21 серпня 2023 року № 320/6299/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування Наказу від 30.06.2022 №809 в частині,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 5 Наказу від 30.06.2022 №809 в частині щодо притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та стягнення грошової суми солідарно в розмірі 95565,22 грн, організації стягнення коштів за втрачене майно з старшого солдатат ОСОБА_1 в розмірі визначеному статтею 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність пунктів 2, 3, 5 наказу від 30.06.2022 №809 в частині притягнення її до матеріальної відповідальності, оскільки службове розслідування, за наслідками якого прийнято оскаржуваний наказ, було проведено поверхнево, без вивчення всіх обставин справи, що призвели до втрати військового майна, без встановлення: вини військовослужбовця; причинного зв'язку між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; без конкретизації вимог нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; без з'ясування причин та умов, що сприяли правопорушенню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем у встановлені судом строки усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 відкрито провадження у справі №320/6299/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 19.06.2023 позивачем наголошено на невідповідності позовної заяви вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, вважає, що вимоги позивача, заявлені у позові, мають майновий характер, а тому судовий збір має бути сплачений за ставкою, визначеною відповідно до вимог майнового характеру.
Також, за посиланням відповідача, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується неналежне виконання позивачем своїх функціональних обов'язків, а тому заподіяння позивачем Військовій частині НОМЕР_1 шкоди на суму 95 565,22 грн. є обгрунтованим.
Ознайомившись із доводами відповідача щодо підстав для залишення позову без руху, суд дійшов висновку про їх необгрунтованість, оскільки при відкритті провадження судом було вирішено питання щодо повноти сплати позивачем судового збору за подання позовної заяви у цій справі.
Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є пункти 2,3,5 наказу від 30.06.2022 №809 в частині щодо притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та стягнення грошової суми солідарно в розмірі 95565,22 грн, організації стягнення коштів за втрачене майно з старшого солдатат ОСОБА_1 в розмірі визначеному статтею 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Як зазначено Верховним Судом у своїй постанові від 02.12.2020 у справі №905/105/20, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) Ї це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. До позовних заяв немайнового характеру належать вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.
Оскільки наказ від 30.06.2022 №809 не підлягає грошовій оцінці, суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви без руху з підстав, зазначених відповідачем у своєму клопотанні.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Згідно частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої, другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
На підставі наказу командувача Сил підтримки Збройних Сил України від 23.03.2021 №9-РС ОСОБА_1 призначена на посаду спеціаліста-оператора відділення протидії технічним засобам розвідки роти охорони та забезпечення бази зберігання інженерних боєприпасів та майна Військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 .
З 25.03.2021 позивач зарахована до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, вважається такою, що справи і посаду 25.03.2021 прийняла та приступила до виконання службових обов'язків за посадою, ВОС НОМЕР_6.
Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 №1503/31371, наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2022 №562 «Про призначення службового розслідування» комісією у складі: голови комісії майора ОСОБА_2 ; членами комісії: майора ОСОБА_3 , капітана ОСОБА_4 , старшого солдата ОСОБА_5 та старшого солдата ОСОБА_6 було проведено службове розслідування, з метою встановлення ступеню вини посадових осіб бази зберігання інженерних боєприпасів та майна Військової частини НОМЕР_1 , чиї дії або бездіяльність призвели до даного випадку.
За результатами проведення службового розслідування складено Акт службового розслідування, затверджений командиром Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_7 30.06.2022, щодо відсутності майна служби охорони державної таємниці, на базі щодо відсутності майна служби охорони державної таємниці, на базі зберігання інженерних боєприпасів та майна Військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 .
