Справа № 758/567/23
29 червня 2023 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., представника відповідача ОСОБА_1 , представника третьої особи - недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України Волинець Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, треті особи без самостійних вимог: недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, Рада адвокатів Одеської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області, про стягнення моральної шкоди, -
У січні 2023 року ОСОБА_2 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду із позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (надалі за текстом - відповідач ), про стягнення моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що має статус адвоката, отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. 23 червня 2020 дисциплінарною палатою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області (надалі за текстом - КДКА Одеської області) за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 , було прийнято рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про визнання його протиправним та скасування. За позовом було відкрито провадження у справі № 420/6727/20.
В цей же час, не погоджуючись із вищевказаним рішенням КДКА Одеської області, ОСОБА_3 звернувся до відповідача зі скаргою на рішення КДКА Одеської області від 23.06.2020. На початку січня 2021 позивачу стало відомо проте що відповідачем було прийнято рішення про зупинення його права на зайняття адвокатською діяльністю. 04.02.2021 позивач отримав рішення відповідача № ІХ-016/2020 від 30.09.2020, відповідно до якого було скасовано рішення КДКА Одеської області від 23.06.2020, а позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці. У зв'язку з цим, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача. За позовом було відкрито провадження у справі № 420/2828/21. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 420/2828/21 позов було задоволено повністю. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 змінено, з виключенням мотивів, з яких виходив суд першої інстанції, та визначено мотиви за цією Постановою, які викладені у рішенні суду апеляційної інстанції. В іншій частині Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року, залишено без змін.
Позивач зазначив, що незаконним притягненням до дисциплінарної відповідальності було порушене його право на доступ до професії, яке є складовою права на повагу до приватного життя, також, під впливом опинилась і професійна репутація позивача. Прийняття відповідачем рішення про накладення дисциплінарного стягнення спричинило йому душевні страждання, психологічне напруження, переживання, розчарування, психологічний стрес та відчуття невизначеності, порушення нормальних життєвих зв'язків, тобто заподіяли йому моральну шкоду. На момент ухвалення відповідачем рішення у провадженні позивача перебувало близько 80 справ, які зазнали значних незручностей та колізій, через зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю, протягом періоду оскарження рішення відповідача, а саме, з 25.02.2021 по 17.02.2022, позивач був змушений витрачати значний час ведення спору, а не на представництво інтересів клієнтів. Весь зазначений період часу інформація про зупинення права позивача на зайняття адвокатською діяльністю значилась в Реєстрі адвокатів України, що завдало позивачу репутаційної шкоди. У зв'язку з цим, позивач вважає, що діями відповідача йому було завдано моральної шкоду, яку він визначив у розмірі 100 000 гривень.
Ухвалою суду від 17.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
10.04.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову. Зазначила, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вказаних у позові обставин, та не зазначено, чим позивач керувався під час розрахунку суми моральної шкоди. Позивач не довів будь-якими доказами, яким чином рішенням відповідача йому були заподіяні моральні страждання, яких саме вимушених змін у життєвих і робочих стосунках він зазнав та яким чином це пов'язано із рішенням відповідача. Матеріали позовної заяви не містять доказів, які б свідчили про перенесення моральних страждань у зв'язку з неможливістю працювати адвокатом через зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на три місяці, оскільки це не позбавляло позивача права здійснювати юридичну чи іншу не заборонену законом діяльність, а також доказів завдання рішенням відповідача шкоди професійній репутації позивача серед колег-адвокатів та у потенційних клієнтів. На підставі одних лише доводів позивача, не підтверджених будь-якими доказами, про завдання йому моральних страждань, неможливо надати об'єктивну оцінку його морального стану та факту наявності шкоди, спричиненої діями відповідача.
Крім того, рішенням КДКА Одеської області від 23.06.2020 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, тобто, встановлена його винуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Рішенням відповідача № ІХ-016/2020 від 30.09.2020 було скасовано рішення КДКА Одеської області від 23.06.2020. Проте, в подальшому Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 420/2828/21 рішення № ІХ-016/2020 від 30.09.2020 було скасовано, а Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 залишено без змін в частині скасування рішення № ІХ-016/2020 від 30.09.2020. Виходячи з наведеного, фактично залишилось чинним рішення КДКА Одеської області від 23.06.2020.
Представник відповідача також зазначила, що оскільки позивач є особою зі спеціальним статусом - адвокатом, і порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності з зупиненням права на заняття адвокатською діяльністю передбачений законом та завжди носить негативний характер, а також зважаючи на нереабілітуючі для позивача обставини скасування рішення № ІХ-016/2020 від 30.09.2020, скасування в даному випадку рішення відповідача в судовому порядку було достатньою та справедливою сатисфакцією.
Разом з відзивом представником відповідача було подано клопотання про витребування доказів і про залучення третіх осіб.
Ухвалою суду від 18 квітня 2023 року клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено, витребувано у КДКА Одеської області засвідчену належним чином копію матеріалів дисциплінарної справи відносно ОСОБА_2 , за скаргою ОСОБА_3 , клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб задоволено частково, залучено до участі в справі як третіх осіб без самостійних вимог Недержавну некомерційну професійну організацію «Національна асоціація адвокатів України» (надалі за текстом - НКПО «Національна асоціація адвокатів України») в особі Ради адвокатів України, Раду адвокатів Одеської області, КДКА Одеської області, підготовче провадження у справі закрито.
