печерський районний суд міста києва
Справа № 757/52831/21-к
Іменем України
18 жовтня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку московського міського суду за участі присяжних засідателей від 18.07.2018, зі змінами, внесеними апеляційною ухвалою верховного суду російської федерації від 12.11.2019, та з урахування постанови димитровградського міського суду ульяновської області від 12.05.2020, яким засуджено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харків, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідність із законодавством України, -
До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку московського міського суду російської федерації від 18.07.2018 щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність із законодавством України.
Як вбачається із клопотання та додатків до нього, наказом Міністерства юстиції України № 3265/5 від 14.09.2021 прийнято рішення про прийняття в Україну для подальшого відбування покарання засудженого вироком московського міського суду за участі присяжних засідателів від 18.07.2018 із змінами, внесеними апеляційною ухвалою верховного суду російської федерації від 12.11.2019, та з урахування постанови димитровградського міського суду ульяновської області від 12.05.2020 громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який засуджений за вчинення злочинів, передбачених відповідно до статей 2, 3 Конвенції про передачу засуджених осіб, статей 605, 606, 609-611 Кримінального процесуального кодексу України, пунктів 6-9, 12-14 Розділу ХІІ Інструкції про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2019 № 2599/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.08.2019 за № 956/33927, наказом Міністерства юстиції України від 09.10.2019 № 2924/к «Про покладення виконання обов'язків на ОСОБА_6 », підпункту 4.47 пункту 4 Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5 (із змінами), та на підставі запиту міністерства юстиції російської федерації від 01.07.2021 за № 06-76095/21.
ОСОБА_5 засуджено вироком московського міського суду від 18.07.2018 за участі присяжних засідателів із змінами, внесеними апеляційною ухвалою верховного суду російської федерації від 12.11.2019, та з урахуванням постанови димитровградського міського суду ульяновської області від 12.05.2020 до покарання у вигляді 22 років 9 місяців позбавлення волі та обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців з встановленим переліком обмежень, який набрав законної сили 07.02.2019.
ОСОБА_5 засуджено за вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 209 (бандитизм, тобто участь у стійкій озброєній групі (банді), створеній в цілях нападу на громадян та вчинених бандою нападах), частиною третьою статті 30, пунктами «а,ж,з» частини другої статті 105 (замах на вбивство більше двох осіб, вчинене організованою групою, за найом, поєднане з бандитизмом), пунктом «а» частини четвертої статті 158 (крадіжка чужого майна, вчинена організованою групою), пунктами «а, е, ж, з» частини другої статті 105 (вбивство двох осіб, вчинене суспільно небезпечним способом, організованою групою, за найом, поєднане з розбоєм), частини третьої статті 222 (в редакції федерального закону від 25.06.1998 року № 92-фз (незаконне зберігання, перевезення, носіння вогнепальної зброї і боєприпасів, вчинене організованою групою) кк рф, що також є караними діяннями відповідно до статей 257, 15, 115, 185, 263 КК України.
ОСОБА_5 відбуває покарання в фку т уфсвп росії по ульяновській області, кінець відбуття строку покарання - 18.02.2038.
Останнє відоме місце проживання ОСОБА_5 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
У судове засідання представник Міністерства юстиції України не з'явився. Про час, місце та дату судового засідання був повідомлений належним чином. Водночас, у клопотанні зазначено про розгляд клопотання без участі у судовому засіданні представника ОСОБА_7 .
У судовому засіданні прокурор просила клопотання задовольнити та визнати винним ОСОБА_5 за п. 1, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України з визначенням покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років, ст. 257 КК України з визначенням покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років, за ч. 4 ст. 187 з визначенням покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років, за п. 1, 5, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України з визначенням покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років, за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, із застосуванням статті 80 КК України призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у вигляді 22 (двадцяти двох) років 11 (одинадцяти) місяців позбавлення волі, а строк відбування ОСОБА_5 покарання відраховувати від 18.08.2018. Зазначила, що станом на 18.10.2022 невідбута частина покарання складає 18 (вісімнадцять) років 6 (шість) місяців.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що не погоджується із запропонованим прокурором визначенням остаточної міри покарання ОСОБА_5 та вважає, що з урахуванням ч. 1, 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII) слід вираховувати строк відбуття покарання виходячи з того, що 1 (одному) дню попереднього ув'язнення відповідатиме 2 (два) дні позбавлення волі з 04.07.2014 по 18.07.2018 року. Просила врахувати положення ст. 63 КК України та призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років, до якого врахувати строк вже відбутого покарання та строк попереднього ув'язнення ОСОБА_5 на час набрання вироком законної сили, тобто до 19.08.2018 року.
