номер провадження справи 33/149/23
18.08.2023 Справа № 908/1990/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка Михайла Володимировича, при секретареві судового засідання Драковцевій В.В., розглянувши заяву № 21-4732/28-вих від 04.08.2023 Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція», про відстрочку виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 26.06.2023 у справі № 908/1990/23
стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Тензор» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Лісова, буд. 3, кв. 38, ідентифікаційний код 30956420)
боржник Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964).
про стягнення коштів
за участі представників сторін:
від стягувача: не з'явився
від заявника (боржника): Погосян С.Г., виписка з ЄДР (ВКЗ)
19.06.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла через систему «Електронний суд» заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тензор» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» грошової заборгованості у розмірі 96900,00 грн. та витрат на оплату судового збору за подання даної заяви в розмірі 268,40 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 вказану заяву передано для розгляду судді Мірошниченку М.В.
26.06.2023 суддею Мірошниченко М.В. виданий судовий наказ у справі № 908/1990/23 про стягнення з боржника - Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тензор» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Лісова, буд. 3, кв. 38, ідентифікаційний код 30956420) заборгованість за договором №75/101-21/48-121-01-21-10306 від 24.05.2021 в розмірі 96900,00 грн. (дев'яносто шість тисяч дев'ятсот грн. 00 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 268,40 грн. (двісті шістдесят вісім грн. 40 коп.).
Наказ Господарського суду Запорізької області від 26.06.2023 у справі № 908/1990/23 набрав законної сили 18.07.2023.
08.08.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява № 21-4732/28-вих від 04.08.2023 Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція», про відстрочку виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 26.06.2023 у справі № 908/1990/23.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 08.08.2023 заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.08.2023 прийнято заяву до розгляду, призначено судове засідання на 18.08.2023 о 10 год. 00 хв.
17.08.2023 від ТОВ «ТЕНЗОР» надійшли пояснення на заяву боржника про відстрочення судового рішення (судового наказу), в яких ТОВ «ТЕНЗОР» також просить суд розглянути вказану заяву за відсутності представника товариства.
У судове засідання 18.08.2023 з'явився представник заявника (боржника) (в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку "ЄСІТС").
Суд відкрив судове засідання з розгляду заяви. Перевірив явку представників сторін. Запитав у заявника про наявність клопотань. Клопотання у представника заявника відсутні. Суд оголосив про надходження пояснень від ТОВ «ТЕНЗОР», які прийнято судом до розгляду. Клопотання про розгляд заяви без представника стягувача судом задоволено.
Представник заявника (боржника) надала суду наступні пояснення:
26.06.2023 суддею Мірошниченко М.В. виданий судовий наказ у справі № 908/1990/23 про стягнення з боржника - Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тензор» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Лісова, буд. 3, кв. 38, ідентифікаційний код 30956420) заборгованість за договором №75/101-21/48-121-01-21-10306 від 24.05.2021 в розмірі 96900,00 грн. (дев'яносто шість тисяч дев'ятсот грн. 00 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 268,40 грн. (двісті шістдесят вісім грн. 40 коп.).
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення (судового наказу). В обґрунтування заяви боржник зазначає наступні обставини, що роблять неможливим виконання рішення (судового наказу) по справі № 908/1990/23.
В зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні запроваджений воєнний стан, строк дії якого продовжено до 15.11.2023. 04.03.2022 місто Енергодар Запорізької області та Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі - ВП ЗАЕС) були захоплені військовими формуваннями російської федерації та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації. Енергодарська міська територіальна громада (код: UA23040110000019947), в межах якої розташовані виробничі потужності боржника (заявника), включена до «Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (пп. «Василівський район» п. 4 «Запорізька область» р. II «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» цього Переліку), з зазначенням дати виникнення можливості бойових дій: 04.03.2022. Тимчасово окупована територія України - це частина міжнародно визнаної території України, на яку не поширюється фактичний контроль української влади внаслідок її окупації рф під час російсько-української війни (спочатку в ході вторгнення в Крим, війни на сході, а згодом широкомасштабного вторгнення).
Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права (ст. 1 Закону).
Статтею 1 зазначеного Закону, конкретизовано території, які тимчасово окупував агресор, а саме, тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.
Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання), якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.
Відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 3 Закону, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, правовідносини боржника із стягувачем, за умов їх знаходження на території, визначені частиною 1 статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у рамках українського законодавчого поля можливі у разі зміни місцезнаходження на іншу територію України.
Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового Кодексу України, податковою адресою юридичної особи, зокрема, стягувача (ТОВ «ТЕНЗОР») є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Стягувач, ТОВ «ТЕНЗОР», згідно з відомостями з ЄДРПОУ зареєстрований за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Лісова, 3 кв. 38, тобто, на тимчасово окупованій території.
В заяві стягувача про видачу судового наказу, окрім адреси місцезнаходження юридичної особи (м. Енергодар Запорізька область, вул. Лісова, 3 кв. 38 ) зазначена адреса для листування: м. Харків, вул. Амосова, 11-А кв. 16.
Проте, стягувач не надав доказів про зміну податкової адреси юридичної особи (ТОВ «ТЕНЗОР») на іншу територію України, що унеможливлює виконання судового наказу по справі № 908/1990/23, виданого Господарським судом Запорізької області 26.06.2023.
Отже, в умовах обмеження, передбаченого ч. 1 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», боржнику, Відокремленому підрозділу «Запорізька АЕС», та стягувану, ТОВ «ТЕНЗОР» не дозволяється здійснення відповідної господарської діяльності, як окремим суб'єктам господарювання на тимчасово окупованій території.
Просить суд відстрочити виконання судового наказу (судового рішення) Господарського суду Запорізької області від 26.06.2023 у справі № 908/1990/23 про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС на користь з ТОВ «ТЕНЗОР» (код ЄДРПОУ 30956420, вул. Лісова, 3 кв. 38, м. Енергодар, Запорізька область) 96 900,00 грн. заборгованості та 268,40 грн. судового збору, на загальну суму 97168,40 грн. до зміни податкової адреси на підконтрольній Україні території.
Як вбачається з пояснень стягувача, банківське обслуговування заявника здійснюється згідно із діючим законодавством України державним банком АТ «Ощадбанк», поточний рахунок відкрию у філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», видаткові операції не зупинялися (підтверджується сплатою судового збору з поточного рахунку). До того ж, в березні-травні 2023 року ДПС проведена реєстрація податкових накладних заявника по господарським операціям із боржником у цій справі, і боржнику як покупцю це відомо, оскільки це надало йому право на формування податкового кредиту. У вересні та листопаді 2022 року за іншим договором, укладеним із боржником у цій справі, часткова добровільна оплата була проведена юридичною особою Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», що розташоване у місті Києві. У липні 2023 року по іншому договору, укладеним між заявником та боржником, укладена додаткова угода про продовження строку дії договору, у зв'язку із тимчасовим призупиненням робіт.
Посадова особа заявника у наказному провадженні, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи за даними Єдиного державного реєстру, тимчасово з метою збереження життя та здоров'я перебуває за межами України.
Кабінет Міністрів України постановою від 13.01.2023 № 45 (набрала чинності 21.01.2023 року) вніс зміни до постанови від 06.12.2022 № 1364, виклавши абз. 13 п. 1 у такій редакції: території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації російською федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими російською федерацією. Прирівнювання територій, для яких не визначена дата припинення можливих і бойових дій, до територій, па яких ведуться бойові дії, не застосовується до зупинення вчинення виконавчих дій, заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень у випадках, установлених п. 10-2 розд. XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону «Про виконавче провадження».
Таким чином, в силу наведених законодавчих положень, заборона відкривати виконавчі провадження та вчиняти виконавчі дії на тимчасово окупованих територіях діяла до 21.01.2023 (постанова Верховного Суду від 24.04.2023 у справі № 910/5953/17).
