Справа № 183/6831/20
№ 1-кп/183/405/23
23 серпня 2023 року Дніпропетровська обл.,
м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019040350002052 від 20.11.2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська, Дніпропетровської обл., громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 р. у справі № 183/4548/17 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України. Призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробовуванням із встановленням іспитового строку один рік;
-вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.10.2021 р. у справі № 183/6250/21 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України. Призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 р. остаточно призначене покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробовуванням із встановленням іспитового строку два роки три місяці;
-вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 р. у справі № 183/2680/21 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 та ч. 2 ст. 185 КК України. Призначено покарання: за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації майна. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.10.2021 р., більш суворим остаточно призначене покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробовуванням із встановленням іспитового строку три роки;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 02 листопада 2019 року приблизно о 11 годині 00 хвилин, він, підійшов до домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає його раніше знайомий ОСОБА_6 , з метою спілкування, де останнього вдома не виявив. В цей момент у ОСОБА_5 виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане з проникненням у сховище, яке може знаходитись у автомобілі марки «Fiat Regata ES» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходився на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_5 , 02 листопада 2019 року приблизно о 11 годині 05 хвилин, підійшов до огородженого парканом домоволодіння АДРЕСА_1 , переліз його, чим незаконно проник на територію вказаного домоволодіння. Знаходячись на території вказаного домоволодіння, ОСОБА_5 підійшов до автомобіля марки «Fiat Regata ES» реєстраційний номер НОМЕР_1 та припускаючи, що в середині знаходяться речі, які мають матеріальну цінність, підняв кришку до багажного відділу вказаного автомобіля, яка була прикрита, але не замкнута на замок, та побачив сабвуфер марки «Sony xplod 1000w», після чого діючи умисно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, викрав сабвуфер марки «Sony xplod 1000w», вартістю 376 гривень, який належить ОСОБА_6 .
Після чого, ОСОБА_5 , присвоївши викрадене майно, покинув місце скоєння злочину, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 376 гривень.
На цих підставах ОСОБА_5 пред'явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред'явлення останньому обвинувачення, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Показання обвинуваченого ОСОБА_5 , є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 .
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_5 , та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, доходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище.
При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин.
Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому в обвинувальному акті зазначене щире каяття.
В постанові від 15 листопада 2021 р. у справі № 199/6365/19 Верховний Суд зробив висновок про те, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Судом встановлено, що інкриміноване кримінальне правопорушення у цій справі вчинене обвинуваченим 02 листопада 2019 р.
Також судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.10.2021 р. у справі № 183/6250/21 був визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України. Ці кримінальні правопорушення вчинені 03 та 12 квітня 2021 р.
Окрім того, вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 р. у справі № 183/2680/21 ОСОБА_5 був визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 та ч. 2 ст. 185 КК України. Ці кримінальні правопорушення вчинені 31 грудня 2020 р., 23 січня та 04 лютого 2021 р.
Отже, обвинувачений ОСОБА_5 після вчиненого 02 листопада 2019 р. кримінального правопорушення не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці та не прийняв для себе рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень та вчинив п'ять епізодів кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного суд не визнає щире каяття обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні неповнолітнього сина, на обліку лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває, офіційно не працює, судимий.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, думку сторони обвинувачення у зв'язку з чим, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Крім цього, суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, вважає за можливе на підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства та без реального відбування покарання у місцях позбавлення волі.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 р. у справі № 183/2680/21 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 та ч. 2 ст. 185 КК України. Призначено покарання: за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації майна. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.10.2021 р., більш суворим остаточно призначене покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробовуванням із встановленням іспитового строку три роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Враховуючи, що кримінальне правопорушення у цій справі вчинене обвинуваченим до постановлення вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 р. у справі № 183/2680/21, то на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень до покарання за цим вироком частково приєднати покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 р. у справі № 183/2680/21.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
У зв'язку з цим процесуальні витрати слід стягнути з обвинувачених на користь держави.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався та підстав для його обрання не має.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 368 - 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, до призначеного покарання частково приєднати покарання, призначене вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 р. у справі № 183/2680/21, та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк три роки.
Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені п. 1 та п. 2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_5 на корить держави витрати на проведення експертизи в сумі 326, 88 грн. (триста двадцять шість грн. вісімдесят вісім коп.).
Речовий доказ: сабвуфер марки «Sony xplod 1000w», який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_6 , залишити у останнього та вважати переданими за належністю.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1