Справа № 183/9396/23
№ 1-кп/183/1726/23
22 серпня 2023 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника Потьомкіна (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 62023170030001007 стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, але проживаючого однією сім'єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу, маючого на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією в посаді гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що немає судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, у військовому званні «солдат», перебуваючи в посаді гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з метою ухилитись від військової служби в умовах воєнного стану, 20 травня 2023 року приблизно о 17 годині 30 хвилин самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_2 (більш точна адреса не розголошується в умовах воєнного стану), час проводив на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та незаконно перебував за межами військової частини до 26 липня 2023 року.
Всудовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою визнав повністю та показав, що обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює та повністю визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні. Своїми показаннями підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро кається, зробив для себе відповідні висновки, бажає проходити військову службу.
В судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких обвинуваченим ОСОБА_4 скоєно кримінальне правопорушення, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували, і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом'якшують покарання.
Також в судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового процесу вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК України.
Отже, суд, дослідивши докази в межах пред'явленої підозри, не виходячи за межі пред'явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, приходить до однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у дезертирстві, тобто самовільному залишенні військової частини з метою ухилитися від військової служби військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану, доведена у повному обсязі, і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 4 ст. 408 КК України.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Крім того, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є таким, що не має судимості, свою вину визнав повністю, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем служби характеризується задовільно, є учасником бойових дій, а також те, що наразі ОСОБА_4 є військовослужбовцем і в подальшому бажає проходити військову службу.
Разом із тим, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Тому, з урахуванням особливостей вказаного кримінального правопорушення і обставин його вчинення, особи обвинуваченого та його ставлення до скоєного, суд не знаходить підстав для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, а саме нижче від найнижчої межі чи звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки такі підстави у суду відсутні, і вважає, що покарання повинно бути призначено виключно у виді позбавлення волі, але на рівні мінімальної межі санкції ч. 4 ст. 408 КК України, оскільки саме таке покарання буде співмірним меті його застосування та повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, обставинам, що пом'якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.
Також, за наявності пом'якшуючих покарання обставин, суд не вбачає необхідності призначення ОСОБА_4 покарання в межах найбільшої санкції ч. 4 ст. 408 КК України.
Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 408 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня його затримання з 26 липня 2023 року.
Зарахувати у строк відбуття покарання тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою з 26 липня 2023 року до 22 серпня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1