печерський районний суд міста києва
Справа № 757/33781/23-к
18 серпня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «АГРІНОЛ» на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42022000000000425 від 05.04.2023, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,-
07.08.2023 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ НВП «АГРІНОЛ» на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42022000000000425 від 05.04.2023, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.
В обґрунтування скарги адвокат ОСОБА_3 посилається на те, що 24 липня 2023 року старшим слідчим Третього СВ ТУ ДБР, розташованого у місті Полтава ОСОБА_4 було проведено обшук в приміщенні, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Краснопільська, 13 А. Обшук проведено в рамках кримінального провадження № 42022000000000425 від 05.04.2023 року.
Під час обшуку слідчий проводив одночасно обшуки в приміщеннях ТВ «МІРОІЛ» та ТОВ "НВП АГРІНОЛ», які знаходились в різних офісах (в різних кабінетах), однак в одній будівлі.
Хоча офіси і знаходились в окремих кабінетах, однак обшук та вилучення були здійснені за одним протоколом, без деталізації та чіткої вказівки, які саме документи, з якого кабінету та в якого суб'єкту вилучені.
З протоколу обшуку, який було складено слідчим Третього СВ ТУ ДБР, розташованого у місті Полтава ОСОБА_4 вбачається, що під час обшуку було вилучено майно: «Флеш- накопичувач; 2 системні блоки (сервер); Документи; Печатки; Чорнові записи».
За змістом самого протоколу зазначається, що частина документів та печаток - це майно ТОВ "НВП АГРІНОЛ", що додатково підтверджується тим що на вилучених договорах ТОВ "НВП АГРІНОЛ " виступає стороною по договору, а інші документи та печатки містять написи (позначки) ТОВ "НВП АГРІНОЛ".
Станом на 28.07.2023 слідчий чи прокурор у даному кримінальному провадженні з клопотанням про арешт вилученого майна до суду не звертались.
Таким чином, законних підстав утримувати належне TOB "НВП АГРІНОЛ" майно у слідчого в рамках вказаного провадження.
Представник особи, в інтересах якої подано скаргу в судове засідання не з'явилися, про місце і час розгляду скарги повідомлялися належним чином, заяв, клопотань до суду не надходило.
Представник Головного слідчого управління Державного бюро розслідуваньу судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Слідчий ОСОБА_5 через канцелярію суду подав заяву про розгляд скарги за його відсутності, разом з цим, зазначив, що обшук який було проведено 24.07.2023, легалізовано ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 25.07.2023.
За вказаних обставин, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим її розгляд у відсутність представника особи, за скаргою якого здійснюється судове провадження та представника Головного слідчого управління Держаного бюро розслідувань. При цьому слідчим суддею враховано положення ст.ст. 22, 26, 306 КПК України.
Вивчивши скаргу та дослідивши письмові докази, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
В судовому засіданні встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000425 від 05.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014).
07.08.2023 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ НВП «АГРІНОЛ» на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42022000000000425 від 05.04.2023, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Статтею 220 КПК України унормовано, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Згідно ч. 1, 3 ст. 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Вимоги до оформлення постанови вказані у ч. ч. 5, 6 ст. 110 КПК України.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України. Слідчі судді у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами ( ст. 26 КПК України).
Таким чином, приходжу до висновку, що під час розгляду вказаної скарги слідчому судді не надано достатніх доказів, які б підтверджували, яке саме майно було вилучено під час обшуку у ТОВ НВП «АГРІНОЛ».У зв'язку із зазначеним, підстави для задоволення скарги відсутні.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1-35, 169-171, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «АГРІНОЛ» на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42022000000000425 від 05.04.2023, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна - відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1