Справа № 761/29063/23
Провадження № 1-кс/761/18959/2023
18 серпня 2023 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_5 , погоджене прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 22022000000000583 від 27.10.2022
В провадження слідчої судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_5 , погоджене прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 22022000000000583 від 27.10.2022.
Слідча у своєму клопотанні зазначає, що відповідно до інформування ГУ «Д» ДЗНД СБ України № 5/6/3/1-10538 від 30.05.2023 за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , можуть знаходитись речі і документи, що мають значення для досудового розслідування та містять відомості, які можуть бути доказами під час судового розгляду, а також знаряддя кримінального правопорушення та майно, яке було здобуте в результаті його вчинення.
11.08.2023 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_8 від 01.08.2023 (справа № 761/27243/23, провадження
№ 1-кс/761/17700/2023) про дозвіл на проведення обшуку за результатами обшуку
за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , виявлено та вилучено:
- мобільний телефон, марки: Blackview, модель: BV5500, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , чорного кольору;
- мобільний телефон: IPHONE, № моделі: МЕ307LL/A, IMEI: НОМЕР_3 ;
- планшет: IPAD, № моделі: MHQU3LL/A, s\n: НОМЕР_4 ;
- 2 мобільні телефони, марки: SAMSUNG, чорних кольорів, які не містять інших ідентифікуючих ознак.
11.08.2023 постановою слідчого ГСУ СБ України речі, предмети
та документи, зазначені у пунктах протоколу обшуку №№ 1-4 та вилучені
за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 22022000000000583 від 27.10.2022.
З огляду на викладене, є достатні підстави вважати, що вищевказані предмети, які були вилучені під час проведення обшуку, мають доказове значення
у кримінальному провадженні.
11.08.2023 ОСОБА_7 , у встановленому законом порядку, повідомлено про підозру у вчиненні закінченого замаху на контрабанду психотропних речовин, тобто їх переміщення через митний кордон України поза митним контролем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
У клопотанні слідча зазначає, що вважається за доцільне збереження у сторони обвинувачення вказаних речових доказів, а не копіювання інформації, що міститься на них з метою збереження можливості підтвердження належності та допустимості доказів, здобутих в ході його дослідження.
У судовому засіданні Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі з підстав в ньому наведених, зазначив, що вилучене за місцем проживання ОСОБА_7 майно визнано речовими доказами та має доказове значення в даному кримінальному провадженні, постановою слідчого 16.08.2023 призначено судово комп'ютерно-технічну експертизу та вилучене майно скеровано для проведення експертизи, зазначив, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 305 КК України, просив клопотання задовольнити, а також долучив додаткові документи.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 , заперечував проти задоволення клопотання, з огляду на його необґрунтованість, зазначив, що ухвалою на проведення обшуку не надавався дозвіл на вилучення мобільних телефонів та комп'ютерної техніки, що суперечить вимогам ст. 168 КПК України, зазначив, що в клопотанні про арешт та протоколі обшуку не вказано значення вилученого майна для даного кримінального провадження, в клопотанні не вказано та не доведено належність вилучених телефонів саме ОСОБА_7 , до матеріалів клопотання не долучено відеозапис проведення обшуку, крім того слідчий під час проведення обшуку мав скопіювати необхідну інформацію з технічних засобів, але цього не зроблено, просив відмовити в задоволенні клопотання, а також долучив письмові заперечення на клопотання про накладення арешту на майно.
Дослідивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідча суддя приходить до наступного висновку.
Слідчою суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Служби Безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022000000000583, процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.
11.08.2023 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.08.2023 (справа № 761/27243/23, провадження № 1-кс/761/17700/2023) проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , виявлено та вилучено: мобільний телефон, марки: Blackview, модель: BV5500, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , чорного кольору; мобільний телефон: IPHONE, № моделі: МЕ307LL/A, IMEI: НОМЕР_3 ; планшет: IPAD, № моделі: MHQU3LL/A, s\n: НОМЕР_4 ; 2 мобільні телефони, марки: SAMSUNG, чорних кольорів, які 11.08.2023 постановою старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_5 визнані речовими доказами в даному кримінальному провадженні.
11.08.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 305 КК України.
16.08.2023 постановою старшого слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 призначено судово комп'ютерно-технічну експертизу.
Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч.3 ст.132 КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Аналіз матеріалів клопотання дозволяє стверджувати про належний рівень обґрунтованості тверджень прокурора про те, що має місце вчинення кримінального правопорушення необхідного ступеня тяжкості.
Прокурор заявляє метою арешту майна є збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відтак належить врахувати положення ч. 11 ст. 170 КПК України, відповідно до якої заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, а також ч. 4 ст. 173 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Вказані обставини, разом із розумністю та співрозмірністю обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя оцінюватиме за допомогою критеріїв, що випрацювані практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Усталена практика ЄСПЛ свідчить, що правомірність втручання у здійснення права власності з боку держави оцінюється з урахуванням того, що таке втручання повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»). Поняття загального (суспільного) інтересу, якому слугувало втручання у право власності під час кримінального провадження, ЄСПЛ пов'язує із видом застосованого заходу обмеження або позбавлення права власності та використовує його у тісному взаємозв'язку з поняттям правомірної мети застосування відповідного заходу. У п. 188 рішення ЄСПЛ по справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) вказано, що накладення арешту на речові докази може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
При цьому слідчий суддя, дослідивши клопотання, долучені до нього матеріали кримінального провадження не знаходить у висновках органу досудового розслідування та слідчого при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Разом з тим, можна дійти висновку, що клопотання слідчого відповідає вимогам та меті кримінального процесуального законодавства, оскільки існує сукупність підстав вважати, що вилучене під час обшуку майно є доказова значення в даному кримінальному провадженні, а також воно є об'єктом, що містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що спростовує доводи представника власника майна в частині відсутності підстав для арешту.
Доказів настання невиправданих негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у межах даного клопотання слідчого слідчим суддею не встановлено.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом якого здійснюється розслідування у даному кримінальному провадженні, що слідча суддя дійшла висновку, що наявні достатні підстави для задоволення даного клопотання та застосування ініційованого слідчим заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 168, 170-173, 309, 395, частиною другою статті 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідча суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, що вилучене 11.08.2023 під час проведення обшуку
за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , а саме на:
- мобільний телефон, марки Blackview, модель BV5500, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , чорного кольору;
- мобільний телефон, марки IPHONE, модель МЕ307LL/A, IMEI: НОМЕР_3 ;
- планшет, марки IPAD, модель MHQU3LL/A, s\n: XTEN4DL2GJ;
- 2 мобільні телефони, марки SAMSUNG, чорного кольору.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга
Слідча суддя Антоніна КВАША