про повернення заяви про забезпечення позову без розгляду
21 серпня 2023 рокум. Ужгород№ 260/7263/23
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Гебеш С.А., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Закарпатській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії, -
18 серпня 2023 року ОСОБА_1 подано позовну заяву до Головного управління ДПС в Закарпатській області про визнання дій протиправними та визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу.
Як вбачається із позовної заяви, однією з позовним вимог позивач просить суд зупинити стягнення на підставі виконавчого документу вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-35183-13-У від 08.10.2021 Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області.
Вирішуючи питання про прийняття до розгляду вказаної вимоги (заяви) про вжиття заходів забезпечення позову, суддя виходить з наступного.
Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову визначені статтею 152 КАС України. Згідно з частиною 1 вказаної статті, у заяві про забезпечення позову зазначається:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
У відповідності до ч. 4 ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи заявником не подано до заяви про забезпечення позову квитанцію про сплату судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову судовий збір становить 0,3 розміру мінімальної заробітної плати.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що за подання заяви про забезпечення позовної заяви станом на момент подачі вказаної заяви позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 805,20 грн.
В позовній заяві позивач просить звільнити її від сплати судового збору у зв'язку з перебуванням в декреті та відсутністю доходів, розглянувши яке, суд зазначає наступне.
В обґрунтування клопотання вказує, що за 2022-2023 роки отримувала соціальну допомогу у зв'язку з народженням дитини 860 грн. в місяць, інших доходів не має, та подала суду копію витягу із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» встановлено, що суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк у разі коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд звертає увагу, що з метою розгляду клопотання про звільнення від сплати судового збору з урахуванням майнового стану сторони (платника судового збору), до суду мають бути подані відповідні докази, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Разом з тим, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 09 вересня 2019 (справа №215/5482/17), є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість якого пов'язується з майновим станом особи.
Також, Верховний Суд вказав, що Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 р. у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).
Із зіставлення вимог закону з доводами заявника, наведеними для звільнення її від сплати судового збору, можна дійти висновку, що нею не надано доказів наявності підстав для звільнення від сплачення судового збору, визначених статтею 8 Закону № 3674-VI.
Зокрема, дані про доходи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків не є апріорі підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки скаржник може отримувати дохід із інших джерел, окрім заробітної плати.
Аналогічна правова позиція з даного питання висловлена у Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.04.2022 року у справі №9901/377/21.
Водночас, заявником не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, наявності на самостійному утриманні малолітніх дітей, як підстави для звільнення від сплати судового збору.
Надані заявником відомості не можуть свідчити про те, що така не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб - зокрема для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини, тощо). Такі відомості не відображають об'єктивний матеріальний стан заявника станом на дату подання адміністративного позову, оскільки остання може мати і інші джерела доходу.
Заявником не надано й документів на підтвердження того, що вона має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про її скрутне матеріальне становище.
З огляду на наведене суд приходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення заявника від сплати судового збору.
Згідно з ч. 7 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Зазначені вище обставини вказують, що заява про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 152 КАС України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне повернути заяву про вжиття заходів забезпечення позову заявнику без розгляду.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 151-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, передбаченими ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.А. Гебеш