Справа № 396/300/23
Провадження № 2/396/165/23
27 червня 2023 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Дригваль В.М.,
за участю секретаря - Новікової Я.О.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Новоукраїнка, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів, -
До Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області звернувся із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.09.2013 року він передав відповідачу, грошові кошти в сумі 35000,00 гривень, в якості оплати за земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,77 га з кадастровим номером 3524010100:02:003:0801, що належить відповідачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР №103641. Вказане підтверджується складеною відповідачем заявою від 20.09.2013 року, що посвідчена приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу в Кіровоградській області - Українською Н.М. Шляхом складання вказаної нотаріально посвідченої заяви, відповідач в рахунок отриманих коштів зобов'язалася переоформити право власності на належну їй земельну ділянку в майбутньому на позивача, після зняття заборони на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, тобто укласти письмовий договір купівлі-продажу. З 01 липня 2021 року набрав чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення», яким скасовано мораторій на продаж сільськогосподарської землі. Однак відповідачка відмовляється відчужувати земельну ділянку чи повертати отримані кошти. Позивач зазначає, що відповідачкою безпідставно набуто кошти, які він передав їй в рахунок оплати за майбутній продаж земельної ділянки в розмірі 35000,00 гривень в зв'язку з чим, відповідачка неправомірно збагатилася за його рахунок, а тому вважає, що остання повинна повернути йому кошти в розмірі 35000,00 гривень, а також сплатити інфляційні нарахування та три відсотки річних. Просить суд, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , безпідставно отримані кошти в сумі 35000,00 гривень, 3% річних у сумі 9872,88 гривень та інфляційні збитки у розмірі 101182,62 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати, а саме сплачений судовий збір в сумі 1450,56 коп. та витрати на правничу допомогу на загальну суму 25000.00 грн.(а.с.63-72).
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Кривенко Михайло Петрович, який діє на підставі ордеру серії ВА №1050146 від 23.03.2023 року (а.с.46) в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та доданих до неї доказів. При цьому додатково пояснив, що відповідач ОСОБА_2 отримала 35000.00 грн. від позивача, що не заперечується ОСОБА_2 та зазначені кошти не повернула, не виконавши зобов'язання щодо оформлення купівлі продажу земельної ділянки, яка їй належить, після зняття мораторію. Заперечує на твердження представника відповідача, що ці кошти надавались в якості позики. Вважає, що відповідач повинна повернути безпідставно набуті нею кошти в сумі 35000.00 грн. зі сплатою 3% річних в сумі 9872,88 гривень та інфляційні нарахування у розмірі 101182,62 гривень. Щодо отриманих від ТОВ «Нива-Н» коштів, в якості орендної плати за землю, згідно довіреності, то ці кошти повернув відповідачу.
Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Дмитрух Дмитро Миколайович, який діє на підставі ордеру серії ВА №1050687 від 03.04.2023 року (а.с.41) в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, при цьому посилаючись на поданий раніше відзив (а.с.29-31), додатково зазначив, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 кошти в розмірі 35000,00 гривень в рахунок орендної плати за належну їй земельну ділянку, як позику. При цьому відповідач надала позивачу довіреність на отримання орендної плати в погашення боргу згідно укладеного договору оренди з ТОІ «Нива-Н». 02.07.2014 року на виконання вищевказаної домовленості ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 бути її представником з питань розпорядження та користування належною їй земельною ділянкою. В зв'язку з чим, позивач ОСОБА_1 в період з 2014 року по 2018 рік, включно, отримував від ТОВ «Нива-Н» орендну плату, яка в загальному розмірі становить 38225,00 гривень. Вважає, що відповідачка, у зв'язку з погашенням, за рахунок орендної плати, не має жодних зобов'язань перед позивачем, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю та безпідставністю.
