Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 серпня 2023 року Справа№200/4105/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому після подання уточненого адміністративного позову просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління в Чернігівській області від 12.07.2023 року №056550005251 про відмову у призначені та виплаті пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (на зміну рішення від 03.07.2023 року №056550005251 про призначення пенсії);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплачувати йому пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 15.05.2023 року.
Позов обґрунтовував тим, що оскарженим рішенням йому протиправно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» після того, як йому було призначено таку пенсію рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.07.2023 року №056550005251.
При цьому відповідач, встановивши наявність пенсійного віку та достатність у нього стажу для призначення такої пенсії, пославшись на ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно з якою пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію, неправомірно зробив висновок про те, що позивач працює на посаді, яка передбачена Списком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583, та дає право на пенсію за вислугу років, що стало підставою протиправної для відмови в призначенні даного виду пенсії.
При цьому відповідач дав невірну оцінку інформації, яка відображена в довідці від 20.06.2023 року №162/06-187, що видана станцією Краматорськ акціонерного товариства «Укрзалізниця», яка підтверджує те, що на час зверненням із заявою про призначення пенсії за вислугу років він не працював на посаді, що дає право на таку пенсію.
Вважаючи свої пенсійні права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Відзив на позовну заяву у встановлений строк подано не було.
Третя особа надала письмові пояснення, в яких зазначала, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 12.07.2023 року № 05655005251 (на заміну рішення про призначення пенсії від 03.07.2023 року) по зверненню позивача від 23.06.2023 року відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки працівник працює на посаді, яка передбачена Списком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583, що дає право на пенсію за вислугу років. Просив в задоволенні позову відмовити.
Суд витребовував у відповідача докази (ухвала суду від 03.08.2023 року, яка отримана відповідачем 03.08.2023 року), однак в порушення ст. 1291 Конституції України, ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу суду з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень у встановлений строк (по 18.03.2023 року) виконана не була. Пояснень щодо поважних причин неможливості її виконання - до суду не подано.
Враховуючи наведене суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.05.2023 року (на наступний день після досягнення 55 років) вперше звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Подану заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до Порядку, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року №25-1) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.05.2023 року №056550005251, в призначенні такої пенсії відмовлено у зв'язку з тим, що позивач, хоча і має відповідний пенсійний вік та достатній стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років (його страховий стаж становить 36 років 4 місяці 25 днів; стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, - 13 років 8 місяців 13 днів), проте він працює на посаді, що дає право на такий вид пенсії. А згідно зі ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Вказане рішення предметом спору в даній справі не є.
23.06.2023 року позивач повторно звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Подану заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до Порядку, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року №25-1) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Рішенням вказаного органу Пенсійного фонду України від 03.07.2023 року №056550005251 за результатом розгляду заяви від 23.06.2023 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 23.06.2023 року.
07.07.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надіслало до вказаного органу Пенсійного фонду України лист від 07.07.2023 року № 0500-0305-9/58559 «Щодо перегляду рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 », в якій зазначило, що заявник надав довідку від 20.06.2023 року № 162/06-187, в якій вказано, що з 24.02.2022 року по теперішній час станція Костянтинівка 1 класу не є станцією з інтенсивним рухом поїздів, при цьому заявник продовжує займати посаду чергового по залізничній станції Костянтинівка 1 класу; в довідці відсутня підстава зміни класифікації станції, а заявник знаходиться на простої, при цьому відсутні дані про звільнення з посади. Просило переглянути право призначення пенсії ОСОБА_1 , винести рішення про відмову та письмово повідомити Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області засобами електронного документообігу.
Рішенням Головного управління в Чернігівській області від 12.07.2023 року №056550005251 за результатом повторного розгляду заяви позивача від 23.06.2023 року в призначенні такої пенсії відмовлено. Це рішення прийнято на заміну рішення від 03.07.2023 року №056550005251 про призначення пенсії за вислугу років.
Рішення мотивовано наступним.
Страховий стаж особи становить 36 років 4 місяці 25 днів; стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, - 13 років 8 місяців 13 днів (що є достатнім для призначення такої пенсії).
Статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 06.09.1988 року заявник з 01.06.2016 року працює черговим по залізничній станції Костянтинівка 1 класу структурного підрозділу «Станція Краматорськ» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
Списком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583, передбачена посада «чергові по станціях позакласних і І класу, зайняті прийманням, відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом».
Згідно з довідкою від 20.06.2023 року №162/06-187, що видана структурним підрозділом «Станція Краматорськ» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», заявник на даний час займає посаду чергового по залізничній станції Костянтинівна 1 класу, з 11.04.2022 року по теперішній час знаходиться на простої. В довідці також зазначено, що з 24.02.2022 року по теперішній час станція Костянтинівка 1 класу структурного підрозділу «Станція Краматорськ» не є станцією з інтенсивним рухом поїздів, але підстава зміни класифікації станції в ній не вказана.
