Справа № 760/17886/22
2-а/760/546/23
22 серпня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Митрофанової А.О.,
при секретарі Костюк В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Управління патрульної поліції у м. Києві (далі по тексту - відповідач 1), в якій позивач просить:
- скасувати постанову серії ЕАР №6192937 від 20 листопада 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а провадження у справі закрити з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 20 листопада 2022 року відносно нього винесено постанову серії ЕАР №6292937 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в якій зазначено про порушення позивачем вимог пункту 2.3. в) Правил дорожнього руху України, а саме, не користування пасками пасивної безпеки, чим скоєно адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач з вказаною постановою не погоджується, вважає її такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що був він відстебнув паски безпеки після зупинки його автомобіля поліцейським з метою дістати та пред'явити документи.
Крім того, позивач у своїй позовній заяві наголошує й на порушенні процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, стверджує, що поліцейським не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, на відео не зафіксовано порушення вимог Правил дорожнього руху України.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 листопада 2022 року для розгляду справи №760/17886/22 визначено суддю Митрофанову А.О.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
20 січня 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог послався на таке.
Під час несення служби 20 листопада 2022 року інспектором було помічено транспортний засіб «RENAULT FLUENCE», номерний знак НОМЕР_1 за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 140, водій якого керував транспортним засобом не пристебнутим засобом пасивної безпеки, що стало причиною зупинення водія згідно статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Як вказує представник відповідача 1, інспектор, підійшовши до водія, представився, пояснив причину зупинки та на підставі пункту 2.4 (а) висунув вимогу водію пред'явити документи, передбачені у пункті 2.1. Правил дорожнього руху України.
Представник відповідача 1 наголосив на тому, що з місця зупинки на портативну боді камері проводився відеозапис, на якому видно, що позивач здійснює керування транспортним засобом, будучи не пристебнутим.
У зв'язку з чим, інспектором було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАР №6192937 від 20 листопада 2022 року, якою встановлено, що позивачем порушено вимоги пункту 2.3. в) Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність, передбачена частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача Департамент патрульної поліції (далі по тексту - відповідач 2) та розпочато розгляд справи спочатку.
Ухвала Солом'янського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року була надіслана на офіційну електрону адресу відповідача 2 - 02 травня 2023 року, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 02 травня 2023 року.
Відповідач 2 відзиву на позовну заяву не подав з невідомих суду причин.
Клопотань від позивача та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР).
Згідно пунктів 8,11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9. Розділу 1 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність КУпАП, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Більш того, відповідно до статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною 5 статті 121 КУпАП, розглядають органи Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При цьому, згідно частини 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У частинах 4, 5 статті 258 КУпАП закріплено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Також, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі по тексту - Інструкція № 1395).
Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1,статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Таким чином, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП, у відповідача відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.
Так, судом встановлено та не спростовано сторонами у справі, позивач є особою, яка має право керувати транспортним засобом - автомобілем марки «RENAULT FLUENCE» державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб Динамо Київ».
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАР № 6192937 від 20 листопада 2022 року водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Відповідно до змісту вказаної постанови, ОСОБА_1 20 листопада 2022 року о 09 годині 29 хвилин у місті Києві по проспекту Перемоги, 140, керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив пункт 2.3. в) ПДР - порушення правил користування ремнями безпеки.
Вважаючи вказану постанову про накладення адміністративного стягнення такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 5 статті 121 КУпАП, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пункт 2.3 «в» ПДР передбачає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять в собі доказів, що транспортний засіб автомобілем марки «RENAULT FLUENCE» державний номерний знак НОМЕР_1 не був обладнаний станом на 20 листопада 2022 року засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки) та мав статус оперативного чи спеціального транспортного засобу, як і не містять доказів того, що позивач є водієм, фізіологічні особливості якого унеможливлюють користування ременями безпеки.
Тобто, в даному випадку, позивач є особою, яка може бути притягнута до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 5 статті 121 КУпАП за порушення вимог пункту 2.3 в) ПДР.
Водночас, суд зазначає, що доводи позивача зводяться до того, що 20 листопада 2022 року він керував транспортним засобом з пристебнутим ременем безпеки, а тому вважає, що нести відповідальність за частиною 5 статті 121 КУпАП в даному випадку він не повинен.
Проте, з оглянутого судом відеозапису, доданого представником відповідача 1 до відзиву на позовну заяву вбачається, що позивач 20 листопада 2022 року близько 09 години 24 хвилин керував транспортним засобом - автомобілем марки «RENAULT FLUENCE» державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи не пристебнутим ременем безпеки.
Більш того, суд зауважує, що на другому відео, позивач визнав той факт, що керував транспортним засобом, будучи не пристебнутим ременем безпеки, що, відповідно свідчить про підтвердження належними та допустимими доказами того, що у діях позивача наявні порушення вимог пункту 2.3. в) ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 5 статті 121 КУпАП.
Таким чином, оскільки у матеріалах справи наявні достатні, належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП, зокрема, докази (відеозапис з боді-камери патрульного поліцейського), що останній керував транспортним засобом, будучи не пристебнутим ременями безпеки, суд доходить висновку про наявність факту (складу) вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення.
Водночас, суд зазначає, як і в ухвалі суду про залучення другого відповідача зазначає, що частиною 3 статті 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Наведене свідчить, що належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 121 КУпАП.
Тобто, відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень.
Згідно з положеннями статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (частини 1 та 2 статті 222 КУпАП).
При цьому, приписами частини 1 статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме орган Національної поліції - суб'єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Правову позицію з даного питання було висловлено Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року по справі №724/716/16-а.
Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції у цьому випадку є Департамент патрульної поліції, тобто суб'єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, оскільки Управління патрульної поліції у м. Києві є лише територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції та не має статусу юридичної особи.
Так, судом встановлено, що Департамент патрульної поліції Національної поліції України є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності.
З огляду на що Управління патрульної поліції у м. Києві не може відповідати за пред'явленими позовними вимогами, а тому такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, з урахуванням того, що відповідачем 2 доведено, а судом встановлено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідно, про відсутність правових підстав для їх задоволення.
Зважаючи, що у задоволенні позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач 1: Управління патрульної поліції у м. Києві, адреса: 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 9.
Відповідач 2: Департамент патрульної поліції, адреса: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.О. Митрофанова