Справа № 344/1107/23
Провадження № 2/344/1229/23
10 серпня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.О.
з участю секретаря Бурянна Н..,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав,-
в позові вказано, що відповідач не виконує його батьківські обов?язки щодо двох дітей, а тому позивач просила суд позбавити його батьківських прав щодо двох дітей.
В судовому засіданні позивач надала перед судом пояснення про те, що сторони перебували в шлюбі, в якому народжено двоє дітей, яким скоро буде 5 років, діти приходили незадоволені від відповідача, відповідач був судимий, а це не припустимо, діти забезпечені сім?єю, утвореною позивачем з іншим чоловіком, називають його батьком; позов не подано для створення обставин піклування над дітьми новим чоловіком позивачки, оскільки він служить за контрактом і контракт з таких підстав не розривається; передбачала непогодження відповідача зі своїм позовом.
В судовому засіданні відповідач заперечив позов та надав перед судом пояснення про те, що відбув покарання умовно достроково, працює, навчається, позивачка повністю перешкоджає його участі у вихованні дітей останні два роки, мав розмову з її новим чоловіком, не має претензій і спорів з її чоловіком, бажає мати можливість виховувати власних дітей, зустрічається з дітьми таємно від позивачки за опосередкуванням і допомогою батьків позивачки, поведінка позивачки неадекватна у вирішенні питань щодо реалізації відповідачем його прав на участь у вихованні та догляді за дітьми; позов подано для штучного створення обставин піклування дітьми новим чоловіком позивачки для припинення ним військової служби; інформація позивача щодо обставин спору неправдива; батьки позивачки не прибули в суд тому, що не підтримують її намір позбавити батьківських прав батька дітей - відповідача; заяву про позбавлення себе батьківських прав написав під тиском позивачки і для вивезення дітей за кордон, але не мав наміру погоджуватись на дійсне позбавлення себе батьківських прав і не підтримує цього на даний час; відмовляється від своєї відповідної заяви про надання згоди на позбавлення батьківських прав.
Орган опіки та піклування подав суду висновок, відповідно до якого вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав. Однак відповідно до висновку органу опіки та піклування діти агресивні і неслухняні, про що неодноразово повідомлялась їх матір, що є наслідком їх неналежного виховання опікуна, з яким проживають. Висновок органу опіки та піклування ухвалено на основі заяви відповідача, від якої він відмовився в судовому засіданні та надав пояснення про те, що її було складено для формування підстав для вивезення дітей за кордон. За змістом закону висновок органу опіки та піклування не є обов?язковим для суду, оскільки його складено на основі заяви відповідача, від якої він відмовився.
Судом встановлено наступні обставини.
В позові вказано, що сторони перебували в шлюбі з 21/04/2018, в якому 24/09/2018 народились діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , позову про стягнення аліментів позивач не пред?являла, діти проживають з матір?ю після розірвання шлюбу, позивач перебуває в шлюбі з іншим чоловіком. Вказані обставини визнано відповідачем і позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Отже не підлягають доказуванню обставини, які визнаються сторонами.
Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Будь-якого доказу щодо ухилення відповідача від виконання його батьківських обов?язків суду не надано.
Відповідач категорично заперечив позов і його попередню заяву про надання згоди на позбавлення батьківських прав.
Відповідач надав пояснення про те, що позивачка перешкоджає йому в реалізації його прав і обов?язків, а не те, що він не виконує свої батьківські обов'язки з власної волі.
Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Так само відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позбавлення батьківських прав відповідача, без будь-яких доказів не виконання ним його відповідних обов?язків не сприятиме якнайкращому забезпеченню прав дітей.
Проживання позивачки з іншим чоловіком та з дітьми сторін не визначено законом в якості підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.
В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.
В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.
Так позивач не надала суду будь-якого доказу неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов?язків.
При цьому відповідачем надано пояснення про те, що він приймає участь у вихованні дітей та зустрічається з ними за участі батьків позивачки.
Жодна зі сторін спору не подала суду клопотання про виклик та допит будь-яких свідків.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже процесуальним законом саме на позивача покладаються наслідки невиконання ним обов?язку щодо надання суду доказів не виконання відповідачем його батьківських обов?язків.
Крім цього право на використання афідевітів в даному спорі позивачем не доведено. Разом з цим подані позивачем заяви не посвідчено нотаріально, а тому вони не належать до афідевітів.
Допит свідків здійснюється в порядку і з підстав, що визначені процесуальним законом, які позивачем порушено, оскільки позивачем та особою, яка надала позивачу професійні правничі послуги не подано суду клопотання про виклик та допит свідків для отримання доказів у відповідній процесуальній формі.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддя Бородовський С.О.