Суд, заслухавши позицію учасників засідання, дослідивши клопотання та матеріали, долучені в його обґрунтування, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч. 3 ст. 603 КПК України, якою на суд покладено обов'язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою КПК України, суд зазначає, що чинними на території України є Конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року та Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 року, які ратифіковані Україною 22 вересня 1995 року та 26 вересня 2002 року відповідно.
Згідно з ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 року санкція може виконуватися іншою Договірною Державою тільки у разі, якщо згідно із її законодавством дія, за яку була встановлена санкція, була б злочином в разі її вчинення на її території, та особа, якій було встановлено санкцію, підлягала би покаранню, в разі якщо вона вчинила б цю дію там.
Пунктом b ч. 1 ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року передбачено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11 Конвенції.
Згідно з п. п. а, b, с, d ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган повинен враховувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину або злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року засуджену особу може бути передано за цією Конвенцією тільки за таких умов:
a) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку;
b) якщо рішення є остаточним;
c) якщо на час отримання запиту про передачу засуджена особа має відбувати покарання впродовж якнайменш шести місяців або якщо їй винесено вирок до ув'язнення на невизначений строк;
d) якщо на передачу згодна засуджена особа або, коли з врахуванням її віку або фізичного чи психічного стану одна із двох держав вважає це за необхідне, - законний представник засудженої особи;
e) якщо дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок, є кримінальним злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території;
f) якщо держава винесення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженої особи.
Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 610 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.
При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: 1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; 2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
Згідно з ч. 1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року та ч. 2 ст. 610 КПК України Міністерством юстиції України до клопотання додано всі необхідні документи.
Як вбачається з клопотання та матеріалів долучених в його обґрунтування, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта на ім'я ОСОБА_5 , серія паспорта НОМЕР_1 , номер НОМЕР_2 . Місцем реєстрації проживання ОСОБА_5 , відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , є: АДРЕСА_1 /а. м. 77-81/.
Листом Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України № 6.5.-3981/6-20 від 17.04.2020 стверджується, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 3 Закону України «Про громадянство України» є громадянином України /а. м. 82/.
Згідно з письмовою заявою від 02.02.2021 ОСОБА_5 має бажання невідбутий строк покарання відбувати на території України /а. м. 9/.
У наказі Міністерства юстиції України від 14.09.2021 йдеться про прийняття громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з російської федерації в Україну для подальшого відбування покарання, призначеного вироком московського міського суду за участі присяжних засідателів від 18.07.2018 із змінами, внесеними апеляційною ухвалою верховного суду російської федерації від 12.11.2019, та з урахуванням постанови димитровградського міського суду ульяновської області від 12.05.2020 /а. м. 7/.
У висновку за результатами розгляду запиту про передачу в Україну ОСОБА_5 , засудженого в російській федерації, для подальшого відбування покарання від 08.09.2021, вказано, що запит міністерства юстиції російської федерації від 01.07.2021 за № 06-76095/21 про передачу в України засудженого в російській федерації ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для подальшого відбування покарання, може бути задоволений /а. м. 8/.
Згідно довідки від 02.02.2021 про час відбутого покарання в частини покарання, яке слід відбути засудженому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання в фку т уфсин росії по ульянівській області, строк позбавлення волі - 22 (двадцять два) роки 9 (дев'ять) місяців. В термін покарання зараховано час тримання під вартою в період з 21.05.2015 по 17.07.2018. Початок строку: 18.07.2018, кінець строку: 18.02.2038. Станом на 02.02.2021 відбута частина покарання становить 5 (п'ять) років 8 (вісім) місяців 13 (тринадцять) днів, не відбута частина покарання становить 17 (сімнадцять) років 17 (сімнадцять) днів /а. м. 59/.
Довідкою від 02.02.2021 про призначення додаткового покарання стверджується, що за вироком московського міського суду від 18.07.2018 (з урахуванням апеляційної ухвали судової колегії по кримінальним справам верховного суду російської федерації від 12.11.2019) ОСОБА_5 призначене додаткове покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців зі встановленням йому певних обмежень /а. м. 60/.
