ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.08.2023Справа № 910/9610/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (б-р. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 32382598)
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» (вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, 03040; ідентифікаційний код 39433769)
про стягнення 96 072, 77 грн
без виклику представників учасників справи,
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі за текстом - ТДВ СК «Альфа-Гарант», Позивач) з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» (далі за текстом - ТДВ «СГ «Оберіг», Відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 84 026, 66 грн за полісом № 209887801, інфляційні втрати - 1 430, 99 грн, штрафні санкції - 10 014, 26 грн та 3 % річних - 600, 86 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що ним на виконання умов договору добровільного страхування транспортних засобів № 06-50R\01-1046-35127 від 01.06.2022, укладеного з ОСОБА_1 , здійснено виплату суму страхового відшкодування в розмірі 86 527, 66 грн.
З огляду на здійснення Позивачем виплати суми страхового відшкодування у вказаному розмірі, Позивач вказує, що він в силу положень статті 993 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) та статті 27 Закону України «Про страхування» набув право вимоги до Відповідача (винної в ДТП особі) в межах здійсненої виплати.
З метою досудового врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача із вимогою про відшкодування виплаченої страхової суми, яку Відповідачем отримано, однак кошти станом на дату звернення до суду не сплачено у зв'язку з чим Позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України та пеню на підставі пункту 36.5. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Також, Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
2. Стислий виклад позиції Відповідача
Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що Відповідачем заперечуються заявлені позовні вимоги з огляду на наступне:
- розмір позовних вимог є необґрунтований оскільки надану Позивачем ремонтну калькуляцію складено невідомою особою, матеріали справи не містять доказів того, що така особа володіє спеціальними знаннями та має відповідну кваліфікацію;
- вимоги щодо стягнення страхового відшкодування не підтверджено належним способом доказування, а звіт про оцінку майна Позивачем не надано;
- необхідно застосувати коефіцієнт фізичного зносу на підставі пп. б п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів;
- відсутні підстави нарахування 3 % річних та інфляційних втрат оскільки Позивач в даному випадку оскаржує рішення страховика про здійснення страхового відшкодування.
Окрім викладеного, Відповідач заперечує щодо стягнення на користь Позивача заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки останні є безпідставними, необґрунтованими та незаконними.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
17.07.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
31.05.2022 між Позивачем (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06-R\01-1046-35127, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси Страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом марки Tesla Model X P90D, державний номер НОМЕР_1 .
Період дії вказаного Договору - з 01.06.2022 по 31.05.2023.
19.08.2022 у м. Чернівці сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля марки Tesla Model X P90D, державний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки «Chevrolet», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована Відповідачем згідно полісу № 209887801 обов'язкового страхування (франшиза - 2 500, 00 грн; ліміт відповідальності за шкоду майну - 160 000 грн).
За наслідками зазначеної ДТП пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль.
Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15.09.2022 у справі № 725/4830/22 ОСОБА_2 визнано винною у вищезазначеній ДТП, яка сталася 19.08.2022.
19.08.2022 ОСОБА_1 повідомила про страховика про страховий випадок, а 22.08.2022 звернулась до Позивача із заявою про настання події, в якій вказано, що суму страхового відшкодування необхідно сплатити на картковий рахунок.
Згідно акту огляду транспортного засобу від 26.08.2022, складеного оцінювачем Воротняк Ю.В. , зафіксовано наступні пошкодження:
- кришка багажника (заміна, фарбування);
- задній бампер (ремонт, фарбування);
- спойлер заднього бампера (заміна);
- нижня задня дуга заднього бампера (заміна);
- світловідбивач лівий (заміна);
- світловідбивач правий (заміна);
- парктронік лівий (заміна, фарбування);
- нижнє облицювання кришки багажника (заміна).
Згідно наданої Позивачем ремонтної калькуляції № СТ/22/0072 від 12.09.2022 вартість відновлювального ремонту становить 108 159, 58 грн (з ПДВ).
Так, Позивачем на підставі розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту № СТ/22/0072 прийнято рішення про здійснення на користь ОСОБА_1 виплати суми страхового відшкодування в розмірі 86 527, 66 грн наступним шляхом: 53 550 грн - зараховуються в рахунок сплати чергових страхових платежів за договором; 32 977, 66 грн - виплачено на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 .
На підтвердження факту здійснення Позивачем відшкодування суми в розмірі 86 527, 66 грн надано картку рахунку та платіжну інструкцію № 30770 від 15.09.2022.
З метою досудового врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача із заявою на виплату суми страхового відшкодування № 03/3204 від 02.12.2022, яку згідно наданого рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0210009182041 отримано Відповідачем 11.12.2022.
Однак, станом на дату звернення до суду з даним позовом сума страхового відшкодування Відповідачем не сплачена у зв'язку з чим Позивачем здійснено нарахування за період з 12.03.2023 до 06.06.2023 на суму 84 027, 66 грн (вирахувано франшизу в розмірі 2 500 грн) 3 % річних, інфляційні втрати та пеню.
Із наданого відзиву вбачається, що Відповідачем заперечується належність наданої Позивачем ремонтної калькуляції у якості доказу та зазначається про складання останньої невідомою особою.
Крім того надана Позивачем ремонтна калькуляція жодним чином не підтверджує вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та розмір матеріального збитку, а відтак не може братися судом за основу для розрахунку розміру страхового відшкодування.
Так, Відповідач стверджує, що в даному випадку належним доказом підтвердження розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку може бути звіт (Акт) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092) (далі за текстом - Методика).
З поміж викладеного, Відповідач також стверджує щодо необхідності в даному випадку при розрахунку вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля застосовувати коефіцієнт фізичного зносу 0, 6384, визначений у наданому ним звіті № 139139 від 11.07.2023.
Необхідність застосування вказаного коефіцієнту фізичного зносу Відповідачем обґрунтовується наявністю посиланням на положення пп. б п.7.39 Методики та інформації з Audatex AudaHistory про заміну складових частин пошкодженого транспортного засобу до моменту ДТП.
Заперечення Відповідача щодо нарахування Позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат фактичну ґрунтуються на відсутності заборгованості в цілому.
Окрім викладеного вище, Позивач також просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн, на підтвердження чого до суду надано наступні документи:
- витяг з договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019;
- завдання-доручення № 225 до договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019 від 10.04.2023 на загальну суму 47 000 грн, пунктом 5 якого визначено номер страхової справи за спірним страховим випадком із зазначенням суми гонорару адвоката 7 000 грн;
- платіжна інструкція № 789 від 18.04.2023 на суму 47 000 грн;
- Акт прийому-передачі наданої правничої допомоги від 12.06.2023, підписаний адвокатом та клієнтом (Позивачем) на суму 7 000 грн за договором добровільного страхування наземного транспорту № 06-R\01-1046-35127;
- детальний розрахунок та опис робіт (наданих послуг) від 12.06.2023 на суму 7 000 грн;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8426/10 та посвідчення адвоката.
Відповідач, заперечуючи щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі, зазначає, що дана справа не є складною у зв'язку з чим розмір заявлених Позивачем витрат не відповідає критеріям реальності, обґрунтованості та пропорційності, при тому що стягнення таких витрат становитиме тягар для Відповідача.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень,зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у встановлених судом правовідносинах Позивача та його страхувальника відбулася передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Вина водія автомобіля марки «Chevrolet» (страхувальник Відповідача), державний номер НОМЕР_2 встановлена постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15.09.2022 у справі № 725/4830/22.
Відповідно до частини 6 статті 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З огляду на викладене вище, виходячи із доказів, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що до Позивача перейшло право вимоги до страховика винної особи (Відповідача) за полісом № 209887801 в розмірі 84 026, 66 грн із вирахування суми франшизи.
За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Оскільки в ДТП брали участь два автомобілі, які в силу частини першої статті 1187 ЦК України є джерелами підвищеної небезпеки, то, враховуючи вимоги статті 1188 ЦК України, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Враховуючи надані Відповідачем заперечення суд зазначає, що в силу зазначених вище норм ЦК України винна особа / особа відповідальна за завдані збитки (в даному випадку Відповідач) повинна відшкодувати завдані потерпілій особі (Позивачу) збитки, а випадку відшкодування шкоди у страхових правовідносинах таких вираховується сума франшизи, застосується коефіцієнт фізичного знову (у випадку його наявності).
Пунктом 2.3 та 2.4 Методики передбачено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.
Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Враховуючи те, що суму страхового відшкодування виплачена безпосередньо потерпілій особі (не на рахунок СТО) Позивачем у якості доказів підтвердження вартості відновлювального надано ремонту калькуляцію № СТ/22/0072 від 12.09.2022, складену за допомогою системи Audatex.
Так, судом встановлено, що вказана ремонтна калькуляція містить опис робіт, заміну запасних частин пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля, пошкодження якого повністю співпадають із переліком пошкоджень, зафіксованих Актом огляду транспортного засобу (дефектна) відомість від 26.08.2022.
При цьому вказана калькуляція, складена на основі комп'ютерної програми «Audatex», яка рекомендована пунктом 59 додатку 8 до Методики.
