СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/4630/23
ун. № 759/14906/23
17 серпня 2023 року Слідчий суддя Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який представляє інтереси ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021 року,-
встановив:
09.08.2023 року адвокат ОСОБА_3 , який представляє інтереси власника земельної ділянки - ОСОБА_5 , звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 16.02.2023 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487001:01:006:0233, в рамках кримінального провадження №12021111140000595 від 20.10.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав, посилаючись на обставини викладені у клопотанні, зазначивши, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється протягом тривалого проміжку часу, ніяких слідчий дій, крім накладення арешту на земельні ділянки та визнання їх речовим доказом не вчинено, підозра нікому не пред"явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Також зазначив, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем вказаної земельної ділянки, оскільки придбала її у попереднього власника і арешт на її земельну ділянку порушують її право вільно розпоряджатися своєю власністю.
Слідчий СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_4 проти клопотання заперечувала, вказуючи, що арешт накладено законно, в даний час досудове розслідування у даному примінальному провадженні не закінчене, 24.07.2023 року винесено постанову про призначення земельно-технічної експертизи стосовно спірної земельної ділянки з метою з"ясування, чи накладються її межі на межі земельної ділянки лісового фонду кварталу № 32 Києво-Святошинскього агролісництва ДП "СЛП "Київобліс", просила відмовити у задоволенні клопотання.
Суд, заслухавши пояснення предстаника заявника та заперечення слідчого, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що СУ ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 16.02.2023 року задоволено клопотання прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури та накладено арешт на земельні ділянки, в тому числі і на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487001:01:006:0233, що належить ОСОБА_5 .
Також слідчим суддею встановлено, що первинно спірна земельна ділянка була сформована на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 21.05.2004 року №187, згідно з яким передано у власність земельні ділянки 101-му члену ГО СТ "Горобина", в тому числі і ОСОБА_6 отримав земельну ділянку з кадастровим номером 3222487001:01:006:0233, після смерті якого спадкоємицею була його дружина ОСОБА_7 , а після її смерті - ОСОБА_8 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом.
В подальшому ОСОБА_8 29.01.2021 року продав ОСОБА_9 , а той - 01.02.2021 року продав її ОСОБА_10 , який продав її теперішньому власнику - ОСОБА_5 .
Земельна ділянка станом на 1994 та 1999 рік належали радгоспу «Хотівський», в подальшому реформованому у КСП АК «Хотівський». Рішенням першої сесії двадцять третього скликання Ходосіївської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області від 22.04.1998 було передано у колективну власність і постійне користування земельні ділянки колективному сільськогосподарському підприємству агрокомбінат "Хотівський", де було вказано: надати у постійне користування 845,8 га земель у складі резервного фонду 131,0 га природоохоронного призначення 714,8 га. На виконання вказаних рішень, були складені та видані державні акти на право постійного користування землею.
КСП Агрокомбінат «Хотівський» було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002924, виданий Ходосівською сільською Радою народних депутатів від 06.12.1999, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 273. Рішенням 2 сесії 24 скликання Ходосівської сільської ради від 15.06.2002 р. скасовано рішення Ходосівської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області від 22.04.1998 «Про передачу у колективну власність і постійне користування земельних ділянок колективному сільськогосподарському підприємству АК "Хотівський", передано зазначені землі до земель запасу сільської ради.
Пункт 5 Розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України виник в редакції закону від 8 лютого 2006 року № 3404-1V: «До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування».
Для посилання на вказаний пункт обов'язково: мають бути відносини, які виникли після вступу вказаного пункту в законну а де після 29.03.2006; має існувати рішення про надання земельної ділянки лісового фонду. Поточна редакцція і на поточну дату) зазначеного пункту це більш яскраво підтверджує: «До здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підлриемствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогодарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово- картографічними матеріалами лісовпорядкування».
В поточній ситуації земельна ділянка була сформована 21.05.2004 р. та вказана земельна ділянка станом на 06.12.1999 перебувала на праві постійного користування у КСП Агрокомбінат «Хотівський» (дата видачі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002924 Ходосівською сільською Радою народних депутатів), а не у будь-якого іншого лісогосподарського підприємства. В подальшому земельна ділянка була надана в оренду ГО СТ «Горобина».
Наявність попереднього власника земельної ділянки підтверджується також матеріалами інвентаризації земель села Ходосівка, що було виконано у 2011 році ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Так, серед власників значиться ОСОБА_8 ГО СТ «Горобина» Ходосівська сільська рада, кадастровий номер: 3222487001:01:006:0233 площею 0,1006 га.
