Справа № 395/524/23 Провадження № 2/395/173/2023
22 серпня 2023 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючогосудді Забуранного Р.А.
при секретарі Притула О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення,-
ОСОБА_1 звернулася в Новомиргородський районний суд Кіровоградської області із позовом до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення, мотивуючи тим, що відповідач є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Останнім часом проживання разом з відповідачем в одному будинку стало зовсім нестерпним. Відповідач веде антигромадський спосіб життя, зловживає алкогольними напоями та наркотичними засобами (в зв'язку з чим перебуває на обліку), приходить до будинку у нетверезому стані або під дією інших речовин, часто влаштовує сварки та навіть бійки, псує майно, принижує позивачку перед сусідами та родичами. Враховуючи алкогольну та наркотичну залежність та через страх за своє життя та здоров'я позивачка змушена була з'їхати зі свого будинку, і тимчасово проживає за іншою адресою. В утриманні будинку, його ремонті, відповідач участі не приймає, чим завдає позивачці значних матеріальних збитків. Проте, відповідач всупереч волі позивачки, не погоджується добровільно виселитися з будинку, що належить останній на праві власності.
Враховуючи вище вказане просить суд усунути перешкоди у користуванні житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), з житла без надання іншого жилого приміщення.
В судове засідання позивачка не з'явилася. До суду надала письмову заяву про розгляд справи без її участі, просила суд задовольнити позов та не заперечує проти заочного рішення суду.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 02.06.2023 року, через оголошення, які розміщені на офіційному веб-сайті Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13.06.2023 року, від 28.06.2023 року, від 12.07.2023 року, від 08.08.2023 року будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав.
Отже, за вищевказаних обставин у відповідності до ст. 130 ЦПК України ОСОБА_2 про час та місце розгляду у справі повідомлений належним чином.
У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України: суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу за відсутності сторін та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за такими підставами.
В судовому засідання беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.06.2019 року. (а.с.9)
Згідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №754 від 11.05.2023 року виданої Виконавчим комітетом Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області ОСОБА_1 фактично проживає без реєстрації в квартирі за адресою: АДРЕСА_2
Відповідно до ст. 15 Цивільний кодекс України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Разом з тим, згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Так, ст. 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, та відповідно до ч.1 ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Отже, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування приміщенням є підставою для зняття цієї особи з реєстрації за даним місцем.
Згідно Правової позиції Верховного Суду України у справі №6-709цс16 власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Частиною 3 статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до частин 1 статті 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Виходячи з положень ст.150 Житлового кодексу України та ст.383 Цивільного кодексу України власник житла має право використовувати його для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до вимог статті 157 ЖК України члени сім'ї власника будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Частинами 1, 2ст. 116 ЖК України визначено, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу
Відповідач не сплачує будь-які кошти за житлово-комунальні послуги, не веде з позивачем спільне господарство, вони не пов'язані спільним побутом, тобто підстав для продовження терміну зберігання за відповідачем права користування спірним житлом, передбачених ст. 71 ЖК України, немає.
Таким чином, відповідач втратив право на користування будинком, що належить позивачу на праві власності, отже є підстави визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та як результат усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом його виселення.
Керуючись ст.ст.12,13,81,89,263-265, 280 ЦПК України, ст.ст.71,72,150 ЖК України, ст.391,405 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення- задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), з житла без надання іншого житлового приміщення.
Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішенням, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом вказаного строку не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Р. А. Забуранний
Повний текст судового рішення виготовлений 22 серпня 2023 року.