08.05.2023 до суду надійшли пояснення у справі від представника НКПО «Національна асоціація адвокатів України». Представник НКПО «Національна асоціація адвокатів України» зазначив, що позивач в установленому законом порядку не розкриває змісту ймовірної шкоди, яка була йому спричинена, позовна заява не містить реальних та допустимих доказів, які підтверджують страждання, приниження та погіршення здоров'я позивача, вказують на шкоду, її розмір та зміст. Таким чином, позивачем не деталізовано та не підтверджено документально жодного елементу цивільно-правової відповідальності для відшкодування моральної шкоди, а тому, визначений позивачем розмір моральної шкоди є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Позивач подав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності сторони позивача та задовольнити позов у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача та представник НКПО «Національна асоціація адвокатів України» просили відмовити у задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю.
Представники Ради адвокатів Одеської області та КДКА Одеської області в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про місце, дату та час проведення засідання повідомлялися належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
23 червня 2020 дисциплінарною палатою КДКА Одеської області за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 , було прийнято рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження (а.с. 28-34).
30.09.2020, за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 на рішення КДКА Одеської області від 23.06.2020, відповідачем було прийняте рішення № ІХ-016/2020, яким скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення дисциплінарної палати КДКА Одеської області від 23.06.2020 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження скасовано, ухвалено нове рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці (а.с. 35-53).
07 вересня 2021 року у справі № 420/2828/21 Одеським окружним адміністративним судом ухвалено Рішення, яким позов адвоката ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №ІХ-016/2020 від 30 вересня 2020 року задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №ІХ-016/2020 від 30 вересня 2020 року.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 420/2828/21 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури задоволено частково, Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року змінено, виключено мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, та визначено мотиви за цією постановою, які викладені у рішенні суду апеляційної інстанції, в іншій частині Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, залишено без змін (а.с. 61-70).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Стаття 55 Конституції України встановлює, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп щодо офіційного тлумачення ч. 1 ст. 55, ст. ст. 64, 124 Конституції України, кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У Постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено правовий висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Тобто, суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
При цьому, причинний зв'язок між протиправними діяннями заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як із поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди: протиправну поведінку заподіювана шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вину.
Лише наявність усіх чотирьох умов є підставою для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди. Відсутність хоча б однієї з зазначених умов свідчить про необґрунтованість та недоведеність відповідних позовних вимог.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Станков проти Болгарії» зазначив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
Так, в Постанові Верховного Суду у справі № 750/6330/17 зроблено висновок, що не всі негативні емоції досягають рівня страждання або ж приниження, які завдають моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, зокрема, інтенсивність, повторюваність протиправних дій, фізичні або психологічні наслідки, стан здоров'я. Верховним Судом зауважено, що саме позивач повинен довести, які саме дії спричинили страждання, яку саме шкоду вони заподіяли та в якому розмірі.
Отже, не кожне переживання, хвилювання є стражданням. Страждання - це відчуття сильного фізичного болю, глибоких душевних мук, а не будь-яка негативна емоція. Саме через страждання фізичної особи визначається поняття моральної шкоди, його характер та глибину потрібно доводити, щоб довести моральну шкоду.
За положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У пункті 5 своєї Постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого позивач при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для справи.
У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що спори про відшкодування фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: - коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до змісту позовної заяви, позивач стверджує, що діями відповідача йому було завдано моральної шкоди у зв'язку із порушенням його права на доступ до професії, втратою потенційних клієнтів, неможливістю працювати на час зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокатом, зниженням престижу та ділової репутації. Рішення про накладення дисциплінарного стягнення спричинило йому душевні страждання, психологічне напруження, переживання, розчарування, психологічний стрес та відчуття невизначеності, порушення нормальних життєвих зв'язків.
При цьому, позивачем не надано будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів як на підтвердження зазначених обставин, так і на підтвердження моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, що знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з діями відповідача. Також, позивач не зазначає, чим він керувався під час розрахунку розміру моральної шкоди.
Крім того, порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності встановлюється законом, а сама дисциплінарна відповідальність завжди носить негативний характер щодо особи, до якої вона застосовується, з огляду на її характер як заходу примусу.
Судом також встановлено, що рішенням КДКА Одеської області від 23.06.2020 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, тобто, встановлена його винуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Рішенням відповідача № ІХ-016/2020 від 30.09.2020 було скасовано рішення КДКА Одеської області від 23.06.2020. Проте, в подальшому Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 420/2828/21 рішення № ІХ-016/2020 від 30.09.2020 було скасовано, а Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 залишено без змін в частині скасування рішення № ІХ-016/2020 від 30.09.2020. Таким чином, залишається чинним рішення КДКА Одеської області від 23.06.2020, яким позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
З врахуванням вищевикладеного, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру внаслідок дій відповідача, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу
Керуючись ст. ст. 19, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, треті особи без самостійних вимог: недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, Рада адвокатів Одеської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області, про стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення;
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, пов. 5, код ЄДРПОУ 26080214);
Третя особа - Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України (адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, пов. 5, код ЄДРПОУ 38488439);
Третя особа - Рада адвокатів Одеської області (адреса: 65000, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 14, код ЄДРПОУ 38478526);
Третя особа - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області (адреса: 65000, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 23, кв.1, 1-А, код ЄДРПОУ 23861029);
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК