Справа № 740/1069/23
Провадження № 2-др/740/17/23
23 серпня 2023 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючої судді Гагаріної Т.О., з участю секретаря Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача адвоката Васюка Дмитра Геннадійовича про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖОІН АП!» про захист прав споживачів та стягнення 3% річних та інфляційних витрат за прострочення виконання договору та повернення коштів,
встановив:
10.08.2023 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Васюка Д.Г. про ухвалення у справі додаткового рішення, яким просить вирішити питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 000 грн.
15.08.2023 представником відповідача ТОВ «ДЖОІН АП!» адвокатом Слаблюком Н.С. подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та про розгляд заяви за його відсутності.
16.08.2023 від представника відповідача ФОП ОСОБА_2 адвоката Середи Д.А. до суду надійшла заява, в якій просив відмовити позивачу у задоволенні вимог про відшкодування судових витрат, у зв'язку з тим, що рішенням суду від 08.08.2023 ОСОБА_3 відмовлено у позові.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Згідно ч.4 ст.270 ЦПК України неявка сторін не є перешкодою для розгляду питання про ухвалення додаткового рішення по справі.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в справі докази, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п.3 ч.1, ч.2, 3, 5 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖОІН АП!» про захист прав споживачів та стягнення 3% річних та інфляційних витрат за прострочення виконання договору та повернення коштів.
Разом з тим, вказаним рішенням не було вирішено питання про судові витрати позивача, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката.
Як вбачається з матеріалів справи, початкові позовні вимоги ОСОБА_3 полягали у стягненні з відповідачів на її користь коштів за ненадані туристичні послуги в сумі 62 651 грн., 3% річних у сумі 2169,20 грн. та 19 745,08 грн. інфляційних втрат. У зв'язку з добровільним відшкодуванням відповідачем коштів за ненадані туристичні послуги в сумі 62 651 грн., позивачем 24.03.2023 було зменшено позовні вимоги на зазначену суму.
Відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Оскільки ТОВ «ДЖОІН АП!» повернуло кошти за ненадані туристичні послуги позивачу ОСОБА_3 після звернення останньої з позовом до суду, суд вважає, що позивач має право на стягнення судових витрат з відповідача ТОВ «ДЖОІН АП!».
Одночасно, судом враховується, що самостійною підставою відмови у позові до ФОП ОСОБА_2 є пред'явлення позову до неналежного відповідача, що виключає можливість покладення на неї судових витрат.
Положеннями ст.133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.8 ст 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
При розгляді вказаної справи представництво позивача здійснював адвокат Васюк Д.Г. на підставі ордеру серії СВ № 1046525, що відповідає вимогам ч.4 ст.62 ЦПК України, відповідно до якого повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
31.01.2023 між ОСОБА_3 та адвокатом Васюком Д.Г. укладено договір №73/23 «Про надання правової допомоги».
До заяви про винесення додаткового рішення позивачем надано розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу з найменуванням наданих послуг: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин 500 грн., складання позовної заяви 6000 грн., участь у судових засіданнях 6000 грн, складання інших процесуальних документів (заяви, клопотання) 1500 грн., загальна вартість наданих послуг складає 14000 грн. Оплата за вказані послуги була здійснена, що підтверджується товарним чеком від 08.06.2023 року.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу згідно заяви позивача, суд враховує певні заперечення представників відповідачів, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.
Отже дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, при цьому враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу), суд вбачає підстави для часткового відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, а саме в сумі 8000 грн.- за послуги адвоката, що полягали в консультації щодо характеру спірних правовідносин - 500 грн., складання позовної заяви 6000 грн. та інших процесуальних документів - 1500 грн., відкинувши 6000 грн. за послуги щодо участі в судових засіданнях, оскільки в судових засіданнях по суті розглядались позовні вимоги після їх зменшення, а саме: щодо відшкодування 3% річних та інфляційних втрат, у задоволенні яких рішенням суду відмовлено)
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.270 ЦПК України, суд,
ухвалив:
стягнути з ТОВ «ДЖОІН АП!», ЄДРПОУ 038729427, адреса: 021210, м. Київ, Харківське шосе, 20-203, літ.2А на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 у рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу - 8000 (вісім тисяч) грн.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду апеляційної скарги на додаткове рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.О. Гагаріна