79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.08.2023 Справа № 914/1777/23
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Кітаєвої С.Б. здійснив у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та без проведення судового засідання розгляд справи
за позовом: Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м. Дніпро
до відповідача: фізичної особи-підприємця Кутної Олени Анатолііївни, м. Львів
про стягнення 142271,94 грн.
29.03.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м. Дніпро до фізичної особи-підприємця Кутної Олени Анатоліївни, м. Дрогобич, Львівська область про стягнення 142371,94 грн. заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою від 12.06.2023 суд постановив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою відповідача було запропоновано подати відзив на позовну заяву, а позивачу подати відповідь на відзив, у строки встановлені ухвалою.
Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Судом встановлено, що згідно трек-коду №7901414906047 на офіційному сайті АТ "Укрпошта" зазначену ухвалу суду від 12.06.2023 отримано позивачем - 20.06.2023.
Поштова кореспонденція (ухвала суду від 12.06.2023), яка надсилалася за адресою місцезнаходження відповідача, фізичної-особи підприємця Кутної О.А. ( АДРЕСА_1 ), повернулася на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Оскільки до суду не надходило жодних клопотань учасників справи або одного з них, по суті спору (відповідач відзив не подав, проти позову не заперечив), які не перешкоджають можливості вирішенню справи по суті, враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи, суд дійшов висновку розглянути спір по суті.
Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, подав відзив на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.11.2021 між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № 20.14.0000000608, на виконання умов якого відповідачу надано кошти в сумі 110 000,00 грн. Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконав, на дату подання позову до суду заборгованість становить 105547,45 грн по кредиту, 24660,70 грн по сплаті процентів, 12163,79 грн винагороди. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 142371,94 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач щодо позовних вимог не заперечив, відзиву на позовну заяву, у визначений судом строк, не подав. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався, доказів погашення заборгованості не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Обставини справи.
24.11.2021 між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (банк) та фізичною особою-підприємцем Кутною Оленою Анатолііївною (позичальник) було укладено кредитний договір №20.14.0000000608 разом з додатком №1.
За цим договором банк (позивач) зобов'язувався надати позичальнику (відповідачу) кредит згідно з п. А1. цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А2. цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2. цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Згідно з п. А1 кредитного договору вид кредиту - строковий кредит.
Відповідно до п.А2 кредитного договору ліміт цього договору: 110000,00 грн на фінансування поточної діяльності
За умовами абз. 1 п.А3 термін повернення кредиту 24.11.2024. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток №1 до цього договору).
Відповідно до абз.3 п.А3 кредитного договору згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 22.11.2024.
Згідно з п. А6 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних.
За умовами п.А8 нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360").
Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
Згідно з п.А10 кредитного договору позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% річних від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Відповідно до п.А11 кредитного договору позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,000001% річних від суми встановленого у п.А2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому договору.
У додатку №1 від 24.11.2021 до кредитного договору визначено графік погашення кредиту, процентів, винагород
Згідно із пунктами 2.2.2, 2.2.3 Договору Позичальник зобов'язався сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2., 4.3 цього Договору. Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.
Відповідно до п. 2.3.2 Кредитного Договору, при настанні будь-якої з наступних подій: - порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього Договору зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212. 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначено в повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суду кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Кредитом.
Як зазначає позивач, станом на 20.04.2023 року заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 142371,94 грн., яка складається з: 105547,45 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 24660,70 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 12163,79грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою; 0.00 грн. - пеня; 0.00 грн. - штраф (фіксована складова); 0 грн. - штраф (змінна складова).
Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога від 28.03.2023, яка своєчасно та в повному обсязі не виконана.
Враховуючи, що відповідач своїми діями порушив права та законні інтереси позивача, останній звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 142371,94грн. за неналежне виконання кредитного договору №20.14.0000000608 від 24.11.2021р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та винагороди не виконав, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 142371,94грн.
Оцінка суду.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Відповідно до предмету якого позивач за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати відповідачу кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання відповідача щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни (п. 1.1 Договору).
Вид кредиту - строковий кредит (А1); Ліміт - 110.000,00 (А3); Термін повернення - 22.11.2024 (А3).
За користування кредитом відповідач сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % ( А6).
Відповідач щомісячно сплачує позивачу винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 %.
Пунктом 2.3.2 Договору визначено, що при настанні будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами Договору, зокрема, у випадку порушення відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, позивач, на свій розсуд має право,зокрема, змінити умови цього Договору - зажадати від відповідача дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату відповідач зобов'язується повернути позивачу суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Договором.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Так, позивачем, на підставі Договору, були надані відповідачу в користування грошові кошти в сумі 110000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 24.11.2021 № TR.20057454.22117.70198, який наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.
Проте, відповідачем не здійснено вчасного та повного повернення кредиту на користь позивача, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в сумі 142091,30 грн.
Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в сумі 24660,70 грн. та заборгованості за винагородою в сумі 12163,79 грн.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням наступного.
Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приймаючи до уваги порушення відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості від 28.03.2023 № б/н із визначенням терміну погашення заборгованості - до 04.04.2023.
Вказана вимога направлена на адресу місцезнаходження відповідача 30.03.2023, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення, який наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.
Проте, така вимога залишена відповідачем без виконання.
Жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості за Договором в сумі 105547,45 грн сторонами спору до суду не подано.
Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 105547,45 грн.
Перевіривши наданий позивачем, арифметичний розрахунок сум заборгованості за процентами та заборгованості за винагородою суд визнав їх арифметично вірними у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в сумі 24660,70 грн та заборгованості за винагородою в сумі 12163,79 грн підлягають задоволенню повністю.
За результатами дослідження позову, судом встановлено, що у прохальній частині позову Банком вказано, про те, що заборгованість відповідача складається також з 0, 00 грн. пені, 0,00 грн штрафу (фінансова складова) та 0 грн. штрафу (змінна складова). Незважаючи на те, що у позовній заяві представник позивача посилався на умови Договору щодо стягнення пені (пункт А7. Договору) та штрафу (пункт 5.8. Договору), суд не вбачає за необхідне наповнювати рішення у справі обґрунтуванням щодо можливості нарахування заявленої суми штрафу та пені, вираховувати розмір можливої пені та штрафу, оскільки заявлені у прохальній частині позову відповідні суми дорівнюють нулю, а відтак стягнення пені і штрафу не входить до предмету позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 105547,45 грн. заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 24660,70 грн. заборгованості за процентами; 12163,79грн. заборгованості за винагородою.
Судові витрати.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241 252,327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. 2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кутної Олени Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код 14360080) 105547,45 грн. заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 24660,70 грн. заборгованості за процентами; 12163,79грн. заборгованості за винагородою, 2 684,00 грн судового збору.
3. Наказ видати відповідно до статті 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення, у зв'язку з перебуванням судді Кітаєвої С.Б. у відпустці з 26.07.2023 по 18.08.2023 включно, складено 21.08.2023.
Суддя Кітаєва С.Б.