Діяння ОСОБА_5 за вироком московського міського суду від 18.07.2018, з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою верховного суду російської федерації від 12.11.2019 та з урахуванням постанови димитровградського міського суду ульяновської області від 12.05.2020 кваліфікуються:
- за ч. 2 ст. 209 кк рф як бандитизм, тобто участь у стійкій озброєній групі (банді), у вчинених нею нападів (призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років, з обмеженням волі строком на 1 (один) рік);
- за п. «а,ж,з» ч. 3 ст. 30 ч. 2 ст. 105 кк рф як замах на вбивство більше двох осіб, вчинене організованою групою за наймом, поєднане з бандитизмом (призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років, з обмеженням волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців);
- за п. «а» ч. 4 ст. 158 кк рф як крадіжку чужого майна, вчинена організованою групою (призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років, з обмеженням волі строком на 1 (один) рік);
- за п. «а,е,ж,з» ч. 2 ст. 105 кк рф як вбивство двох осіб, вчинене суспільно небезпечним способом, організованою групою, за наймом, поєднане з розбоєм (призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 18 (вісімнадцять) років, з обмеженням волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців);
- за ч. 3 ст. 222 кк рф (в редакції федерального закону від 25.06.1998 року № 92-фз) як незаконне зберігання, перевезення, носіння вогнепальної зброї і боєприпасів, вчинене організованою групою (призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років):
На підставі ч. 3 ст. 69 кк рф за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 30, п.п. «а, ж, з» ч. 2 ст. 105, п. п. «а» ч. 4 ст. 158, п.п. «а, е, ж, з» ч. 2 ст. 105 та ч. 3 ст. 222 кк рф, шляхом часткового складання покарань призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 22 років та 9 місяців /а. м. 11-23, 36-41/.
Відповідно до положень Кримінального кодексу України дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати:
- за ст. 257 КК України як бандитизм, тобто участь у озброєній банді з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб та у вчинюваному нею нападі (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна);
- за ч. 2 ст. 15 п. 1, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне вбивство більше двох осіб, вчинене на замовлення та за попередньою змовою групою осіб (санкція передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті);
- за ч. 5 ст. 185 КК України як крадіжка, вчинена організованою групою (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна);
- за п. 1, 5, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство двох осіб, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, на замовлення та за попередньою змовою групою осіб (санкція передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті);
- за ч. 1 ст. 263 КК України як носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, вчинене організованою групою (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років).
У Постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 523/9464/14-к визначено, що поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо…тобто залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі визначити такий спосіб призначення покарання за сукупності злочинів, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Згідно з ч. 2 ст. 70 КК України при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є умисним тяжким або особливо тяжким злочином, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 70 КК України, суд дійшов висновку, що:
- за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 209 кк рф ОСОБА_5 слід вважати засудженим за ст. 257 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років 6 (шість) місяців.
- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. «а,ж,з» ч. 3 ст. 30 ч. 2 ст. 105 кк рф ОСОБА_5 слід вважати засудженим за ч. 2 ст. 15 п. 1, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років 10 (десять) місяців.
- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. «а» ч. 4 ст. 158 кк рф ОСОБА_5 слід вважати засудженим за ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років.
- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. «а,е,ж,з» ч. 2 ст. 105 кк рф ОСОБА_5 слід вважати засудженим за п. 1, 5, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років
- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 222 кк рф (в редакції федерального закону від 25.06.1998 року № 92-фз) ОСОБА_5 слід вважати засудженим за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Таким чином, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань ОСОБА_5 остаточно повинен відбувати покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Відповідно до абзацу 1 ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року) зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
При цьому в розумінні ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року) у строк попереднього ув'язнення включається строк:
а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання;
в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження;
г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи;
ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Частина перша статті 5 КК України передбачає, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 663/537/17 та від 16.10.2019 у справі № 640/6847/15-к, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом України від 18 травня 2017 року № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.
У постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 497/349/16-к зроблено висновок, що буквальний зміст абзацу 1 ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року) указує на те, що вказана норма визначає правила зарахування у строк покарання строку саме попереднього ув'язнення, а не будь-якого періоду перебування особи в установах попереднього ув'язнення. При цьому вказівка в пункті «ґ» ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року) на те, що у строк попереднього ув'язнення включається строк «перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження», стосується випадків, коли особа, яка відбуває покарання, до якого вона була засуджена в іншому кримінальному провадженні (іншій кримінальній справі), залишається в установі попереднього ув'язнення або тимчасово переводиться до неї з метою участі в слідчих діях або судовому розгляді нового кримінального провадження, що прирівнюється до попереднього ув'язнення в межах цього нового кримінального провадження до набрання вироком законної сили.
Довідкою про застосування акту амністії по відношенню до ОСОБА_5 стверджується, що відповідно до апеляційної ухвали судової колегії по кримінальним справам верховного суду російської федерації від 12.11.2019 по відношенню до ОСОБА_8 застосовано акт амністії за вироком нікулинського районного суду м. москви від 08.12.2014 за п. п. «а, в», ч. 3 ст. 30, ч. 2 ст. 158 кк рф до 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії загального режиму у відповідності до постанови державної думи федеральних зборів російської федерації від 24.07.2015 «Про проголошення амністії у зв'язку з 70-річчям перемоги у великій вітчизняній війні 1941-1945 років» /а. м. 52/.
