Житомирський апеляційний суд
Справа №285/3292/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1 Категорія ч. 4 ст. 185 КК України Доповідач ОСОБА_2
16 серпня 2023 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
прокурора: ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2023 року, яким засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоград-Волинський, Житомирської області, громадянина України, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого,
-за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області 11.11.2021 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 1 місяць.
Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_6 визначено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Цивільний позов потерпілого - залишено без розгляду.
Запобіжний захід засудженому не обирався.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- гаманець чорного кольору, закордонний паспорт та банківська карта «Ощадбанку» - які передано потерпілому під розписку на відповідальне зберігання ухвалено залишити потерпілому ОСОБА_8
встановила:
Як встановив суд, 22 червня 2022 року близько 13 год. 00 хв., в умовах воєнного стану, перебуваючи поруч з будинком по АДРЕСА_2 , вирішив умисно, таємно, повторно, викрасти майно, яке знаходилось у поліетиленовому пакеті, яке належить ОСОБА_8 .
У зазначений день, час та місці, за вказаних обставин, ОСОБА_6 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, впевнившись у відсутності власника майна та сторонніх осіб, які б могли перешкодити вчиненню злочину, шляхом вільного доступу, викрав з вищевказаного пакету гаманець з грошима та заховав в одяг.
Після цього з вказаним викраденим майном залишив місце вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріального збитку на суму 2 585 гривень.
Разом з тим, в Україні, з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введения воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-1Х «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) введено воєнний стан, отже ОСОБА_6 вчинив крадіжку в умовах воєнного стану.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, у вигляді штрафу, не приєднуючи покарання за попереднім вироком суду.
На його думку призначене за вироком суду покарання є занадто суворим, з огляду на те, що крадіжка вчинена не у великих розмірах, вину у вчиненні кримінального правопорушення він визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину.
Зазначає, що суд не взяв до уваги наявність у нього психічних та поведінкових розладів, що можуть викликати не розуміння значення своїх дій та керувати ними.
Вказує, що став на шлях виправлення, добровільно пролікувався у КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» та з 21.01.2023 року лікується в Центрі адаптації та ре-соціалізації нарко та алкозалежних людей.
Просить звернути увагу, що він проживає з матір'ю, яка є пенсіонеркою, має хронічні захворювання, у зв'язку з чим потребує лікування та сторонньої допомоги.
З урахуванням наведеного просить суд призначити покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачуваного, який доводи апеляційної скарги підтримав, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є обґрунтованими і законними та апелянтом не оспорюються. Розгляд кримінального провадження здійснювався у порядку визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України.
Не оспорюється в апеляційній скарзі також правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
З кримінального провадження вбачається, що суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
На переконання колегії суддів, покарання ОСОБА_6 призначено з дотримання положень ст. 65 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_6 судом було враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують його покарання щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування потерпілому завданого збитку, обставину, що обтяжують його покарання вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, дані про особу обвинуваченого, який неодружений, раніше неодноразово судимий, вчинив кримінальне правопорушення в період визначеного судом іспитового терміну, за місцем проживання характеризується задовільно.
ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, під час іспитового строку вчинив корисливий злочин, що свідчить про стійкість протиправної поведінки обвинуваченого, його небажання виправитись, нормально адаптуватись в суспільстві та притримуватись загальноприйнятих в ньому норм та правил.
Зазначені захисником доводи у апеляційній скарзі були враховані судом, оскільки ОСОБА_6 призначено мінімальне покарання відповідно до санкції ч.4 ст. 185 КК України, підстави для застосування положень ст. 69 КК України відсутні.
Частиною 2 статті 75 КК передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
У разі засудження особи за злочин, вчинений у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75, 79, 104 КК, та призначення покарання, яке згідно з частиною 3 статті 72 КК за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги статті 71 КК і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Зазначені роз'яснення положень, ст. 71, 75, 78 КК України викладені у Постанові ПВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» вказують про помилковість доводів апелянта про можливість не призначення йому покарання на підставі ст. 71 КК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2023 року щодо нього - без зміни.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: