Справа № 2-6852/10 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.
Провадження № 22-ц/802/862/23 Доповідач: Карпук А. К.
21 серпня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,
секретар Власюк О. С.
з участю: представника боржника Замлинського С. С.
представника ДВС Кобзар К. Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про заміну стягувача у виконавчому провадженні, заінтересовані особи: боржник ОСОБА_1 , стягувач Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», Перший відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2023 року,-
В червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал») звернулось в суд з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
Покликалося на те, що на виконанні в Першому відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №24057846, відкрите на підставі виконавчого документа 2/6852 від 14.10.2010 виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області.
27.03.2018 між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги за кредитними договорами №6795, відповідно до якого ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором №489/07-БС/КД від 23 лютого 2011 року.
Покликаючись на приписи статей 11, 512, 442 ЦК України, просило замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні, яке відкрите на підставі виконавчого листа № 2-6852 від 14 жовтня 2010 року із ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на його правонаступника ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 489/07-БС/КД від 23 лютого 2011 року.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2023 року заяву задоволено.
Постановлено замінити стягувача у виконавчому провадженні № 24057846, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-6852 від 14 жовтня 2010 року, боржник - ОСОБА_1 , а саме: ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236).
В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні, посилаючись на те, що відсутнє відкрите виконавче провадження №24057846 відносно його.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Апеляційним судом встановлено, що Луцьким міськрайонним судом Волинської області 14.10.2010 видано виконавчий лист №2/6852 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ВАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість в розмірі 17422,97 грн.
27.03.2018 між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (скорочена назва - ПАТ «ВіЕйБі Банк») та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 6795, відповідно до якого ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги заборгованості відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торів № UA-EA-20018-02-12-000061-а від 28.02.2018, за договором кредиту, в тому числі за Договором кредиту №489/07-БС/КД від 18.12.2007, позичальник ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 4 Договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього Договору новий кредитор сплачує Банку грошові кошти 1435000,00 грн.
Відповідно до копії платіжного доручення № 10036 від 27 березня 2018 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ПАТ «ВіЕйБі Банк» 1435000,00 грн згідно з протоколом електронних торгів № UA-EA-20018-02-12-000061-а від 28.02.2018.
Таким чином, заявник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора Договором кредиту №489/07-БС/КД від 18.12.2007 згідно з статтями 512 - 517 ЦК України, а отже, всіх процесуальних прав та відповідних обов'язків.
Постановою головного державного виконавця Першого ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.03.2023 відновлено виконавче провадження ВП №24057846 з примусового виконання виконавчого листа № 2/6852 від 14.10.2010.
Отже, станом на дату звернення до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні та розгляду цієї заяви в суді першої інстанції виконавче провадження ВП №24057846 не закінчено, знаходилось на виконанні в Першому ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Положенням частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження2 передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10.
Такі ж висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09.
Так як між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (первісний кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло всіх прав кредитора за кредитним договором № №489/07-БС/КД від 18.12.2007, боржником за яким є ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Доводи боржника про те, що відсутні відкриті виконавчі провадження по виконанню рішення про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , а тому підстав для заміни сторони виконавчого провадження не було, є безпідставними з огляду на вищенаведене.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що боржник не був повідомлений про розгляд справи колегія суддів приймає до уваги, однак вказане порушення усунуто при апеляційному розгляді. Боржник реалізував своє право на надання пояснень та заперечень на доводи заяви про заміну сторони її правонаступником.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, при їх дослідженні та встановленні, судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Згідно з приписами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала має бути залишена без змін.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2023 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.
Головуючий
Судді: