Рішення від 07.08.2023 по справі 44/258-б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2023 Справа № 44/258-б (910/6350/23)

За позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (02121, м. Київ, вул. Світла, 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартех" (09740, Київська обл., Богуславський р-н, с. Хохітва, вул. Шевченка, 31Г)

про стягнення 554 272,01 грн.

В межах справи № 44/258-б

За заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 44/258-б за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на стадії процедури санації, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.02.2013.

25.04.2023 до Господарського суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартех" про стягнення заборгованості за договорами оренди окремого індивідуально визначеного майна № 12/11-18 від 01.11.2018 та № 13/11-18 від 01.11.2018 в розмірі 554 272,01 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.05.2023 прийнято позовну заяву Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартех" про стягнення 554 272,01 грн. до розгляду в межах справи № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та постановлено позовну заяву розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач повідомлявся про відкриття та розгляд справи № 44/258-б (910/6350/23) за правилами спрощеного провадження належним чином, однак, у запропонований в ухвалі п'ятнадцятиденний строк, відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2018 року між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тартех" (орендар, відповідач) було укладено договори оренди індивідуально визначеного майна № 12/11-18 та № 13/11-18.

За умовами зазначеного договору оренди №12/11-18 позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне користування індивідуальне визначене майно згідно додатку №1 що обліковується на балансі філії "Богуславське райДУ" ДП "Київське обласне дорожнє управління", первісна балансова вартість якого станом на 31 жовтня 2018 року становить 249 289, 21 грн.

За умовами зазначеного договору оренди №13/11-18 позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне користування індивідуальне визначене майно згідно додатку №1 що обліковується на балансі філії "Богуславське райДУ" ДП "Київське обласне дорожнє управління", первісна балансова вартість якого станом на 31 жовтня 2018 року становить 52 817, 68 грн.

Договорами встановлено строк дії цих договорів з моменту їх підписання і до 01 жовтня 2021 року (п. 9. 1. договору).

Розділом 3 договору оренди №12/11-18 сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 і становить без ПДВ за перший місяць оренди 18 696, 69 грн.

Розділом 3 договору оренди №13/11-18 сторони погодили, що орендна плата становить без ПДВ за перший місяць оренди 660, 22 грн.

Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на особовий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа кожного місяця (пункт 3.8 договору).

Відповідно до п. 8.3. Договорів орендар у разі затримки передачі орендарю в оренду майна згідно з умовами цього договору сплачує пеню у розмірі 0,001% за кожен день прострочення від вказаної суми.

У разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання та інших платежів, обумовлених в тому числі і додатковими угодами , орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню в розмірі 0,001% ввід суми боргу за кожен день прострочення.

Сторони також узгодили шляхом підписання розрахунок плати за базовий місяць оренди нерухомого майна, що обліковується на балансі філії "Богуславське райДУ" Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" для ТОВ "Тартех" в сумі 18 696, 69 грн. без ПДВ за жовтень 2018 року (додаток №2 до договору 12/11-18).

Також, згідно додатку № 2 до договору оренди № 13/11-18 розрахунок плати за базовий місяць оренди нерухомого майна, становить 660, 22 грн. без ПДВ за жовтень 2018 року.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договорами оренди виконав, передавши відповідачу об'єкти оренди індивідуально визначеного майна, що підтверджуються доданими до матеріалів справи копіями Актів приймання-передачі.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов'язання за договорами оренди № 12/11-18 та 13/11-18 не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість з орендної плати, в розмірі 437 654,89 грн.

Крім того, враховуючи вище викладене у зв'язку з простроченням оплати за договорами оренди позивачем нараховано до стягнення пеню у розмірі 200,19 грн., інфляційне нарахування у розмірі 105 517,52 грн., 3% річних у розмірі 10 899,41 грн.

14.11.2022 позивачем було направлено повідомлення № 01/155 про дострокове розірвання договорів № 12/11-18 та № 13/11-18 від 01 листопада 2018 року з вимогою протягом десяти днів повернути орендоване майно за актом приймання-передачі та протягом трьох банківських днів сплатити заборгованість з орендної плати.

Проте, відповідач на лист не відповів, майно не повернув та заборгованість не сплатив.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", вартістю об'єкта оренди для цілей визначення стартової орендної плати є його балансова вартість станом на останнє число місяця, який передує даті визначення стартової орендної плати.

Пунктом 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна, приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря), припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника), смерті фізичної особи - орендаря, визнання орендаря банкрутом, знищення об'єкта оренди або значне пошкодження об'єкта оренди.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договорів оренди № 12/11-18 та 13/11-18 від 01.11.2018 року не здійснив сплату орендної плати, а тому, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості, у розмірі 437 654,89 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з сумою основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 10 899,41 грн. та інфляційні збитки у розмірі 105 517,52 грн.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині розраховані правильно та підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 200,19 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.12 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції.

У розділі "Розмір пені та/або штрафу" комерційної пропозиції до договору вказано: подвійна облікова ставка Національного банку України (НБУ).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині розраховані правильно та підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартех" (09740, Київська обл., Богуславський р-н, с. Хохітва, вул. Шевченка, 31Г, ідентифікаційний код 42095414) на користь Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (02121, м. Київ, вул. Світла, 3, ідентифікаційний код 33096517) заборгованість з орендної плати в розмірі 437 654 (чотириста тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 89 коп., 3 % річних в розмірі 10 899 (десять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 41 коп., інфляційні нарахування в розмірі 105 517 (сто п'ять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 52 коп., пеню в розмірі 200 (двісті) грн. 19 коп. та судовий збір в розмірі 8 314 (вісім тисяч триста чотирнадцять) грн. 08 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Копію рішення направити сторонам, керуючому санацією, Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури України та Київській обласній прокуратурі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П. Чеберяк