На підставі Акту службового розслідування від 30.06.2022 відповідачем прийнято Наказ «Про результати проведення службового розслідування» від 30.06.2022 №809, відповідно до пунктів 2, 3, 5 якого:
- притягнути до повної матеріальної відповідальності командира відділення протидії технічним засобам розвідки роти охорони та забезпечення сержанта спеціаліста-оператора відділення протидії технічним засобам розвідки роти охорони та забезпечення старшого солдата спеціаліста-оператора відділення протидії технічним засобам розвідки роти охорони та забезпечення старшого солдата ОСОБА_8 , спеціаліста-оператора відділення протидії технічним засобам розвідки роти охорони та забезпечення старшого солдата ОСОБА_9 та стягнути грошову суму солідарно в розмірі 95565,22 грн.;
- помічнику командира Військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби молодшому лейтенанту Р. Кріцькій організувати стягнення коштів за втрачене майно з командира відділення протидії технічним засобам розвідки роти охорони та забезпечення сержанта, спеціаліста-оператора відділення протидії технічним засобам розвідки роти охорони та забезпечення старшого солдата, спеціаліста-оператора відділення протидії технічним засобам розвідки роти охорони та забезпечення старшого солдата ОСОБА_10 , спеціаліста-оператора відділення протидії технічним засобам розвідки роти охороши та забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 грошову суму солідарно в розмірі 95565,22 грн.;
- cтягнення сум завданої шкоди здійснювати щомісяця із грошового забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_11 , сержанта старшого солдата ОСОБА_10 , старшого солдата ОСОБА_1 в розмірі, визначеному статте 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Вважаючи пункти 2, 3, 5 Наказу від 30.06.2022 №809 в частині щодо притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та стягнення грошової суми солідарно в розмірі 95565,22 грн, організації стягнення коштів за втрачене майно з старшого солдатат ОСОБА_1 в розмірі визначеному статтею 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV.
Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно з частиною першою статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України,
За приписами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначено Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160- IX (далі - Закон №160-ІХ).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону №160-ІХ пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Частиною першою статті 3 Закону №160-ІХ визначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
За приписами частини другої статті 3 Закону №160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов 'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розміні завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону №160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Частиною сьомою статті 8 Закону №160-ІХ передбачено, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Службове розслідування за фактами невиконання (неналежного виконання) службових обов'язків стосовно військовослужбовців ЗСУ, а також військовозобов'язаних та резервістів, завдання шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок №608), та положень Закону №160-IX.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються голова та члени комісії з проведення службового розслідування.
Відповідно до пункту 12 Порядку №608 заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам-співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на ЗСУ завдань.
У відповідності до пункту 3 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктом 1 розділу V Порядку №608 передбачаено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Згідно пункту 1 розділу VI Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Аналіз вищевказаного законодавства дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної та матеріальної відповідальності є доведення його вини у порушенні дисципліни та спричиненні матеріальної шкоди.
Як встановлено судом, підставою для прийняття наказу від 30.06.2022 №809 був акт службового розслідування щодо відсутності майна служби охорони державної таємниці, на базі зберігання інженерних боєприпасів та майна Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , затвердженого 30.06.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_7 (далі - акт службового розслідування від 30.06.2022 №809).
Згідно акту службового розслідування від 30.06.2022 комісією у складі: голови комісії майора ОСОБА_2 ; членами комісії: майора ОСОБА_3 , капітана ОСОБА_4 , старшого солдата ОСОБА_5 та старшого солдата ОСОБА_6 було проведено службове розслідування, з метою встановлення ступеню вини посадових осіб бази зберігання інженерних боєприпасів та майна Військової частини НОМЕР_1 , чиї дії або бездіяльність призвели до даного випадку.
Майно служби ОДТ комплексу протидії технічним засобам розвідки «НОТА» зав. №0318 а саме: кабель живлення 24V (К2) - 1 шт, захищений рея 12В 100 А/ч - 4 шт, зарядний пристрій акумуляторної батареї - 1 шт, подовжувач барабанного типу (25м) - 2 шт, ящик тарний - 1 шт. знаходилось на відповідальному зберіганні командира роти охорони та забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_12 , приймалось на тимчасове зберігання при заступанні на бойове чергування на пункті управління бази зберігання старшим чергової зміни посту протидії технічним засобам розвідки та використовувалось протягом доби старшим оператором та оператором посту протидії технічним засобам розвідки.
