ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19656/18
провадження № 1-кп/753/268/23
"22" серпня 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не маючого судимості в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_2 1 травня 2019 року приблизно о 02 год. 00 хв., перебуваючи біля житлового будинку АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, видаючи причеп марки ХТЕ-810, 1993 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 за своє майно, продав його ОСОБА_6 , отримавши грошові кошти, та з місця вчинення правопорушення зник, заподіявши потерпілому ОСОБА_7 матеріального збитку на суму 1012 грн. 58 коп.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні ним крадіжки визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що, оскільки пройшло дуже багато часу, вже не пам'ятає точної дати часу, коли в 2019 році побачив причеп, забрав його та продав невідомій особі, отримавши за це грошові кошти. У подальшому причеп було повернуто потерпілому, який до нього не пред'являв жодних претензій.
Дату, час, місце, марку та вартість викраденого, так як воно зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_2 не оспорював.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та захисник не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення чужого майна при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Разом з тим, як правильно зазначив захисник у судових дебатах, із чим і погоджується суд, не можна погодитись з тим, що дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, про що зазначено в обвинувальному акті, виходячи з наступного.
Єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторно» без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки «повторно», є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні.
Таким чином, у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин. Проте у випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи, така обставина має значення, а тому повторність має місце лише у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочині в іншому кримінальному провадженні (постанова ОП Касаційного кримінального суду ВС від 14 вересня 2020 року, справа № 591/4366/18, провадження № 51-1122кмо20).
Як пояснив прокурор у судовому засіданні, підставою для кваліфікування дій ОСОБА_2 за ознакою повторність було те, що в провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувало кримінальне провадження відносно останнього за ст. 186 ч. 3 КК України.
1 серпня 2023 року прокурором у судовому засіданні було оголошено обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням, відповідно до якого дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 162 КК України, а не за ст. 186 ч. 3 КК України.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 1 серпня 2023 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, оскільки в матеріалах провадження відсутні дані щодо ухвалення відносно ОСОБА_2 обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочині в іншому кримінальному провадженні.
Крім того, захисник обвинуваченого в судових дебатах заявила клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення ним проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, на підставі ст. 49 КК України, яке підтримав обвинувачений та не заперечував прокурор.
Відповідно до чинного КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний закрити кримінальне провадження та звільнити особу від кримінальної відповідальності в разі закінчення строку давності після вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили за умови, якщо обвинувачений надає на це згоду або заявляє про це клопотання.
Якщо строки давності закінчилися, а обвинувачений не погоджується на звільнення від кримінальної відповідальності, суд продовжує провадження в загальному порядку, і ухвалює вирок, вирішує цивільний позов (за наявності). У разі якщо в такому випадку суд дійде висновку про винуватість обвинуваченого - він у вироку звільняє обвинуваченого від покарання.
Отже, враховуючи викладене, за наявності клопотання сторони захисту про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 на підставі ст. 49 КК України, яке підтримав останній, суд повинен звільнити ОСОБА_2 від відповідальності судовим рішенням саме у формі ухвали без призначення покарання.
Разом з тим, якщо суд не погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого, так як воно зазначено в обвинувальному акті, вирішити таке питання можна лише в судовому рішенні, яке викладається у формі вироку.
Положення КПК України не регулюють, як необхідно діяти в такій ситуації.
Однак, на переконання суду, звільнення ОСОБА_2 від кримінального покарання, а не відповідальності, призведе до погіршення становища останнього, що є неприпустимим. А тому, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність по даному кримінальному провадженню ухвалення вироку, однак, при вирішенні питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, застосувати те положення КК України, яке є більш сприятливим для ОСОБА_2 : звільнити від кримінальної відповідальності, а не покарання.
Отже, за правилами ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки, визначені цією статтею, зокрема, 3 роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років.
Згідно ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Кримінальні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням давності є обов'язковим для суду.
Виходячи з фактичних обставин, так як вони викладені в обвинувальному акті, події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України , вчинені обвинуваченим, мали місце у 2019 році. Відтак на час судового розгляду, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України 3-річний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності сплинув, останній не вчинив нових кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим, за наявності клопотання захисника про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності та закриття провадження.
Долю речових доказів та судових витрат слід вирішити відповідно до вимог КПК України.
Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити.
Судові витрати - вартість проведеної судово-товарознавчої експертизи в сумі 1099 грн. 07 коп. віднести за рахунок держави.
Речовий доказ по справі: причеп марки ХТЕ-810 н.з. НОМЕР_1 - залишити у власності потерпілого ОСОБА_7 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського Апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1