Справа № 761/24680/23
Провадження № 1-кс/761/15982/2023
16 серпня 2023 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1
з участю: представника особи, яка звернулась зі скаргою - адвоката ОСОБА_2
секретаря - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в залі судових засідань скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 від 27 червня 2023 року про вчинення кримінального правопорушення та зобов'язання вчинити дії,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва 12 липня 2023 року надійшла скарга ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 від 27 червня 2023 року про вчинення кримінального правопорушення та зобов'язання вчинити дії.
Скаргу ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що 27.06.2023 року, ним, на поштову адресу Державного бюро розслідувань було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, в якій на думку заявника наведено об'єктивні дані, які свідчать про ознаки вчинення особами органів ДМС, СБУ, ДБР, Офісу Генерального прокурора, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358,ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. Так, 28.06.2023 року вказана заява про вчинення кримінального правопорушення отримана уповноваженою особою органу досудового розслідування, однак, станом на день розгляду скарги в порушення вимог ст. 214 КПК України, слідчий уповноважена особа Державного бюро розслідувань заяву не розглядув, відомостей до ЄРДР не вніс, а тому ОСОБА_4 просить зобов'язати Державне бюро розслідувань невідкладно внести відомості про вчинення злочинів, які мають ознаки складу злочинів передбачених ч. 4 ст. 358,ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_5 про вчинення кримінальних правопорушень особами органів ДМС, СБУ, ДБР, Офісу Генерального прокурора та розпочати за цією заявою досудове розслідування у формі досудового слідства.
У судовому засіданні представник особи, яка звернулась зі скаргою - адвокат ОСОБА_2 підтримав подану скаргу та наведенні в ній вимоги.
Слідчий Державного бюро розслідувань в судове засідання не з'явився, відсутність якого не є перешкодою для розгляду скарги у відповідності до ч.3 ст. 306 КПК України. Разом з тим, на адресу суду надійшли заперечення слідчого Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 від 16.08.2023 року, згідно якого листом заявника було повідомлено про відсутність достатніх підстав для внесення відомостей до ЄРДР.
Заслухавши думку представника особи, яка звернулась зі скаргою, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Як вбачається зі змісту скарги та встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 27.06.2023 року, на поштову адресу Державного бюро розслідувань подав заяву про вчинення кримінального правопорушення, в якій на думку заявника наведено об'єктивні дані, які свідчать про ознаки вчинення особами органів ДМС, СБУ, ДБР, Офісу Генерального прокурора, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358,ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. Так, 28.06.2023 року вказана заява про вчинення кримінального правопорушення отримана уповноваженою особою органу досудового розслідування, що підтверджено трекінгом Укрпошти.
Крім того, відповідно до листа слідчого ОСОБА_6 заяву ОСОБА_4 було розглянуто, та відповідь направлено останньому. Відповідно до вказаного листа, заявнику відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для внесення відомостей до ЄРДР.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Отже, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов'язкові ознаки: прокурор, слідчий (детектив) наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; відповідна процесуальна дія прокурором, слідчим (детективом) у встановлений строк не вчинена. Тобто, наведена норма дозволяє оскаржити слідчому судді не будь-яку бездіяльність, а лише ту, що стосується обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ознакам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ч. 1 ст. 214 КПК України.
Отже, оскаржена ОСОБА_4 бездіяльність відповідає ч. 1 ст. 303 КПК України.
Також, згідно із ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
Водночас, слідчий суддя зауважує, що для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).
Також, якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч.5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела. Аналогічні за змістом норми містяться у п.2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (далі Положення), затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020, згідно з яким відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Вказане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Такі ж висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), у якій зазначено: «...слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР...».
Слідчий суддя враховує, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацією про його обставини, втім, таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення. Заявник не має обов'язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.
Так, на переконання слідчого судді, заява ОСОБА_4 не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень.
Як уже зазначив слідчий суддя, ч. 1 ст. 214 КПК України не встановлює обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити відомості до ЄРДР за будь-якою заявою, а тільки тією, що містить відомості про вчинення кримінального правопорушення. Також, така позиція відповідає усталеній судовій практиці в Україні та позиції ВС, що викладалась вище.
На переконання слідчого судді, твердження скаржника про вчинення кримінальних правопорушень особами органів ДМС, СБУ, ДБР, Офісу Генерального прокурора має занадто узагальнений, абстрактний характер, а наведені відомості не дають змоги попередньо кваліфікувати такі діяння саме як кримінальні правопорушення.
Так, посилання скаржника є лише його незгодою рішень, які були прийняті відносно нього, однак на підтвердження чого не наведено жодних обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчинення кримінальних правопорушень.
Крім того, заява ОСОБА_4 не містить таких фактичних даних на підтвердження того, що заявником було подано повідомлення про злочини, які містить достатні відомості про реальність конкретної події злочину із зазначенням конкретного часу, місця, способу, інші обставини вчинення злочину в розумінні ст.11 КК України, відповідно до якої злочином є передбачене Кримінальним Кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Таким чином, оскільки відсутні дані, які б достовірно свідчили про наявність події злочину відповідно до ст. 11 КК України, матеріали скарги свідчать про відсутність підстав вважати, що слідчим Державного бюро розслідувань вчинено бездіяльність, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов висновку про необґрунтованість доводів скарги, в задоволенні якої необхідно відмовити.
Керуючись статтями ст. 214, 303, 307, 371-372, КПК України, слідча суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 від 27 червня 2023 року про вчинення кримінального правопорушення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1