79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.08.2023 Справа № 914/1064/23
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Кітаєвої С.Б. здійснив у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та без проведення судового засідання розгляд справи
за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів», м.Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Недзельського Володимира Степановича, м. Львів
про: стягнення 179819,22 грн. заборгованості за кредитним договором №1011/В/2021 від 15.11.2021 року.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» до Фізичної особи-підприємця Недзельського Володимира Степановича про стягнення 179819,22 грн заборгованості за Кредитним договором №1011/В/2021 від 15.11.2021..
Ухвалою суду від 06.04.2023 року (суддя Кидисюк Р.А.) відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У зв'язку із рішенням Вищої ради правосуддя №599/0/15-23 від 01.06.2023 про призначення суддю Кидисюка Р.А. членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, розпорядженням керівника апарату №216 від 08.06.2023 року, призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/1064/23.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023, справу №914/1064/23 передано для розгляду судді Кітаєвій С.Б.
Ухвалою суду від 13.06.2023 року постановлено прийняти до провадження справу №914/1064/23 у зміненому складі суду і розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін.
Ухвалу про відкриття провадження у справі від 06.04.2023 та ухвалу про прийняття справи у зміненому складі суду від 13.06.2023 надіслано сторонам на їхні юридичними адресами, відомості про які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та зазначені у позовній заяві.
Відповідно ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Поштова кореспонденція (ухвали суду від 06.04.2023 та від 13.06.2023) надіслана на адресу відповідача (79057, м.Львів, вул.Академіка Рудницького, буд.53 кв.8), повернулася із зазначенням на довідці Укрпошти причини: «за закінченням терміну зберігання».
Окрім того, суд зауважує, що ухвали суду у даній справі були офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. До суду від відповідача жодних заяв чи клопотань процесуального характеру не надходило.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності, покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Оскільки до суду не надходило жодних клопотань учасників справи або одного з них, по суті спору (відповідач відзив не подав, проти позову не заперечив), які не перешкоджають можливості вирішенню справи по суті, враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи, суд дійшов висновку розглянути спір з урахуванням припису ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція позивача.
15.11.2021 року Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк “Львів” (Банк) та Фізична особа-підприємець Недзельський Володимир Степанович (Позичальник) уклали кредитний договір №1011/В/2021, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику Кредит в розмірі 200 000 гривень, із процентною ставкою з 15.11.2021р - 13.01.2022р. в розмірі 0,01% річних та з 14.01.2022р. - 29,90% річних, з кінцевою датою повернення - 14.11.2024р. У відповідності до зобов'язань по Кредитному договору, Банк перерахував на поточний рахунок Позичальника (відповідача) кошти в розмірі 200 000,00грн., що підтверджується меморіальним ордером №555002 від 16.11.2021р. Згідно п.3.2. Кредитного договору - проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього Договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаного в п.2.1.4. цього договору. Позивач стверджує, що станом на 10.03.2023р. заборгованість відповідача по нарахованих і несплачених процентах становить 28467,91 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках.
Заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором становить 179819,22 грн., з яких: заборгованість по основному боргу - 151351,31 грн. та заборгованість по відсотках - 28467,91 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. Судові витрати позивача складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2697,30 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.
Обставини справи.
15.11.2021 року між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком “Львів” (Банк) та Фізичною особою-підприємцем Недзельський Володимир Степанович (Позичальник) укладено кредитний договір №1011/В/2021, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику Кредит в розмірі 200 000 гривень, із процентною ставкою з 15.11.2021р - 13.01.2022р. в розмірі 0,01% річних та з 14.01.2022р. - 29,90% річних, з кінцевою датою повернення - 14.11.2024р.
Відповідно до матеріалів справи, згідно зобов'язань по Кредитному договору Банк перерахував на поточний рахунок Позичальника (відповідача) кошти в розмірі 200 000,00грн., що підтверджується меморіальним ордером №555002 від 16.11.2021р.
Відповідно до п.2.1.6 Кредитного договору, повернення кредиту здійснюється згідно Графіку погашення кредиту оформленого додатком №1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною та який знаходиться в матеріалах справи.
Як вбачається з п.4.1., п.4.2. Кредитного договору - Позичальник зобов'язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Повернення Кредиту здійснюється шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку.
Згідно п.3.2. Кредитного договору - проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього Договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4. цього договору.
Станом на 10.03.2023р. заборгованість по нарахованих і несплачених процентах становить 28467,91 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках, які знаходяться у матеріалах справи.
Згідно п.2.7. Кредитного договору - Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов'язань, передбачених цим Договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань за цим Додатковим договором, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення Кредиту або його частини.
Згідно п. 4.8. Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за Договором, у разі настання одного (або кількох) з таких випадків: несвоєчасної сплати процентів та/або повернення суми кредиту (частини кредиту); наявності обставин, які свідчать про те, що наданий Позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені Кредитним договором; іншого істотного порушення умов Кредитного договору.
Пунктом 4.9. Кредитного договору передбачено, що «Позичальник зобов'язаний протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.4.9) достроково повернути Кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим Договором».
На виконання п.4.9. Кредитного Договору, зважаючи на те, що по даному кредитному зобов'язанню є наявна заборгованість і з метою вирішення даного спору у позасудовому порядку, Банком було надіслано лист-вимогу від 14.02.2023р. за вих.№ 1132/0-05, про що подано докази відправлення. Проте дана вимога залишилась без відповідного реагування зі сторони Позичальника (відповідача).
Відтак, станом на 10.03.2023 року заборгованість Позичальника перед АТ АКБ «Львів» по основному боргу, відсотках згідно Кредитного договору №1011/В/2021 від 15.11.2021р. становить 179819,22 грн., з яких: заборгованість по основному боргу - 151351,31 грн. та заборгованість по відсотках - 28467,91 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
Оцінка суду.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного Кредитного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з п.4.1., п.4.2. Кредитного договору - Позичальник зобов'язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Повернення Кредиту здійснюється шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку.
Згідно п.3.2. Кредитного договору - проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього Договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаного в п.2.1.4. цього договору.
Підтвердженням отримання відповідачем кредитних коштів від позивача є меморіальний ордер на видачу кредитних коштів №555002 від 16.11.2021р. на суму 200 000,00грн.
Згідно п. 4.8. Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за Договором, у разі настання одного (або кількох) з таких випадків: несвоєчасної сплати процентів та/або повернення суми кредиту (частини кредиту); наявності обставин, які свідчать про те, що наданий Позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені Кредитним договором; іншого істотного порушення умов Кредитного договору. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначено в повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Кредитом.
Суд установив, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання за Кредитним договором не вносячи належним чином чергових платежів та відсотків.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Водночас слід зазначити, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).
Враховуючи вищевикладене, суд, за відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження повернення Фізичною особою-підприємцем Недзельським Володимиром Степановичем кредиту та сплати процентів в порядку та строки, встановлені Договором, вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором.
Здійснивши перевірку проведених Банком нарахувань, суд погоджується з такими. Отже, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача заборгованість у сумі 179819,22 грн., з яких: заборгованість по основному боргу - 151351,31 грн. та заборгованість по відсотках - 28467,91 грн.
Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст.ст.73, 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищесказане, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено обставину укладення між Позивачем та Відповідачем Договору, порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними і інших передбачених Договором платежів у встановлені Договором порядку та строки, беручи до уваги відсутність доказів повернення Відповідачем кредиту, сплати Відповідачем відсотків за користування ним, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 151351,31 грн заборгованості по основному боргу та 28467,91 грн. заборгованості по відсотках, є обґрунтованими та мотивованими і підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 2697,30 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №538339 від 13.03.2023 року .
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2697,30 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Недзельського Володимира Степановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк “Львів” (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, код ЄДРПОУ 09801546) 151351,31 грн заборгованості по основному боргу, 28467,91 грн. заборгованості по відсотках та 2697,30 грн. судового збору
3. Наказ видати відповідно до статті 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення, у зв'язку з перебуванням судді Кітаєвої С.Б. у відпустці з 26.07.2023 по 18.08.2023 включно, складено 21.08.2023.
Суддя Кітаєва С.Б.