Справа № 703/2160/22
2/703/157/23
08 серпня 2023 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Биченка І.Я.,
за участю
секретаря судового засідання - Литвин Г.Т.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Юрко Сергій Сергійович, до ОСОБА_4 , третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі матері у вихованні дитини,
установив:
У провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває справа за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Юрко С.С. до ОСОБА_4 , третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі матері у вихованні дитини.
В обґрунтування позову зазначено, що 30 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають малолітню дочку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У 2018 році ОСОБА_3 вимушена була виїхати до Республіки Польща на заробітки в інтересах родини, задля забезпечення необхідних умов життя та виховання дитини. Впродовж часу перебування позивача за межами країни відносини з відповідачем постійно погіршувалися, в результаті чого зникло порозуміння та стали часті сварки.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2020 року шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу дочка ОСОБА_5 залишилася проживати разом з батьком - відповідачем по справі.
З моменту розлучення між сторонами почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні їх дочки, її відвідуванні та порядку спілкування.
Оскільки відповідач перешкоджає позивачу у спілкуванні з дитиною, налаштовує її проти матері та штучно створює перешкоди через які позивач не може зустрічатися з дочкою, позивач звернулася до суду та просить зобов'язати ОСОБА_4 не перешкоджати їй, позивачу, у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити наступні способи участі позивача у вихованні та побаченні з дочкою, а саме: необмежено спілкуватися з дочкою засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку; цілодобове проживання дочки ОСОБА_5 разом з ОСОБА_3 у період з 09 по 15 травня включно, кожного року, з можливістю здійснення поїздок по території України з метою відпочинку, відвідування родичів, визначних місць; цілодобове проживання дочки ОСОБА_5 разом з ОСОБА_3 у період з 24 серпня по 01 вересня 2023 року, кожного року, з можливістю здійснення поїздок по території України з метою відпочинку, відвідування родичів, визначних місць; побачення з дочкою без присутності відповідача та третіх осіб з можливістю відвідування громадських місць, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей та спільного відпочинку на Новий рік з 10 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 серпня 2022 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у розгляді справи третьою особою без самостійних вимог щодо предмету спору службу у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 лютого 2023 року підготовче судове засідання по справі закрито. Справу призначено до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явилася. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Вказав, що між сторонами не досягнуто згоди щодо можливості матері спілкуватися з дитиною. Батько дає можливість спілкуватися з дитиною, однак лише за його присутності. Відтак просив при ухваленні рішення по справі врахувати висновок органу опіки та піклування.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій розгляд справи просив відкласти.
Враховуючи, що відповідачем неодноразово були подані клопотання про відкладення розгляду справи, зважаючи на ту обставину, що рішення по справі стосується прав та інтересів дитини та враховуючи присутність у судовому засіданні представника відповідача, суд вважає за необхідне відмовити відповідачу у його клопотанні про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні при ухваленні судом рішення по справі просив врахувати найбільш сприятливі для дитини умови побачення з матір'ю, навчальні плани та дозвілля дитини.
Представник третьої особи підтримав наданий висновок органу опіки та піклування та просив при цьому врахувати думку дитини, яка сумує без матері. Також звернув увагу суду на ту обставину, що між батьками досить напружені стосунки, тому просив врахувати висновок органу опіки та піклування в частині побачення матері з дитиною без присутності батька. Щодо подорожей просив врахувати воєнний стан на території України.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Судом встановлено, рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2020 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.
Рішення набрало законної сили 12 січня 2021 року.
Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як слідує з викладених у позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, між ним та відповідачем виникають спори щодо участі позивача у вихованні їх спільної дитини, згоди щодо участі позивача у вихованні дитини і їхнього спілкування в добровільному порядку досягнуто не було.
За правилами ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Рішенням служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради від 26 січня 2023 року №33 надано висновок щодо визначення способу участі ОСОБА_3 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_5 , а саме: побачення та спільне проводження часу щороку у період з 09 по 15 травня включно та з 24 по 29 серпня включно за адресою: АДРЕСА_1 , із ночівлею, без присутності батька; День народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проводити з матір'ю ОСОБА_3 почергово (через рік) починаючи з 2024 року. Зустрічі проводити з урахуванням стану здоров'я та режиму дня дитини.
Суд вважає, що вищевказане рішення служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради підтверджує наявність спору між батьками щодо їх участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною, але вказаний висновок не вирішує виникнення конфліктів та спірних ситуацій.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За змістом ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав щодо дитини.
Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За ч.7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 157 СК України, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до ч. 3 ст. 157 СК України, той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У справі № 202/412/20 (провадження № 61-18600св20) Верховний Суд дійшов висновків про те, що згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно вимог ч. 1 ст. 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Відповідно до ч.1 ст. 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Частиною 2 статті 159 СК України визначено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
За правилами ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
При цьому, суд, встановлюючи спосіб спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
У статті 15 ЗУ «Про охорону дитинства» зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Батько та мати мають рівні права та обов'язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм національного законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи їх ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батьків, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21).
Щодо визначення судом способу участі позивача у вихованні дитини, кожен з батьків має рівні права та обов'язки щодо дитини. Позивач, як мати дитини, прагне і повинна приймати участь у вихованні дитини та створювати для неї необхідні умови її фізичного, духовного та морального розвитку. Спілкування позивача з дитиною має бути систематичним і максимально забезпечувати в першу чергу саме інтереси дитини.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач виявляє бажання та ініціативу у побаченнях та спілкуванні з дитиною та як наголосив у судовому засіданні представник органу опіки та піклування - дитина без матері сумує. Саме не проживання дитини з матір'ю та відсутність спілкування, на думку суду, може стати причиною відсутності зв'язку між ними.
Крім того, позивач погодилася з порядком участі у вихованні з дочкою, визначеним рішенням служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради №33 від 26 січня 2023 року, про що наголосив у судовому засіданні її представник.
Окрім наведеного, суд вважає, що реалізація одним із батьків свого права на спілкування з дитиною у будь-якому разі не повинна перешкоджати нормальному розвиткові дитини.
При цьому таке право повинно реалізовуватись саме в прямих контактах з дітьми, тобто на побаченні з ними, що є основною формою особистого спілкування.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Наявність між подружжям спорів, не повинно впливати на реалізацію права та на виконання обов'язку щодо батьківського спілкування та виховання дитини. Взаємовідносини між батьками дитини не мають відображатися на дитині, дитина не може бути заручником тих чи інших непорозумінь. Дитина має знати батька та матір, має право любити їх, спілкуватися з ними без обмеження.
Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б стверджували про негативну поведінку позивача, що здійснення ним своїх батьківських прав та обов'язків, форми та методи його виховання і спілкування з дитиною призвели до будь-яких негативних наслідків щодо психологічного стану дитини, а також, що спілкування батька з дитиною перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відсутність в дитини спілкування із матір'ю може негативно вплинути на розвиток та формування дитини як особистості, яка не має повноцінного спілкування з обома батьками, у неї може сформуватися негативне, викривлене ставлення до іншого з батьків, як особи.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі зібраних доказів, приймаючи до уваги те, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування з дитиною, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини,суд, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дитини на час вирішення цього питання, режим її розпорядку дня, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині встановлення побачень з дочкою є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Зважаючи на те, що виховання дитини відповідно до ст.ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства» має спрямовуватися на розвиток її особистості та підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, а спілкування не може перешкоджати її нормальному вихованню, суд вважає доцільним врахувати при винесенні рішення встановлений порядок участі позивача у вихованні та спілкування з неповнолітньою дочкою визначений рішенням служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради №33 від 26 січня 2023 року.
Водночас, дане рішення не є перешкодою в подальшому визначити участь у вихованні дитини у інший спосіб, враховуючи її вік, а також, якщо зростання прихильності дитини до матері та належне виконання останньою своїх батьківських обов'язків обумовить це. До того ж рішення не є перешкодою визначення батьками в добровільному порядку додаткових днів та місць для побачень позивача з дитиною, в тому числі й у присутності батька.
Разом з тим, суд не вбачає підстав у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_4 не чинити перешкоди у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_5 , оскільки позивачем не доведено належними та допустимим доказами, що відповідач створював перешкоди у спілкуванні з донькою та/або перешкоджав участі матері в вихованні доньки.
Крім того, суд звертає особливу увагу обох батьків на необхідність компромісу та взаємних поступок у питаннях, пов'язаних з вихованням їх спільної дитини, та націлює обидві сторони у їх відносинах на максимальне врахування інтересів дитини, з усвідомленням своєї відповідальності за подальшу долю дитини, її розвиток та психічне здоров'я.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідач на користь позивача підлягають стягненню документально підтвердженні судові витрати по сплаті судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-266, 268 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Юрко Сергій Сергійович, до ОСОБА_4 , третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі матері у вихованні дитини задовольнити частково.
Встановити ОСОБА_3 наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- необмежено спілкуватися засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку;
- побачення та спільне проводження часу щороку у період з 09 по 15 травня включно та з 24 по 29 серпня включно за адресою: АДРЕСА_1 , із ночівлею, без присутності батька;
- побачення із можливістю відвідування громадських місць, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей та спільного відпочинку 01 січня кожного року, починаючи з 2024 року, з 10 години 00 хвилин до 14 години 00 хвилин, без присутності батька.
На період введеного в Україні воєнного стану відвідування громадських місць, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей та спільного відпочинку проводити на території м. Сміла Черкаського району Черкаської області.
День народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проводити з матір'ю ОСОБА_3 почергово (через рік) починаючи з 2024 року.
За спільною домовленістю між батьками час та періодичність побачень з дочкою ОСОБА_5 може бути змінено.
Зустрічі проводити з урахуванням стану здоров'я та режиму дня дитини.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1984 грн. 80 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 22 серпня 2023 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради, місцезнаходження: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Незалежності, 37, ЄДРПОУ 34275340.
Суддя І.Я. Биченко