печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14448/23-к
Іменем України
09 серпня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні №12023105060000004, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2023, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, об'єднаному з кримінальним провадженням №12023100060000599, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2023, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, клопотання прокурора про продовження строків тримання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 під вартою, -
В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12023105060000004 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, об'єднане з кримінальним провадженням №12023100060000599 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
До обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою суду від 20.07.2023 продовжено до 17.09.2023 включно.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження тримання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 під вартою на 60 діб. Обґрунтовуючи клопотання, прокурор зазначає, що ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченим вказаного запобіжного заходу, не відпали. Зокрема, ризик переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності ґрунтується на тому, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, санкція за яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Окрім того, вказаний ризик ОСОБА_8 вже реалізовано, оскільки обвинувачений переховувався на стадії досудового розслідування, не з'являвся на виклики за повістками, змінив відомі засоби зв'язку, а саме: номер телефону та адресу проживання. Крім того, останній після надходження йому повідомлення про підозру на адресу реєстрації намагався з метою ухилення від кримінальної відповідальності мобілізуватись для служби в ЗСУ. Доводи обвинуваченого щодо неявки до слідчого у зв'язку з призовом по мобілізації є неспроможними, оскільки він з'явився до місцевого ТЦК та СП вже після надходження письмового повідомлення про підозру на адресу реєстрації, що підтверджується записом у його військовому квитку. За вказаних обставин постановою слідчого Печерського УП від 27.03.2023 ОСОБА_8 був оголошений в державний розшук, слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_9 31.03.2023 (судова справа №757/12516/23-к) постановлено ухвалу про дозвіл на затримання ОСОБА_8 , якого у подальшому було затримано на підставі вказаної ухвали та обрано останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, ризик переховування ОСОБА_6 загострює той факт, що згідно висунутого обвинувачення, останній з місця події втік, не має жодних міцних соціальних зв'язків, підтвердженого фактичного місця проживання на території України, що підсилює ризики переховування. Також ризик переховування може бути актуалізований з огляду на тимчасову окупацію низки території України та у разі виїзду буде унеможливлене виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України. Стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 існує ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у складі групи осіб. Ризик незаконно впливати на свідків та потерпілого наявний, оскільки обвинувачені володіють їх анкетними даними та такий вплив з метою схиляння до зміни показань безпосередньо в суді не може виключатись до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків і потерпілого та дослідження їх судом. Також існує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення, оскільки інкримінований йому злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, вчинено групою осіб, при цьому обвинувачений демонструє безконтрольну агресивну поведінку, раніше засуджувався Шевченківським районним судом м. Києва до покарання у вигляді громадських робіт на 80 годин, які не відбув, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Згідно відомостей ЄДРСР вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16.05.2023 ОСОБА_6 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, до 5 років позбавлення волі, проте на даний час у сторони обвинувачення відсутні відомості про набрання вказаним рішенням законної сили. До того ж на даний час на розгляді Подільського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12021100070002264 від 15.12.2021 за ч. 2 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_6 , у якому він набув статус обвинуваченого, що також свідчить про стійку схильність до рецидивної злочинної діяльності підозрюваного. Ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення наявний, оскільки останній хоч і в силу ст. 89 КК України є не судимим, проте раніше засуджувався за вчинення злочинів із застосуванням насильства, а саме за ст. 187 ч. 2 КК України, у нього відсутні законне джерело доходів, міцні соціальні зв'язки та згідно матеріалів досудового розслідування інкримінований йому злочин вчинено із застосуванням насильства, що дає підстави вважати що під дією більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_8 може продовжувати злочинну діяльність. Прокурор зазначає, що вказані ризики є реальними, стійкими, триваючими, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов'язків. З урахуванням наведеного, просить продовжити відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави, оскільки інкримінований злочин вчинено із застосуванням насильства.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання, посилаючись на його безпідставність, оскільки ОСОБА_6 вже відбуває покарання у вигляді позбавлення волі за вироком Дарницького районного суду м. Києва, а тому ніяким чином не зможе перешкоджати судовому розслідуванню та порушувати процесуальну дисципліну.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти вказаного клопотання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики, встановлені на стадії досудового розслідування, вже втратили актуальність під час судового розгляду. Зазначив, що посилання сторони обвинувачення на перебування ОСОБА_8 у розшуку є необґрунтованим, оскільки останній мобілізовувався до ЗСУ, а тому у нього були поважні причини не з'являтися до слідчого. З урахуванням викладеного, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання та змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який, зокрема на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку свого захисника.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти клопотання прокурора, зазначивши, що давно знає ОСОБА_8 , він не переховувався, а дійсно їздив у військкомат для подальшого проходження служби в ЗСУ. Також зазначив, що може надати ОСОБА_8 житло в Києві та допомогти іншим чином.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, додатково вивчивши в нарадчій кімнаті матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з наступного.
