Справа № 694/1938/23 провадження № 1-кс/694/702/23
про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою
14.08.2023 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12023250360001096 від 12.08.2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, Черкаської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , не працюючого, неодруженого, раніше судимого вироком Деснянського районного суду м. Києва від 07.03.2023 за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді одного року обмеження волі і на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком в один рік,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,
з участю підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 ,
Слідчий СВ Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання вказує, що 12.08.2023 року слідчим відділом Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023250360001096 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286-1 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 12.08.2023 року близько 17 год. 10 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Форд» моделі «Фюжен» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку від м. Черкаси в бік м. Звенигородка Черкаської області на автодорозі н-16 137 кілометр, в порушення вимог п. 2.3 б), 2.9 а), 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 відповідно до якого, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не обравши безпечної швидкості руху, не врахувавши зміну дорожньої обстановки, здійснив виїзд на праве узбіччя, де здійснив зіткнення з перешкодою у вигляді дерева.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Форд» моделі «Фюжен» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , відповідно до довідки чергового лікаря КНП «Звенигородської БЛІЛ» отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми та гідропневмоторакса, які відносяться до категорії тяжких тілесний ушкоджень.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля марки «Форд» моделі «Фюжен» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , а саме вимог пункту п. 2.3 б), 2.9 а), 12.1 Правил
дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, за вказаних обставин ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
12.08.2023 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
З урахуванням зібраних по провадженню доказів 12.08.2023 ОСОБА_5 оголошено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
В матеріалах кримінального провадження міститься достатньо фактичних даних для обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, які містяться у протоколах слідчих дій та інших документах.
Крім того слідчий вказує, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовані тим, що підозрюваний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Черкаси, Черкаської області, проживаючий по АДРЕСА_1 , не працюючий, неодружений, раніше не судимий, відносно якого до Звенигородського районного суду Черкаської області 12.10.2018 року скеровано обвинувальний акт за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_8 знайомий із свідками, які вказують на причетність його до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, свідчить про те, що він може впливати на їх покази в судовому засіданні.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено і покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Окрім цього, ОСОБА_5 усвідомлює, що за вчинений злочин вразі доведення його вини йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років, з метою уникнення від покарання останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Враховуючи особу підозрюваного, ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків, а також у зв'язку з тим, що останнього раніше неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом без права керувати таким транспортним засобом, керування транспортним засобом без відповідних документів та керування транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Беручи до уваги вище викладене, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, репутації та характеристики підозрюваного, застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбачених ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали дане клопотання та просили його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його адвокат ОСОБА_6 просли відмовити у задоволенні клопотання або ж застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши зміст та мотиви клопотання і додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1ст.177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного
заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії передбачені частиною першою цієї статті.
В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення є обґрунтованою, в матеріалах справи є здобуті у визначеному законом порядку достатні дані, які свідчать про наявність ознак злочину, а саме: - рапорт чергового Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області від 12.08.2023 року; протокол затримання особи в порядку ст. 208 КПК України від 12.08.2023 року; показаннями свідка ОСОБА_10 від 12.08.2023; Показаннями свідка ОСОБА_11 від 12.08.2023; показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_12 від 13.08.2023; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.08.2023; довідками чергового лікаря КНП «Звенигородської БЛІЛ» щодо тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від 12.08.2023 року; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою до протоколу огляду місця події від 12.08.2023; повідомлення про підозру ОСОБА_13 від 12.08.2023; витягом з «Армор» на ОСОБА_14 .
При цьому надаючи оцінку обґрунтованості підозри, варто звернути увагу, що згідно практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997р. у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, §51; рішення від 30.08.1990р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).
Надаючи оцінку ризикам наведеним у клопотанні слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Суд вважає обґрунтованими доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених п. п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин за ч. 2 ст. 286-1 КК України, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_5 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду.Так, ОСОБА_5 , не має місця роботи, родини, що свідчить про відсутність стійких соціальних зав'язків підозрюваного із місцем проживання, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.