Єдиним доказом приналежності земель до лісового фонду, послужив лист від 19.07.2022 №210 від ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», де вказано «Провівши аналіз по картографічним матеріалам повідомляємо, що земельні ділянки з кадастровими номерами: ...3222487001:01:006:0233... накладаються на землі лісового фонду кварталу №32 Києво-Святошинського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс». Лісові насадження кварталу №32 знаходяться на балансі ДП «СЛП «Київоблагроліс». Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ЛК України, до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності ЗК України передані їм на праві, яке підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та протоколами лісовпорядних нарад. Вищезазначені лісовпорядні матеріали надавались Вам раніше».
Вказаний лист не є документом лісовпорядкування, не є планово-картографічним матеріалом лісовпорядкування, та не є первинним документом, що може підтвердити певний факт або обставину. Вказаний лист не може бути визнаний офіційним документом, оскільки підписаний не встановленою особою та завірений не належним чином.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Жодного первинного документу лісовпорядкування на підтвердження віднесення вказаних земель до лісового фонду прокуратурою не подано, та фактично все слідство грунтується на припущенні наявності не існуючого лісового фонду на балансі ДП «СЛП «Київоблагроліс ».
Згідно запиту на адресу Державного архіву Київської області щодо наявності рішень Київської обласної ради про надання земель лісового фонду, що вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств та їх передачу лісництвам за 2001,2002, 2003 рр. було отримано відповідь державного архіву Київської області листом від 07.04.2023 №01-43/632 повідомив, що наявне рішення від 25.01.2001 № 264-15-ХХІІІ; інші рішення за 2001-2003 не виявлені.
Рішенням Київської обласної ради «Про землі лісового фонду Київської області, що вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств» від 25.01.2001 № 264-15-ХХІІІ вирішено уповноважити районні ради Київської області протягом 2001 року вирішувати питання щодо надання земель лісового фонду, які знаходяться за межами населених пунктів і вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств, у тимчасове користування для спеціального використання на умовах оренди строком на 10 років спеціалізованим лісогосподарським підприємствам. Відповідно Додатку до вказаного рішення передано по окремим районам землі лісового фонду, а саме: Володарського, Іванківського, Кагарлицького, Макарівського, Обухівського, Тетіївського. У вказаному списку не включено Києво-Святошинський район.
Також було зроблено запит до архівного відділу Бучанської РДА щодо наявності рішень Ходосівської сільської ради про вилучення земель у КСП АК «Хотівський» та рішень Києво-Святошинської районної ради щодо передачі земель лісового фонду. Будь-яких рішень Києво-Святошинської районної ради щодо передачі земель лісового фонду виявлено не було.
Київоблагроліс не зміг надати рішення уповноваженого органу про передачу (надання) земельних ділянок віднесених до земель лісового фонду кварталу № 32 Києво-Святошинського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс» на території с. Ходосівка Київської області; а також не зміг надати планшети лісовпорядкування, складені у встановленому законом порядку.
Порядок складання матеріалів лісовпорядкування було врегульовано наступними документами:
1.Инструкция по проведенню лесоустройства в едином государственном лесном фонде, затверджена постановою Держлісгоспу СРСР від 12.09.1985 № 4;
2.Инструкция по проведенню лесоустройства в лесном фонде, затверджена постановою Державного комітету СРСР по лісу від 31 травня 1990 року № 6;
3.Инструкция о порядке создания и размножения лесньїх карт, затверджена Деркомлісом СРСР 11.12.1986
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 р. № 1066 визначено перелік нормативно-правових актів Союзу РСР, що не застосовуються на території України: 62. Постанова Державного комітету СРСР по лісовому господарству від 12 вересня 1985 р. № 4 "Інструкція з проведення лісовпорядкування в єдиному державному лісовому фонді СРСР".
До планово-картографічних матеріалів відносяться лісовпорядні планшети, що є основною лісовою картою, складеною на геодезичній або топографічній основі. Інші лісові карти складаються, як правило, способом послідовного монтажу зменшених фотокопій карт більшого крупного масштабу.
В порушення зазначених норм ні проект організації та розвитку лісовго господарства, ні планшет лісовпорядкування не містить жодних погоджень з органами землевпорядкування району і територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також відсутній наказ про затвердження матеріалів лісовпорядкування уповноваженим органом лісового господарства, тому лист від 19.07.2022 №210 від ДП "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" не може бути доказом права користування ДП "СЛП "Київоблагроліс" спірною земельною ділянкою.