Як вбачається з акту від 30.06.2022, у ході службового розслідування встановлено таке.
Із пояснень начальника бази зберігання інженерних боеприпасів та майна встановлено, що у зв'язку з загрозою виникнення надзвичайної ситуації, 25.02.2022 до початку бойових дій на території бази зберігання інженерних боєприпасів та майна Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), з метою виконання заходів збереження від знищення військового майна, ним було прийнято рішення перемістити до захишеного пункту управління наступні комплектуючі елементи виробу: «НОТА» зав. №0318 а саме: кабель живлення 24V (К2) - 1 шт, захищений ноутбук ENDURO-14 (BTO) - 1 шт, бензиновий генератор - 2 шт, акумуляторна батарея 12В 100 А/ч - 4 шт, зарядний пристрій акумуляторної батареї - 1 шт, подовжувач барабанного типу (25м) - 2 шт, ящик тарний - 1 шт. На той час майно служби ОДТ знаходилое на бойовому чергуванні та приймалось на тимчасове зберілантя відповілно до наказу командира Військової частини від 22.02.2022 №35-БЧ старшим чергової зміни посту протидії технічним засобам розвідки, яка в свою чергу рапортом доповідає про справнність комплексу ПТЗР «Нота» та приймає його.
Також зі слів підполковника встановлено, що з 24.02.2022 зміну чергових сил бази зберігання не проводив в тому числі бойове чергування з прикриття повітряного простору, з метою недопущення захоплення ворогом документації чергової зміни (інструкцій, схеми, книги та журнали) були знищені в період з 25.02.2022 по 01.03.2022 шляхом спалення в твердопаливній котельні на території бази.
Щодо прийому бойового чергування 23.02.2022 старший лейтенант та старший солдат стверджують, що заступаюча зміна чергування приймали, але особисті підписи в журналах прийому-здачі чергування не ставили, наказу на евакуацію майна служби ОДТ не
отримували.
Шодо прийому бойового чергування 24.02.2022 сержант тa старший солдат ОСОБА_9 стверджують, що чергування приймали, але особисті підписи в журналах прийому-здачі чергування не ставили, наказу на евакуацію майна служби ОДТ не отримували.
Зі слів капітана встановлено, що за усним наказом начальника бази зберігання був відправлений на відбиття можливого нападу окупантів від території бази зберігання, наказу на евакуацію майна служби ОДТ не отримувая та його місцезнаходження не відоме.
Із рапорту старшого лейтенанта М.Орлікова, після вибуття зі шпиталю в/ч НОМЕР_2 11.03.2022 року прибув до бази зберігання засобів РХБ захисту с.Селешина, при поверненні до виконання службових обов?язків за посадою майно служби ОДТ не виявив.
Віддовідно до листа командира Військової частини НОМЕР_3 старший лейтенант ОСОБА_13 вибув за сімейними обставинами 24.02.2022 з Харківського обласного протитуберкульозного диспансеру, що в свою чергу свідчить про те, що старший лейтенант ОСОБА_13 з період з 24.02.2022 по 10.03.2022 проводив свій час на власний розсуд та самоусунувся від виконання службових обов?язків.
Враховуючи вищезазначене та поверхневий підхід до прийому та здачі бойового чергування відповідальними за майно служби ОДТ, а саме, захищений ноутбук ENDURO-14 (BTO) - 1 шт, кабель живлення 24V (K2) - 1 шт, бензиновий генератор - 2 шт, акумуляторна батарея 12B 100 А/ч - 4 шт, зарядний пристрій акумуляторної батареї - 1 шт, подовжувач барабачного тилу (25м) - 2 шт, ящик тарний - 1 шт. вважати старших чергової зміни посту протидії технічним засобам розвідки старшого солдата ОСОБА_8 , старшого солдата ОСОБА_9 .