Фактично відповідна заборона була пов'язана не з реєстрацією боржника чи стягувача на такій території, а регулювала саме питання виконання судового рішення з огляду на територіальний критерій та можливість фактичної реалізації виконавцем покладених законом завдань. До того ж, можливий аналіз дій, які можуть здійснюватися лише після відкріпім виконавчого провадження, під час розгляду питання про відстрочення виконання є передчасним. Додатково повідомляємо, що виконавчим органом заявника вживаються заходи щодо проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, в частині зміни місцезнаходження юридичної особи. Обидва підприємства опинилися у непростих умовах, які рівною мірою торкнулися і заявника, і боржника як суб'єкта господарювання, що здійснювали свою діяльність на одній території. Стягувач не заперечує проти надання відстрочки виконання судового рішення (судового наказу) строком на 2 місяці.
Розглянувши матеріали поданої заяви з доданим до неї документами, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції («Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).
Таким чином, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення такої заяви є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Заявник (боржник) на сьогоднішній день перебуває у складному становищі, що значно ускладнює виплату суми заборгованості. Крім того, стягувач, ТОВ «ТЕНЗОР», згідно з відомостями з ЄДРПОУ зареєстрований за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Лісова, 3 кв. 38, тобто, на тимчасово окупованій території. В заяві стягувана про видачу судового наказу, окрім адреси місцезнаходження юридичної особи (м. Енергодар Запорізька область, вул. Лісова, 3 кв. 38 ) зазначена адреса для листування: м. Харків, вул. Амосова, 11-А кв. 16. Проте, стягувач не надав доказів про зміну податкової адреси юридичної особи (ТОВ «ТЕНЗОР») на іншу територію України, що на думку заявника унеможливлює виконання судового наказу по справі № 908/1990/23, виданого Господарським судом Запорізької області 26.06.2023.
Суд зауважує, що відстрочення виконання рішення суду не звільняє відповідача від відповідальності, натомість забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Також, суд бере до уваги наступні обставини.
Суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який на час розгляду заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення не скасований.
Дійсно, сам по собі факт військової агресії рф проти України не визначений законодавчо як підстава для звільнення від оплати.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Відтак, режим воєнного стану свідчить про наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин, через які істотно ускладнюється виконання судового рішення (судового наказу) боржником.
Інститут відстрочення судового рішення існує як раз для того, щоб з урахуванням фінансового стану боржника та стягувача, пропорційності їх інтересів, об'єктивності та винятковості обставин, що ускладнюють або виключають можливість негайного виконання судового рішення, надати можливість боржнику виконати свій обов'язок не ставши при цьому банкрутом у силу тих скрутних форс-мажорних обставин, які наразі виникли через війну.
Суд вважає, що відстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, а є лише намаганням відповідача через існування певних обставин забезпечити повне виконання рішення суду (судового наказу), шляхом погашення заборгованості перед стягувачем в спосіб, який є найбільш реальним та можливим для відповідача, з огляду на його фінансовий стан та джерело надходження коштів.
Враховуючи встановлені вище обставини неможливості наразі виконати судовий наказ Господарського суду Запорізької області у справі №908/1990/23 від 26.06.2023, з огляду на принципи розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд вважає, що часткове відстрочення судового наказу (рішення суду) не порушить прав стягувача, майнові інтереси і баланс інтересів сторін, а слугуватиме досягненню мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Крім того, стягувач не заперечив проти надання відстрочки строком на 2 місяці.
Таким чином, заяву № 21-4732/28-вих від 04.08.2023 Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція», про відстрочку виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 26.06.2023 у справі № 908/1990/23, слід задовольнити частково шляхом відстрочення його виконання на 2 місяці.
Керуючись ст. ст. 42, 121, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву № 21-4732/28-вих від 04.08.2023 Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція», про відстрочку виконання судового рішення (судового наказу) Господарського суду Запорізької області від 26.06.2023 у справі № 908/1990/23 задовольнити частково.
2. Надати відстрочку виконання судового рішення (судового наказу) Господарського суду Запорізької області від 26.06.2023 у справі № 908/1990/23 строком на 2 місяці.
3. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 10 днів до Центрального апеляційного господарського суду. Повний текс ухвали складено 22.08.2023.
Суддя М.В. Мірошниченко