Ризик переховуватися від суду вбачається з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_6 , та суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а саме покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, встановлене у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Крім того, суд враховує, що обвинувачений не має підтвердженого постійного місця проживання, місця роботи та міцних соціальних зв'язків, що підтверджує існування відносно нього ризику переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Оцінюючи можливість впливу на потерпілого, свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих, свідків та дослідження їх судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, оскільки у даному кримінальному провадженні останні не допитані, та обвинувачений володіє їхніми анкетними даними, що робить ймовірною можливість ОСОБА_6 здійснювати тиск на останніх, так як він обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства.
Окрім того, суд вважає доведеним ризик можливого вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення, оскільки останній офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, зокрема вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 19.11.2021 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, до 80 годин громадських робіт, вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16.05.2023 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, до 5 років позбавлення волі, а також на розгляді Подільського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження за ч. 2 ст. 185 КК України, вказане дає суду підстави вважати, що обвинувачений може продовжувати займатись вчиненням злочинів.
Доводи сторони захисту таких висновків не спростовують, оскільки даних щодо набрання вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16.05.2023 законної сили та відповідно відбування ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі суду не надано.
З огляду на викладене, суд вбачає підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України, та з урахуванням інкримінованого злочину, який є тяжким та вчинений із застосуванням насильства, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з наступного.
Ризик переховуватися від суду вбачається з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_8 , та суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а саме покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, встановлене у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. При цьому нижня межа санкції ч. 2 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Отже, у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та призначення навіть мінімального покарання, в даному випадку не передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням. З огляду на вказане, обвинувачений, усвідомлюючи невідворотність покарання у виді тримання під вартою у разі визнання його винним, може переховуватись від суду. Вказаний ризик підтверджується також тим, що ОСОБА_8 офіційно вже перебував у розшуку в рамках даного кримінального провадження (постановою слідчого Печерського УП від 27.03.2023 ОСОБА_8 оголошено в державний розшук). З огляду на пояснення прокурора, доводи обвинуваченого щодо його неявки до слідчого у зв'язку з призовом по мобілізації є неспроможними, оскільки він з'явився до місцевого ТЦК та СП вже після надходження письмового повідомлення про підозру на адресу реєстрації, що підтверджується записом у його військовому квитку. Судом не встановлено таких характеризуючих даних щодо ОСОБА_8 , які б нівелювали ризик переховування від суду, а саме: відсутні дані про міцні соціальні зв'язки за місцем проживання, постійної роботи, як стримуючого фактору, ОСОБА_8 теж не має.
Оцінюючи можливість впливу на потерпілого, свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих, свідків та дослідження їх судом.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цим ризикам. При цьому вказаний ризик актуалізований з огляду на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, а тому останній, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілого, свідків з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Окрім того, суд вважає доведеним ризик можливого вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення, оскільки останній офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, раніше судимий за вчинення злочину проти власності із застосуванням насильства, вказане дає суду підстави вважати, що обвинувачений може продовжувати займатись вчиненням корисливих злочинів.
Доводи сторони захисту таких висновків не спростовують.
З урахуванням викладеного, суд вбачає підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження до ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден більш м'який запобіжний захід не убезпечить від встановлених ризиків, та не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про обрання іншого запобіжного заходу, в тому числі у вигляді домашнього арешту.
Суд враховує також положення ст. ст. 182, 183 КПК України та вважає, що з урахуванням характеру інкримінованого злочину, який є тяжким та вчинений із застосуванням насильства, відсутні підстави для визначення ОСОБА_8 розміру застави.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, -
Продовжити до 07 жовтня 2023 року включно застосований до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Продовжити до 07 жовтня 2023 року включно застосований до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
На ухвалу суду може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1