Суд, заслухавши учасників справи та їх представників, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач у справі - ОСОБА_1 , 20 вересня 2013 року передав відповідачу - ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 35000,00 гривень, в якості оплати за земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,77 га з кадастровим номером 3524010100:02:003:0801, що належить відповідачу, як власнику, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР №103641 (а.с.16). Вказане підтверджується складеною відповідачем заявою від 20.09.2013 року, що посвідчена приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу в Кіровоградській області - Українською Н.М. (а.с.13). Позивач та представник стверджують, що шляхом складання вказаної нотаріально посвідченої заяви, відповідач, в рахунок отриманих коштів, взяла на себе зобов'язання переоформити право власності на належну їй земельну ділянку в майбутньому на позивача, після зняття заборони на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, тобто укласти письмовий договір купівлі-продажу. З 01 липня 2021 року набрав чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення», яким скасовано мораторій на продаж сільськогосподарської землі. Однак відповідачка відмовляється відчужувати земельну ділянку чи повертати отримані кошти. При цьому позивач не звертався до відповідачки з вимогою, оскільки вважає, що в силу вимог чинного законодавства не має потреби додатково звертатися з вимогою до позивача, а тому Позивач впевнений, що відповідачкою безпідставно набуто кошти, які він передав їй в рахунок оплати за майбутній, як він вважає, продаж земельної ділянки в розмірі 35000,00 гривень, у зв'язку з чим, відповідачка неправомірно збагатилася за його рахунок, а тому вважає, що остання повинна повернути йому кошти в розмірі 35000,00 гривень, а також сплатити інфляційні нарахування та три відсотки річних.
За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Отже, позивач при зверненні до суду з даним позовом, посилається на вимоги ст.ст.625, 1212 ЦК України, стверджуючи, що дія ст.625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі ст.1212 ЦК України. А тому, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховується 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. Також, посилаючись на ст.530 ЦК України, зазначає, що у разі якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тощо.
З даними твердженнями (доводами) позивача суд не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.530 ЦК України, ч.1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. ч.2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.625 ЦК України, ч.1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. ч.2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 1212 ЦК України, визначено загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, де частиною 1 встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Суд, дослідивши в судовому засіданні надану позивачем копію нотаріально посвідченої заяви від 20.09.2013 року (а.с.13) з'ясував, що даною заявою ОСОБА_2 засвідчила про отримання від ОСОБА_1 - орендну плату за земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області належної на підставі Державного акту серії КР №103641 площею 4,77 га, виданого Новоукраїнською районною державною адміністрацією 11.08.2008 року, грошових коштів в сумі 35 000,00 гривень і будь-яких матеріальних претензій позивач, до 20 вересня 2062 року не матиме. Крім того, позивачем у вказаній нотаріально посвідченій заяві, зазначено, що «В разі зняття мораторію на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, по першій вимозі ОСОБА_1 переоформити вказану земельну ділянку на нього, або на вказану ним особу.», тобто без зазначення про те, що відповідач, за цією заявою, зобов'язалася вчинити такі дії.
Отже, виходячи зі змісту дослідженої заяви, суд не вбачає набуття відповідачем у справі безпідставно набутих коштів в розмірі 35000,00 гривень, оскільки, як вбачається із нотаріально посвідченої заяви від 20.09.2013 року (а.с.13), відповідачка отримала від позивача кошти в сумі 35000,00 гривень, в рахунок орендної плати за належну їй земельну ділянку. При цьому, позивачем не надано до суду відповідний договір оренди даної земельної ділянки, а тому суд, вважає, що такий договір взагалі не існує та не укладався між сторонами, а тому ймовірно, що між сторонами виникли правові відносини, які випливають із договорів позики, що в свою чергу також не узгоджується з текстом нотаріально посвідченої заяви.
Також, позивач посилаючись на вказану заяву, стверджує, що відповідач зобов'язалася по першій його вимозі переоформити належну їй земельну ділянку на нього, або на вказану ним особу, але зі змісту даної заяви судом, не виявлено таких зобов'язань. При цьому позивач не надав до суду відповідних доказів про звернення до відповідача з першою вимогою про переоформлення земельної ділянки на нього, або на вказану ним особу. При цьому, якщо вважати, що кошти набуті відповідачем безпідставно, чи вважати, що правовідносини виникли із договору позики, строк виконання якого визначено за першою вимогою кредитора, то враховуючи, те, що позивач не звертався до відповідача з відповідною вимогою, строком звернення з такою вимогою слід вважати, днем звернення позивача до суду з позовною заявою, а саме 20.02.2023 року. В зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, за період з 21.09.2013 року до 12.02.2023 року.