Таким чином, прокурором не надано жодного документу, що підтверджує факт віднесення земельної ділянки, належної на праві власності фізичній особі до земель лісового фонду. Віднесення земельної ділянки до земель лісового фонду обов"язково супроводжується наявністю відповідних документів, в силу земельного та лісового законодавства України (державний акт на право власності на землі лісового фонду, державний акт на право постійного користування землями лісового фонду, договір оренди (тимчасове користування) тощо) обо рішення уповноваженого органу влади про закріплення, передачу, надання земель лісогосподарській організації для цілей лісогосподарської діяльності.
Тобто клопотання прокурора про арешт земельної ділянки базувалось фактично на припущенні наявності планшету №32 Києво-Святошинського агролісництва ДП "СЛП "Київоблагроліс" відповідно до листа від 19.07.2022 №210 ДП "СЛП "Київоблагроліс".
Також слід зазначити, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222487001:01:006:0233, що належить ОСОБА_5 , не відповідає ознакам речового доказу в розумінні ст.98 КПК України, оскільки видалення зелених насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності та на присадибній ділянці здійснюється за рішенням власника (користувача) земельної ділянки без сплати їх відновної власності (п.10 постанови КМУ від 01.08.2006 року №1045 "Про затвердження порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах").
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказйм злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
У відповідності до ч. 2 ст. 170 вказаного Кодексу, арешт майна допускається з метою забезпечення:збереження речових доказів;спеціальної конфіскації;конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У рішенні Європейського суду з прав людини справа «Будченко проти України» в розділі«Оцінка суду» встановлено: п. 40 «Суд нагадує, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні.
Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що обмеження володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року Series A № 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» заява № 48191/99, п.п. 49-62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідність балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series A № 52).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series А № 98). Зі змісту ухвали випливає, що при накладенні арешту на грошові кошти заявника, питання спврозмірності і розумності не досліджувалось взагалі.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Згідно ч. 1 ст. 318 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Також судом з'ясовано, що у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021 року жодним особам не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, не кажучи вже про набуття статусу обвинуваченого. Так само у вказаному кримінальному провадженні, станом на момент накладення арешту не подано слідчому органу досудового розслідування жодного цивільного позову, як цього вимагає стаття 128 КПК України та наявність якого, як було зазначено вище є підставою для накладення арешту на майно.
Також адвокат зауважив, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем земельної ділянки, яка була нею придбана 24.01.2022 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продаж. Вказаний договір не визнавався судом недійсними та ніким не оспорювався. Будь-яких доказів які б це спростовували прокурором не надано.
Варто наголосити, що при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана не обгрунтованому процесуальному обмеженню.
Статтями 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканність права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим кодексом.
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифіковано Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обгрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Патрідіс проти Греції» (ВП), заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series A № 296- А, П. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу управо на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «ОСОБА_1 та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series A № 98).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
У рішеннях по справах «Фокм, Кемпбел і Гарлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» судом вказано на те, що доцільність та вмотивованість застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин; такі факти не можуть спиратися на голе припущення і повинні бути чимось більшим, ніж нечітка здогадка або непідтверджена підозра,
Отже, враховуючи вищевикладене, позбавлення добросовісного власника майна, можливості розпоряджатися власністю, як захід забезпечення кримінального провадження, порушує право власності та суперечить ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому випадку, коли у кримінальному провадженні відсутні підстави, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи фізичної чи юридичної особи.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних сводоб гарантує кожній фізичній або юридичній особі право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 ст.174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути сксовано повністю або частково, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього запобіжного заходу відпала потреба, або арешт накладено необгрунтовано.
Враховуючи те, що арешт на земельні ділянки накледений необгрунтовано, без надання прокурором жодного докмуенту, що підтверджує факт віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 3222487001:01:006:0233, що належить ОСОБА_5 до земель лісового фонду, що облв"язково супроводжується наявністю відповідних докмуентів, в силуземельного та лісовго законодавства України (державний акт на право власності на землі лісового фонду, державний акт на право постійного користування землями лісовго фонду, договір оренди (тимчасове користування) тощо), або рішення уповноваженого органу влади про закріплення, передачу, надання земель лісогосподарській організації для лісогосподарської діяльності, без інших належних допустимих доказів, слідчий суддя вважає, що наявність арешту буде порушувати законні права та інтереси ОСОБА_5 , щодо володіння, користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою.
За наведених обставин, слідчий суддя дійшов переконання про скасування арешту майна та заборон, що є співрозмірним меті яку прагне досягти орган досудового розслідування, відтак клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст.7, 9, 22, 98, 170-174, 369-372 КПК України, -
постановив:
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який представляє інтереси ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021 року - задовольнити.
Скасувати арешт земельної ділянки з кадастровим номером 3222487001:01:006:0233, що належить ОСОБА_5 , накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 16.02.2023 року у справі №759/2360/23.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та оголошено 21.08.2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1