Судом встановлено, що рішення про переміщення до захищеного пункту управління комплектуючих елементів, зазначених в акті від 30.06.2022, було прийнято начальником бази зберігання інженерних боеприпасів та майна.
Матеріалами справи не підтверджено, що позивача було ознайомлено із вказаним рішенням, а тому суд доходить висновку, що вказане рішення не було доведено до відома позивача.
Акт службового розслідування від 30.06.2022 свідчить про те, що наказ на евакуацію майна служби ОДТ позивач не отримувала.
Разом з тим, суд звертає увагу, що матеріали службового розслідування не містять жодних належних та допустимих доказів про те, що саме з вини позивача державі було завдано збитки у зв'язку з неналежним виконанням нею службових обов'язків щодо втрати вказаного майна на суму 95565,22 грн., яка підлягала стягненню солідарно.
Крім того, службовим розслідуванням не було встановлено прямого причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування та виконанням позивачем обов'язків військової служби, а посилання відповідача на те, що позивача слід вважати відповідальним за майно служби ОДТ, а саме, захищений ноутбук ENDURO-14 (BTO) - 1 шт, кабель живлення 24V (K2) - 1 шт, бензиновий генератор - 2 шт, акумуляторна батарея 12B 100 А/ч - 4 шт, зарядний пристрій акумуляторної батареї - 1 шт, подовжувач барабачного тилу (25м) - 2 шт, ящик тарний - 1 шт. суд вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів несення позивачем чергування в цей період, що виключає підстави для притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Вказана правова позиція суду викладена у поставі Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №333/7160/17.
За висновками Верховного Суду в частині щодо обставин встановлення та підтвердження вини військовослужбовця, завдання дійсної прямої шкоди державі у постановах від 19.12.2019 у справі №813/3018/16, від 25.03.2020 у справі №825/1000/18 та вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суд надає правову оцінку доводам учасників справи на предмет наявності порушеного права чи інтересу, в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином суд зазначає, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Аналізуючи положення Закону №160-IX, суд презюмує, що обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
З урахуванням того, що законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, та оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, а тому суд вважає, що відповідачем має бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем та наявність взаємозв'язку між діями останнього та заподіяною шкодою.
Крім того, суд звертає увагу, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2124-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах воєнного стану» встановлено правовий захист військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» шляхом закріплення поняття «бойового імунітету» за закріплення в загальній частині Кримінального кодексу інституту звільнення від кримінальної відповідальності за втрати бойової техніки чи іншого військового майна.
Бойовий імунітет - звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вказаний закон надає бойовий імунітет, звільнення від підвищеної матеріальної відповідальності за втрату зброї, боєприпасів та спеціальних засобів.
Водночас, при прийнятті оскаржуваного наказу, що стосується позивача, відповідачем наведені норми не враховано та не доведено правомірність оскаржуваного наказу в цій частині.
Суд зауважує, що на час втрати військового майна правовий режим воєнного стану тривав в Україні та майно було втрачено під час бойових дій, що виключає відповідальність позивача в даному випадку.
Таким чином, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3, 5 Наказу від 30.06.2022 №809 в частині щодо притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та стягнення грошової суми солідарно в розмірі 95565,22 грн, організації стягнення коштів за втрачене майно з старшого солдатат ОСОБА_1 в розмірі визначеному статтею 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 20.02.2023 №0.0.2869166424.1.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю, сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 5 Наказу від 30.06.2022 №809 в частині щодо притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та стягнення грошової суми солідарно в розмірі 95565,22 грн, організації стягнення коштів за втрачене майно з старшого солдатат ОСОБА_1 в розмірі визначеному статтею 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_5 , місцезнаходження: 09635, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Ольшаниця).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.