Крім того, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 35000,00 гривень, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, ч.1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
- Із досліджених судом доказів, які були витребувані від ТОВ «НИВА-Н», ухвалою суду від 27.04.2023 року(а.с.49), а саме: листа №46 від 09.05.2023 року (а.с.55), довіреність від 02.07.2014 року (а.с.56), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20.12.2014 року (а.с.57) та договору оренди землі від 05.11.2014 року (а.с.58), судом встановлено, що 05.11.2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «НИВА-Н», в особі директора Битка Г.О., укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 10 років, площею 4,77 га, з кадастровим номером 3524010100:02:003:0801, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту серії КР №103641 від 11.08.2008 року та знаходиться на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Відповідно до витягу з реєстру, державна реєстрація договору оренди землі проведена 16.12.2014 року.
02 липня 2014 року ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 довіреність, якою уповноважила останнього бути її представником з усіма необхідними повноваженнями, … зокрема отримувати виплати в грошовому виразі.(а.с.32, 56). Так, листом №46 від 09.05.2023 року ТОВ «НИВА-Н» повідомило суд, про те, що ОСОБА_2 була нарахована орендна плата, згідно договору оренди за земельну ділянку (пай) загальною площею 4,7681 га, кадастровий номер 3524010100:02:003:0801, а саме: 2014 рік - 2975,00 грн.; 2015 рік - 5600,00 грн.; 2016 рік - 8450,00 грн.; 2017 рік - 10500,00 грн. та 2018 рік - 10700,00 грн., а всього на загальну суму 38225.00 грн. Вищевказану орендну плату отримував представник орендодавця згідно доручення від 02.07.2014 року - ОСОБА_1 . Після скасування доручення орендну плату отримує ОСОБА_2 , а саме за 2019, 2020, 2021, 2022 роки (а.с.55).
Таким чином, на підставі наданої 02.07.2014 року позивачем довіреності, на ім'я ОСОБА_1 (позивач у справі), останній отримав від ТОВ «НИВА-Н» у період з 2014-2018 років, орендну плату за договором оренди землі від 05.11.2014 року, яка належить відповідачу, на загальну суму 38225,00 гривень. В подальшому відповідачем зазначена довіреність була скасована та відповідно орендна плата починаючи з 2019 року сплачувалася безпосередньо орендодавцю ОСОБА_2 .
Отже, враховуючи той факт, що позивач на підставі наданої йому довіреності (а.с.56) повернув, за рахунок орендної плати, надану у 2013 році відповідачу суму коштів в розмірі 35000,00 грн., і як вбачається судом, навіть у більшому розмірі, на загальну суму 38225.00 грн. (а.с.55), а тому станом на день розгляду справи по суті у судовому засіданні, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 35000,00 гривень, оскільки таке зобов'язання є виконаним належним чином. Щодо тверджень представника позивача про повернення орендної плати відповідачу, отриманої за довіреністю, від ТОВ «Нова-Н», то такі твердження не підтверджуються належними та допустимим доказами про отримання таких коштів від оренди землі за період з 2014 по 2018 роки, відповідачем від позивача.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються відповідними доказами, в розумінні ст.81 ЦПК України, в зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви слід відмовити у повному обсязі.
Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, позивачем при зверненні до суду сплачено судового збору в розмірі 1460,56 грн. (а.с.12), а також здійснив витрати на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. (а.с.65-72). Але враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, а тому суд відносить судові витрати на рахунок позивача.
На підставі викладеного, ст.ст.526, 530, 625, 1212 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів- відмовити у повному обсязі за необгрунтованістю.
На рішення може бути подано апеляцію до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів починаючи з дня проголошення або вручення рішення суду.
Дата повного складанння рішенння 27.06.2023 р.
Суддя В.М. Дригваль