В той же час, у листі московського міського суду № 2-3/2018 від 10.03.2020 зазначається, що в строк відбування покарання зараховано, в тому числі, покарання, відбуте на підставі вироку нікулинського районного суду м. москви від 08.12.2014 - з 04.07.2014 по 20.05.2015, а також тримання ОСОБА_5 під вартою в період з 21.05.2015 по 17.07.2018 /а. м. 63/.
Таким чином, згідно з ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року), з урахуванням викладених правових висновків, ОСОБА_5 слід зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 04.07.2014 по 17.07.2018 включно, з розрахунку два дні попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 обраховувати з 18.07.2018.
Окрім того, відповідно до вироку московського міського суду від 18.07.2018 за участі присяжних засідателів, ОСОБА_5 повинен відшкодувати на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по 1 000 000 рублів моральної шкоди, завданої злочином, кожному.
Виходячи зі змісту довідки від 02.02.2021 б/н, по відношенню до засудженого ОСОБА_8 , який відбуває покарання в фку т уфсин росії по ульянівській області, на виконанні перебувають документи: виконавчий лист № 016825022 від 04.08.2020 на користь потерпілого ОСОБА_9 1 000 000 (один мільйон) рублів компенсації за спричинену моральну шкоду. З ОСОБА_8 стягнуто 3 745 (три тисячі сімсот сорок п'ять) рублів 00 (нуль) копійок. Залишок нестягнутої суми станом на 02.02.2021 становить 996 255 (дев'ятсот дев'яносто шість тисяч двісті п'ятдесят п'ять) рублів, 00 (нуль) копійок; виконавчий лист № 016825023 від 04.08.2020 на користь потерпілого ОСОБА_10 1 000 000 (один мільйон) рублів компенсації за спричинену моральну шкоду. Стягнення не проводилось, залишок нестягнутої суми станом на 02.02.2021 становить 1 000 000 (один мільйон) рублів /а. м. 61/.
Відповідно до ч. 8 ст. 467 ЦПК України, якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.
Станом на день постановлення ухвали 1 російський рубль дорівнює 0,5878 українських гривень, відповідно 1 000 000 (один мільйон) рублів - становить 587 800 (п'ятсот вісімдесят сім тисяч вісімсот) гривень, а 996 225 (дев'ятсот дев'яносто шість тисяч двісті двадцять п'ять) російських рублів - становить 585 581 (п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одна) українську гривню 05 (п'ять) копійок.
Згідно заяви ОСОБА_5 , яка наявна в матеріалах справи, він гарантує погашення наявної в нього заборгованості до кінця відбування ним покарання /а. м. 10/.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 року, ст. ст. 3, 6, 9, 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, ст. ст. 606, 610 КПК України, суд, -
Клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку московського міського суду від 18.07.2018 за участі присяжних засідателів із змінами, внесеними апеляційною ухвалою верховного суду російської федерації від 12.11.2019, та з урахуванням постанови димитровградського міського суду ульяновської області від 12.05.2020 щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Вирок московського міського суду від 18.07.2018 за участі присяжних засідателів із змінами, внесеними апеляційною ухвалою верховного суду російської федерації від 12.11.2019, та з урахуванням постанови димитровградського міського суду ульяновської області від 12.05.2020, яким громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим та засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 30, п.п. «а, ж, з» ч. 2 ст. 105, п.п. «а» ч. 4 ст. 158, п.п. «а, е, ж, з» ч. 2 ст. 105 та ч. 3 ст. 222 кк рф, привести у відповідність із законодавством України.
Вважати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним та засудженим:
- за ст. 257 КК України на 14 (чотирнадцять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 15 п. 1, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 (чотирнадцять) років 10 (десять) місяців позбавлення волі;
- за ч. 5 ст. 185 КК України на 12 (дванадцять) років позбавлення волі;
- за п. 1, 5, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 (п'ятнадцять) років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 263 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань ОСОБА_5 остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року) зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 04.07.2014 по 17.07.2018 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 обраховувати з 18.07.2018.
На підставі вироку московського міського суду від 18.07.2018 за участі присяжних засідателів стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 585 581 (п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одну) українську гривню 05 (п'ять) копійок, а на користь ОСОБА_10 - 587 800 (п'ятсот вісімдесят сім тисяч вісімсот) гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором.
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.
Суддя ОСОБА_1