Відтак, враховуючи не здійснення Позивачем оплати за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу наприклад безпосередньо за рахунком-фактурою СТО чи то та відсутність акту виконаних робіт не вбачається судом як підстава для не прийняття наданої Позивачем ремонтної калькуляції у якості належного доказу встановлення вартості заподіяного збитку потерпілій особі внаслідок ДТП.
Судом враховано, що ремонтною калькуляцією № СТ/22/0072 від 12.09.2022 вартість відновлювального ремонту попередньо визначено в розмірі 108 159, 58 грн, в той час як виплату Позивачем здійснено на меншу суму - 86 527, 66 грн. (зменшено на підставі пункту 15.9.1 договору), а Відповідачем не надано до матеріалів справи власного розрахунку вартості відновлювального ремонту пошкодження автомобіля з вини його страхувальника, що в свою чергу стороною не заперечується, так як і не заперечує сам факт ДТП та пошкодження транспортного засобу Tesla Model X P90D, державний номер НОМЕР_1 , а відтак і обов'язку відшкодування заподіяної шкоди.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Частинами 1, 2 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Проведення оцінки розміру завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою.
Згідно з пунктом 7.38 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Пунктом 7.39 Методики унормовано, що винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.
Судом враховано відсутність заперечень Позивача в частині доводів Відповідача про необхідність застосування коефіцієнта фізичного знову з огляду на здійснення заміни деталей пошкодженого автомобіля до дату ДТП, у зв'язку з чим останні беруться судом до уваги при вирішенні спору по суті.
Відповідно до пункту 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092 вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу визначається за формулою: Сврз = Ср + См + Сс * (1-Ез), де Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, См - вартість матеріалів, Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Виходячи із суми, визначених у розрахунку страхового відшкодування Позивача, за підрахунками суду вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля із врахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить: 63 486, 77 грн (26 646, 60 грн + 11 536, 78 грн + 69 976, 20 грн * (1 - 0,6384)) та відповідно на переконання суду мала б бути відшкодованою Відповідачем.
Що стосується нарахованих Позивачем сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних на існуючу суму заборгованості, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом вище, Позивач звертався до Відповідача із заявою про виплату суми страхового відшкодування від 02.12.2022 № 03/3204, яку Відповідачем отримано 11.12.2022.
Факт отримання Відповідачем заяви в досудовому порядку 11.12.2022 ним не заперечується.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно положення пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
При цьому суд вказує, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).
Судом досліджено наведений Позивачем розрахунок, з яким суд погоджується в частині визначення періоду нарахування, однак із врахуванням зазначеного вище сума, на яку здійснюється заборгованість має становити 63 486, 77 грн, у зв'язку з чим обґрунтованими та арифметично вірними сумами пені, 3% річних та інфляційних втрат є: 7 566, 23 грн, 453, 97 грн та 1 404, 02 грн (відповідно).
Оскільки правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, а правовідносини з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат та 3 % річних.
Дана правова позиція містить в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.
Те саме стосується і порядку нарахування Позивачем пені за порушення строків виплати Відповідачем грошового зобов'язання (страхового відшкодування), а відтак зазначеним вище заперечення Відповідача в цій частині є спростованими.
Що стосується питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи надані Позивачем докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи заперечення Відповідача, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати відповідають критерію розумності, є співрозмірними із ціною позову та ступенем складності справи, а також є такими, що фактично понесені стороною у звязку з чим підлягають відшкодуванню Відповідачем.
При цьому суд вказує, що заперечення Відповідача є суто формальними та узагальненими, оскільки не містять зазначення конкретно наданої послуги, вартість якої Відповідач вважає завищеною, непропорційною чи неспівмірною, порівняно з предметом даного спору.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи те, що Позивачем виплачено суму страхового відшкодування за шкоду спричинену страхувальником Відповідача та з огляду на перехід до Позивача права вимоги до Відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, враховуючи обґрунтованість доводів Відповідача в частині необхідності застосування коефіцієнта фізичного зносу при розрахунку розміру суми страхового відшкодування.
Судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» (вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, 03040; ідентифікаційний код 39433769) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (б-р. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 32382598) основний борг - 63 486 (шістдесят три тисячі чотириста вісімдесят шість) грн 77 коп, пеню - 7 566 (сім тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн 23 коп, 3% річних - 453 (чотириста п'ятдесят три) грн 97 коп, інфляційні втрати - 1 404 (одна тисяча чотириста чотири) грн 02 коп, судовий збір - 2 036 (дві тисячі тридцять шість) грн 93 коп та витрати на професійну правничу допомогу - 5 312 (п'ять тисяч триста дванадцять) грн 40 коп.
3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Інша частина витрат на професійну правничу допомогу Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» не відшкодовується.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 21.08.2023
Суддя Антон ПУКАС