Вказані обставини у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дають підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
При встановленні наявності цього ризику слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Ризик впливу на свідків також обумовлюється можливим використанням ОСОБА_5 знайомств, зв'язків, обізнаності про осіб, які є свідками у даному кримінальному провадженні, з метою підбурювання їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі.
Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не завершене, а свідки сторони обвинувачення відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.
Слідча суддя враховує й те, що для здійснення тиску не обов'язково осіб знати особисто. Для цього достатньо, наприклад, того, що особі, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, після ознайомлення з матеріалами справи стануть відомі анкетні дані свідків, і з метою уникнення покарання, можуть вчинятися дії, покликані на примушення свідків до зміни показань або до відмови від їх надання
За таких обставин, слідчий суддя вважає обґрунтованими твердження слідчого, щодо існування цього ризику.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення слідча суддя виходить з встановлених вище ризиків впливу ОСОБА_5 на свідків, що може бути вчинений шляхом примушування їх до відмови від давання показань, а також до давання завідомо неправдивих показань шляхом вмовлянь, описаний вище вплив містить ознаки самостійного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 386 КК України.
Крім того слідчим суддею приймається до уваги те що підозрюваний є засудженим згідно вироку Деснянського районного суду м. Києва від 07.03.2023 за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді одного року обмеження волі і на підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком в один рік, відтак вчинив інкриміноване правопорушення під час відбування іспитового строку. Також слідчим суддею враховано, що відносно ОСОБА_5 до Звенигородського районного суду Черкаської області 12.10.2018 року скеровано обвинувальний акт за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України і вирок на даний час у вказаному кримінальному провадженні не ухвалений, що не заперечувалося і самим підозрюваним у судовому засіданні.
Відтак слідчий суддя приходить до переконання, що ОСОБА_5 схильний до вчинення кримінальних правопорушень, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вказане свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Отже наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінальних правопорушень та наявність ризиків, передбачених п. п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, надають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу. Розглядаючи заявлене клопотання, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відтак, слідчим суддею враховано, що підозрюваний не має постійного місця роботи, тобто не має постійного джерела доходу, є особою який вчинив тяжке кримінальне правопорушення.
У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000 року тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Такими обставини у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 є тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченому та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також такою обставиною є характер вчинення і підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, та суспільний резонанс, і саме наведені вище обставини у їх сукупності та інформація і характеристики обвинуваченого, дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження, в змозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України, зокрема ризику переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Доводи підозрюваного про можливість застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту слідчий суддя відхиляє, оскільки такий запобіжний захід, як і ще менш обтяжливі запобіжні заходи, не зможуть запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати належну процесуальну поведінку підозрюваного. Крім того, підозрюваним не надано доказів щодо наявності місця перебування під домашнім арештом.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м"яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів на думку суду не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
З огляду на викладене, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У відповідності до п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до п. 1 ч. 5 ст.182 КПК України у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатнихосіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.
Відповідно до ч. 7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст.183 та ч. 5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з місця проживання без їх дозволу; повідомляти слідчого прокурора, суд про зміну місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон (за наявності).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 132, 176-178, 183, 184, 194, 196, 206, 372 КПК України, слідчий суддя,
клопотання старшого слідчого СВ Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12023250360001096 від 12.08.2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, Черкаської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , не працюючого, неодруженого, раніше не судимого - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 10.10.2023 року, включно.
Строк тримання під вартою рахувати з 12.08.2023 р. - з моменту затримання в порядку ст. 208 КПК України.
Визначити розмір застави, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 53680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень 00 коп. (20х2684 грн.= 53 680), у разі внесення якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти.
Підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.
У разі внесення застави, звільнити підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та покласти на нього такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися з місця проживання без їх дозволу;
- повідомляти слідчого прокурора, суд про зміну місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон (за наявності).
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 10.10.2023.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави та зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали вручити слідчому, начальнику установи, де підозрюваний утримується під вартою для виконання, а також прокурору, підозрюваному, адвокату для відому.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 21.08.2023 .
Слідчий суддя ОСОБА_1