про прийняття адміністративної справи до провадження
18 серпня 2023 року м. Київ № 640/13028/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Апарату Верховної Ради України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Апарату Верховної Ради України, в якому позивач просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні з 07.02.2017 року по день фактичного розрахунку, з 29.08.2019 року по день фактичного розрахунку;
- зобов'язати Апарат Верховної Ради України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні з 07.02.2017 року по день фактичного розрахунку, з 29.08.2019 по день фактичного розрахунку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2021 суд прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 ,з урахуванням якої позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні з 27.11.2014 по день фактичного розрахунку, з 05.01.2015 року по день фактичного розрахунку, з 07.02.2017 року по день фактичного розрахунку, з 29.08.2019 року по день фактичного розрахунку;
- зобов'язати Апарат Верховної Ради України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні з 27.11.2014 по день фактичного розрахунку, з 05.01.2015 по день фактичного розрахунку, з 07.02.2017 року по день фактичного розрахунку, з 29.08.2019 по день фактичного розрахунку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2021 у справі № 640/13028/21адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Апарату Верховної Ради України, викладене у листі від 29.04.2021 № 15/26-2021/ 146135 , про відмову ОСОБА_1 у виплаті середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки по день фактичного розрахунку.
Зобов'язано Апарат Верховної Ради України на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні з 27.11.2014 по день 02.04.2021, з 05.01.2015 по 02.04.2021, з 07.02.2017 по 02.04.2021, з 29.08.2019 по 02.04.2021.
В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 908, 00 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022 у справі № 640/13028/21 апеляційну скаргу Апарату Верховної Ради України залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2022 без змін.
Постановою Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 640/13028/21 касаційну скаргу Апарату Верховної Ради України задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року у справі № 640/13028/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив «…встановивши порушення законодавства про оплату праці (як-то невиплата працівнику при звільненні компенсації за невикористану відпустку), що створює підставу для відповідальності роботодавця за статтею 117 КЗпП України, суд повинен визначити розмір як суми, яка включається за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, до належної працівнику заробітної плати, що складається із усіх виплат згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, так і суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
30. У цій справі суди попередніх інстанцій не здійснювали розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи із неправильного предмета та підстав цього позову та уважаючи, що підстави для його розрахунку судом відсутні.
31. У зв'язку із зазначеним оцінка необхідності застосування принципу співмірності при визначенні розміру суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як на тому наполягає відповідач, судами не надавалася.
32. А тому Верховний Суд немає можливості перевірити доводи відповідача щодо наявності/відсутності підстав застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, підходи щодо визначення якого викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 та від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
33. Спір у цій справі стосується захисту трудових прав в частині проведення роботодавцем із звільненим працівником з публічної служби повного розрахунку та виплати всіх сум, що йому належать, а тому до спірних правовідносин субсидіарно застосовуються положення статей 116 та 117 КЗпП України при розгляді справ в порядку адміністративного судочинства.».
Додатково Верховний Суд зазначив, що «… Оскільки спір у цій пов'язаний із проходженням та звільненням з публічної служби, то строк звернення до суду із цим позовом визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
35. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі № 240/532/20 (постанова від 11.02.2021) сформулював висновок згідно із яким строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, а саме строк звернення до суду обмежується місячним строком.
36. Судами попередніх інстанцій установлено, що остаточний розрахунок із позивачкою на виконання рішення суду у справі № 640/20872/19 відповідачем проведено 02.04.2021, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.
37. Суд також зауважує, що питання встановлення початку перебігу строку звернення до суду неодноразово було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема і у постановах від 25.02.2021 у справі № 240/5092/20, від 11.03.2021 у справі №560/3338/19, від 15.07.2021 у справі № 300/2782/20, від 07.02.2023 у справі № 480/2878/22, від 18.05.2023 у справі № 420/9651/22 та багатьох інш, який дійшов висновку, що початок перебігу строку звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має обчислюватися з дня проведення остаточного розрахунку з працівником.
38. Отже, перебіг строку звернення до суду з позовом у цій справі, що розглядається, розпочався 03.04.2021 (наступний день за днем остаточного розрахунку), а сплив зазначений строк, відповідно, 03.05.2021. Оскільки позивачка звернулася до суду з позовом 11.05.2021, то вона пропустила місячний строк звернення до суду з позовом.
39. При зверненні до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 не подавала клопотання про поновлення строку звернення до суду і суди попередніх інстанцій неправильно визначивши предмет і підстави цього позову помилково виходили із того, що позивачкою такий строку не пропущено, оскільки помилково рахували початок його перебігу із дати отримання позивачкою відповіді, наданої Апаратом ВРУ.
40. Питання поновлення та наявності поважних причин пропуску позивачкою місячного строку звернення до суду із цим позовом судами не вирішувалося.».
Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 640/13028/21 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Пановій Г.В.
Відповідно до вимог частини другої статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Цією ж статтею встановлено, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Таким чином, за наведених підстав справа підлягає прийняттю до провадження.
Варто зазначити, що у постанові від 29.06.2023 по справі № 640/13028/21 Верховний Суд зазначив, що «.. Під час нового розгляду цієї справи суду першої інстанції необхідно надати оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом відповідно до вимог процесуального закону, за умови подання позивачкою відповідного клопотання, та, за наявності достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, прийняти законне та обґрунтоване рішення по суті спору з дотриманням норм процесуального і матеріального права, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП України, викладених у постановах від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19, від 26.11.2020 у справі № 520/1365/2020, від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, із наданням оцінки доводам відповідача щодо наявності підстав застосування принципу співмірності при обрахунку такого середнього заробітку».
Як встановлено судом адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, в силу вищенаведених норм КАС України слідує, що оскарження особою до суду дій чи бездіяльності відповідача, що стосується його проходження публічної служби, зокрема діяльності у інших державних органах здійснюється протягом місячного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Предметом позову у даній справі є вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні останнього та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 9 349,00 грн.
Відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 за змістом приписів статей 94,116,117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) і статей 1,2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 зазначив, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Отже, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У Рішенні від 22.02.2012 у справі №4-рп/2012 Конституційний Суд України роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Водночас, Верховний Суд у вказаній постанові від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 зазначив, що встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору. Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина 5 цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.06.2021 у справі №240/5442/20 дійшов правового висновку, що КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 11.03.2021 у справі 560/3338/19 зазначив, що перебіг процесуального строку з вимогою про стягнення середнього заробітку, розпочинається з наступного дня, що настає за днем остаточного розрахунку.
Так, згідно з положеннями статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідачем було виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільнення в розмірі 116 987,33 грн 25.06.2020.
Отже, тезмін місячного строку для звернення до суду з даним позовом розпочав свій перебіг з 26.06.2020 та сплинув у відповідне число наступного місяця, тобто 27.07.2020.
Таким чином, звернувшись 25.01.2023 до суду з даним позовом позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частиною тринадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Судом встановлено, що позивачем не було подано до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин його пропуску та наданням відповідних доказів.
У зв'язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази на підтвердження наявності обставин, що зумовили пропуск позивачем строку звернення до суду.
Керуючись статтями 160, 161, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти адміністративну справу № 640/13028/21 до провадження Київського окружного адміністративного суду .
Позовну заяву ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії , - залишити без руху.
Протягом п'яти днів з дня отримання (вручення) повного тексту ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме подати до суду:
- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази на підтвердження наявності обставин, що зумовили пропуск позивачем строку звернення до суду.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до частини п'ятнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду. Суддя Панова Г. В.