В рішенні зроблено висновок про те, що оскільки заявник працює на посаді, яка передбачена Списком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583, що дає право на пенсію за вислугу років, тому йому слід відмовити в призначенні пенсії за вислугу років.
Рішення Головного управління в Чернігівській області від 12.07.2023 року №056550005251 є предметом спору в даній справі.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 вказаного Закону пенсії за вислугу років виплачуються на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 114 вказаного Закону пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на таку пенсію.
Аналогічні положення містяться в ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно з якою пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до абз. 2 п. 16 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (тобто, станом на 11.10.2017 року) мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до п. 21 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (тобто, станом на 11.10.2017 року) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Стаття 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 55 вказаного Закону право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:
для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду від 04.06.2019 року № 2-р/2019 положення, зокрема статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Орган Пенсійного фонду України оскарженим рішенням відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з тим, що позивач, хоча і мав відповідний пенсійний вік та достатній стаж, що дає право на призначення такої пенсії, проте він працює на посаді, що дає право на такий вид пенсії. А згідно зі ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Проте такі посилання відповідача є помилковими.
Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 06.09.1988 року позивач тривалий час працює у структурному підрозділі «Станція Краматорськ» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років. Остання займаним ним посада з 01.01.2016 року по теперішній час - посада чергового по залізничній станції Костянтинівка 1 класу.
До заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім трудової книжки, позивачем додано довідки, що видані структурним підрозділом «Станція Краматорськ» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», а саме:
- пільгова довідка від 21.04.2023 року №162/06-119, що підтверджує факт роботи позивача за періоди з 12.05.1989 року по 19.02.1991 року та з 05.03.1991 року по 09.02.2003 року на посаді регулювальника швидкості руху вагонів на станції Костянтинівка Донецької залізниці, що дає право на призначення пенсії за вислугу років;
- довідка від 20.06.2023 року №162/06-187, яка підтверджує те, що позивач з 05.03.1991 року працює в структурному підрозділі «Станція Краматорськ» на посаді чергового по залізничній станції Костянтинівна 1 класу; з 11.04.2022 року згідно з наказом від 11.04.22 року №272/ДС знаходиться у простої. В довідці також зазначено, що з 24.02.2022 року станція Костянтинівка 1 класу структурного підрозділу «Станція Краматорськ» не є станцією з інтенсивним рухом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року №583 затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років.
До зазначеного Списку віднесено, зокрема посаду «чергові по станціях позакласних і І класу, зайняті прийманням, відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом».
Відповідно до довідки від 20.06.2023 року №162/06-187, що видана структурним підрозділом «Станція Краматорськ» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», позивач перебуває на посаді чергового по залізничній станції Костянтинівна 1 класу, поте з 24.02.2022 року станція Костянтинівка 1 класу структурного підрозділу «Станція Краматорськ» вже не є станцією з інтенсивним рухом.
Отже, позивач не перебував на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, ще задовго до подання заяви про призначення такої пенсії.
Тобто умова, передбачена ч. 4 ст. 144 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (згідно з якими пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію) позивачем була дотримана.
Отже, на день звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років позивач досяг відповідного пенсійного віку (55 років); мав достатній стаж, що дає право на призначення такої пенсії; не обіймав посаду, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Тому він мав право на призначення пенсії за вислугу років.
Проте орган Пенсійного фонду України оскарженим рішенням неправомірно відмовив в призначенні позивачу пенсії за вислугу років із зазначених ним підстав, чим порушив пенсійні права позивача.
Враховуючи наведене таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню із зобов'язанням органу Пенсійного фонду, який прийняв таке рішення, призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо дати, з якої позивачу слід призначити пенсію
Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, які встановлені цією частиною.
Пенсії за вислугу років до таких випадків не належать.
З 24.02.2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і натепер.
Відповідно до пп. 146.2. п. 14 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається:
за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку;
по інвалідності - з дня встановлення інвалідності;
у зв'язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника;
за вислугу років - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24 лютого 2022 року.
Оскільки право на пенсію за вислугу років позивач набув з 15.05.2023 року, і звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні, тому пенсію позивачу слід призначити не з 23.06.2023 року (дата подачі заяви про призначення пенсії, за результатом розгляду якої відповідачем прийнято оскаржене рішення), а з 15.05.2023 року.
Похідні позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплачувати позивачу пенсію задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними, адже пенсія позивачу ще не призначена, і, відповідно, вона ще не нарахована. Крім того, виплата пенсії відбувається територіальним органом Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, і в даному випадку таким органом є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, а не відповідач.
Отже, суд дійшов висновку про задоволення основних позовних вимоги шляхом, який обрано судом (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України) і часткове задоволення похідних позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення основних позовних вимог, тому судові витрати у вигляді судового збору, які оплачені позивачем в сумі 858,88 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень, який вчинив порушення пенсійних прав позивача (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83-А; код ЄДРПОУ 21390940), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління в Чернігівській області від 12.07.2023 року №056550005251, прийняте щодо ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15.05.2023 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83-А; код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 22 серпня 2023 року.
Суддя Т.В. Логойда