDI Q8» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 40 680,26 грн.
Як вбачається зі страхового акту №00324852 від 30.03.2020 року, виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договору, страховиком - ПрАТ «СК «Уніка» прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за Договором в розмірі 40 680, 26 грн., шляхом безготівково перерахування коштів на рахунок ТОВ «Ніко Захід Преміум», що підтверджується платіжним дорученням №144529 від 31.03.2020 р.
Отже, відносини між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_1 у цій справи регулюються правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування».
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «TOYOTA RAV 4» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким в момент дорожньо-транспортної пригоди керувала ОСОБА_1 , не був забезпечив полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином, до ПрАТ «СК «Уніка» перейшло право вимоги до відповідача на підставі ст. 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» в порядку суброгації.
З врахуванням зазначеного позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 в порядку суброгації на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» кошти за завдану майнову шкоду в розмірі: 20 340 гривень 13 коп. та покласти на відповідача судові витрати.
10.01.2023 ухвалою суду було відкрито провадження та призначено до розгляду.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Разом з цим, представник позивача направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги позову підтримує. В прохальній частині позову зазначено, що позивач не заперечує щодо заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщення інформації про розгляд справи на офіційному сайті суду.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановивши зазначені обставини, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування»).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Так, учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов'язань: договірне зобов'язання між позивачем і потерпілою - за договором добровільного майнового страхування; деліктне зобов'язання між потерпілою та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП; договірне зобов'язання між відповідачем і третьою особою - за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1194 ЦК Україн,и особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі ст.ст. 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 вбачається, що при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому, перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України).
Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача.
Таким чином, у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до у страхової компанії перейшло право вимоги до відповідача, на підставі ст. 993 ЦК України - в порядку суброгації.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, про задоволення вимог позивача, оскільки вони є доведеними та обґрунтованими, а іншого стороною відповідача не було спростовано.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 2 481 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в порядку суброгації 20 340 (двадцять тисяч триста сорок) грн. 13 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 13 коп.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6, літ.В, код ЄДРПОУ 20033533.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення виготовлений 15.08.2023.
Суддя Т.Г. Ільєва