Справа № 626/2324/23
Провадження № 2-ві/626/1/23
про відвід судді
22.08.2023 року м. Красноград
Красноградський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Гусара П.І.,
за участю секретаря Івашкіної Т.В.,
розглянувши заяву директора Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу ім. Ф.Я.Тимошенка Кіяшка В.М. про відвід судді, подану в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу ім. Ф.Я. Тимошенко про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору та поновлення на роботі,-
В провадженні судді Красноградського районного суду Харківської області Рибальченко І.Г. перебуває на розгляді цивільна справа №626/2324/23 за позовом ОСОБА_1 до Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу ім. Ф.Я. Тимошенко про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору та поновлення на роботі.
18.08.2023 року до Красноградського районного суду Харківської області надійшла заява директора Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу ім. Ф.Я. Тимошенко Кіяшка В.М., про відвід судді Рибальченко І.Г.
В поданій заяві наголошується на виникненні сумнівів в неупередженості дій судді по відношенню до відповідача. В заяві зазначено, що під головуванням судді Рибальченко І.Г., розглядалась аналогічна справа, а саме між тими ж самими сторонами та тим самим предметом спору, зокрема в провадженні судді перебував позов ОСОБА_1 до Красноградського АТФК (справа №626/1053/23), де рішенням від 31.05.2023 року позовні вимоги були задоволені. При цьому ОСОБА_1 в позові, що надійшов 10.08.2023 року посилається на ряд тих же самих доказів, яким головуючею суддею Рибальченко І.Г. вже надавалася оцінка при розгляді справи №626/1053/23, тобто висловлювалась думка з приводу належності та допустимості тих або інших доказів. Таким чином у головуючої судді Рибальченко І.Г., як у судді сформулювалася вже певна правова думка по цим доказам, що може викликати необ'єктивність чи упередженість при розгляді даної справи.
Ухвалою головуючої судді Рибальченко І.Г. від 21.08.2023 року заяву директора Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу ім.Ф.Я.Тимошенка Кіяшка В.М. про відвід судді, подану в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу ім. Ф.Я. Тимошенко про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору та поновлення на роботі визнано необґрунтованою.
Заяву про відвід передано на вирішення іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України для її подальшого вирішення.
Враховуючи те, заява про відвід судді розглядається без виклику сторін, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.
Розглянувши матеріали заяви про відвід судді, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.36 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.
У відповідності до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відвід, за ч.3 ст.39 ЦПК України, повинен бути вмотивованим і заявлений у визначені законом строки, та з наданням доказів неупередженості судді для цілей відводу ч.4 даної статті.
Відповідно до частин 1-3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно ч. 7, 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Доводи заяви про відвід зводяться до незгоди заявника щодо допустимості судді ОСОБА_2 до участі у справі №626/2324/23, оскільки відповідач вважає, що справа №626/2324/23 та справа №626/1053/23, по якій суддя Рибальченко І.Г. прийняла рішення, з одними і тими самими сторони з одним і тим же предметом спору і суддя Рибальченко І.Г. вже висловлювала думку з приводу належності та допустимості доказів на які посилається позивач в обох справах, що на думку заявника свідчить про упередженість судді та є підставою для її відводу.
Перевіривши наведені заявником підстави для відводу головуючого судді у справі, суд приходить до висновку, що наведені відповідачем обставини не є підставою для відводу судді.
З автоматизованої систему документообігу суду вбачається, що в провадженні судді Красноградського районного суду Харківської області Рибальченко І.Г. перебувала на розгляді цивільна справа №626/1053/23 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу ім. Ф.Я. Тимошенко про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани.
Рішенням від 31.05.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ директора Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу ім. Ф.Я. Тимошенко № 14-к від 10 лютого 2023 року про винесення догани ОСОБА_1 .
На даний час в провадженні судді Рибальченко І.Г. перебуває на розгляді цивільна справа №626/2324/23 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу ім. Ф.Я. Тимошенко про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору та поновлення на роботі.
Тобто вказані вище справи мають різний предмет спору, при цьому доводи заявника, викладені в заяві про відвід судді, є незгодою із процесуальним рішенням судді, і не свідчать про існування об'єктивно обґрунтованих обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності головуючого судді тобто зводяться до його незгоди із прийнятим судом процесуальним рішенням, що відповідно до статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу судді.
Як передбачено ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
При вирішенні справи «Білуха проти України» Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.
У пункті 52 цього ж рішення щодо об'єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Крім того суд зазначає, що за змістом частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
При цьому на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21).
Таким чином, участь суддів Рибальченко І.Г. під час розгляду іншої цивільної справи не свідчить про її упередженість підчас розгляду справи №626/2324/23 в якій судом будуть встановлені конкретні обставини справи, наведені мотиви судового рішення та правова кваліфікація спірних відносин.
Суд констатує відсутність будь-яких підстав стверджувати, що суддя Рибальченко І.Г. виявляє упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного. Таких доказів не надано.
Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. Проте, у цій справі доводи заявника не знайшли свого об'єктивного обґрунтування.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що викладені відповідачем підстави для відводу судді не створюють підстав, передбачених ч. 5 ст. 36 ЦПК України, для відводу головуючої судді Рибальченко І.Г.
Крім того, відсутні й інші підстави для відводу судді, передбачені статтями 36,37 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява директора Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу ім.Ф.Я.Тимошенка Кіяшка В.М. про відвід судді є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 36, 37, 39, 40 ЦПК України , суд
В задоволенні заяви директору Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу ім. Ф.Я.Тимошенка Кіяшку В.М. про відвід судді Рибальченко І.Г. в цивільній справі №626/2324/23 за позовом ОСОБА_1 до Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу ім. Ф.Я. Тимошенко про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору та поновлення на роботі - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя