Справа №: 343/1807/23
Провадження №: 2/0343/498/23
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 серпня 2023 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
судді - Монташевич С. М.,
з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 343/1807/23 за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Стислий виклад позицій сторін:
позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 11.04.2019 у розмірі 43030,29 грн станом на 11.06.2023, яка складається з: 34867,73 грн - заборгованість кредитом; 8162,56 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; та судові витрати у розмірі 2684,00 грн (судовий збір).
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 11.04.2019. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "ПриватБанк", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» і «Тарифи», які відповідно до заяви отримані відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.
Отже, підписавши заяву, між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а також надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 34000,00 гривень. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.5 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, який відповідно до п. 1.1.1.63 договору - короткостроковий кредит надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу, однак, не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку.
Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, яка становить 43030,29 грн, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак, у позовній заяві просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, відзив на позов не подавав.
Спір між сторонами не вирішений.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
ухвалою суду від 28.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Безпосередньо у позовній заяві позивач просить справу розглядати без участі його представника, а також не заперечує проти ухвалення заочного рішення в справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обґрунтувань позивача суду не надав, хоча був повідомлений про розгляд даної справи, про що свідчить супровідний лист та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 86, 91), які відправлені за заререстрованим місцем його проживання (а.с. 90).
Згідно із ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Як вбачається з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Паскал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Буряк проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року та інші).
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинство більш ефективно.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, відзив на позов не подавав, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, а тому суд дійшов висновку про доцільність проведення заочного розгляду справи та про ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
11 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з якою він погодився, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 12).
Відповідно до довідки, наданої позивачем, між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано такі кредитні картки: 11.04.2019 - картку "Універсальна" № НОМЕР_1 , з терміном дії до 03/23, 29.07.2020 - картку "Універсальна" № НОМЕР_2 , з терміном дії до 05/24, 24.06.2021 - картку "Універсальна" № НОМЕР_3 , з терміном дії 03/25, та 19.11.2021 - картку "Універсальна" № НОМЕР_4 , з терміном дії 11/25 (а.с. 11).
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої ОСОБА_1 (договір б/н), кредитні ліміти карткового рахунку НОМЕР_1 за період 11.04.2019 по 31.01.2023 неодноразово змінювалися (зменшувалися та збільшувалися), востаннє кредитний ліміт становив 34000,00 грн (19.11.2021), після чого 31.01.2023 був зменшений до 0,00 грн (а.с. 10).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором, укладеним між АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 , з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 11.06.2023 останній має заборгованість в розмірі 43030,29 грн, яка складається з: 34867,73 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 34867,73 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 8162,56 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії (а.с. 5-9).
Тобто, у процесі користування кредитним рахунком ОСОБА_1 не надавав своєчасно АТ КБ "ПриватБанк" грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що знайшло своє відображення у вказаному розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку (а.с. 66-80), з якої вбачається активне використання кредитних коштів та поповнення картки боржником, а також списанння коштів банком в рахунок погашення заборгованості.
На підтвердження умов кредитування до матеріалів позову долучено також паспорт споживчого кредиту, в якому містяться умови кредитування кількох кредитних карток, який наданий для ознайомлення 19.11.2021 та підписаний ОСОБА_1 , в якому зазначено про актуальність вказаної у ньому інформації до 04.12.2021 (а.с. 13-17), Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" (а.с. 18) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 19-56).
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Оцінка суду:
суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до положень ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів.
Згідно із ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Як передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач 11.04.2019 підписав анкету-заяву та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Позивач посилається на те, що умови кредитного договору, укладеного між ним та відповідачем, визначені в Умовах та правилах надання банківських послуг у ПриватБанку, а також у Тарифах обслуговування кредитних карт "Універсальна" (Тарифах).
Судом встановлено, що при укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У даному випадку застосування конструкції договору приєднання його умови розробляв АТ КБ «ПриватБанк».
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
З долучених до позовної заяви виписки за договором б/н за період 11.04.2019-26.06.2023, розрахунків заборгованості за договором № б/н від 11.04.2019 встановлено, що відповідач отримував кошти з кредитної картки, однак не повертав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, у зв'язку з чим станом на 11.06.2023 за ним рахується заборгованість, сума та складові якої вже вказані вище.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім заборгованості за простроченим тілом кредиту, стягнути заборгованість за простроченими відсотками.
У долученій заяві-анкеті позичальника процентна ставка та проценти, які нараховуються на прострочений кредит, не зазначені.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування прострочених відсотків за користування кредитом, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на його сайті (а.с. 18, 19-56).
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень про ознайомлення ОСОБА_1 з основними умовами кредитування, оскільки жоден з вищенаведених документів не містить його підпису, як і немає доказів, що саме цей витяг з Умов та витяг з Тарифів розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків.
Роздруківка із сайту позивача та посилання на нього належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд також зазначає, що в даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»).
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком витяг з Умов та витяг з Тарифів не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів, які містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків.
Сам по собі факт ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та його підписання споживачем аж у 2021 році також не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Крім того, в анкеті - заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку паспорт не зазначено, як складова договору.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» повідомив споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, які вважає узгодженими та на які посилається. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що такі проценти нараховані правомірно.
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає тіло кредиту у розмірі 34867,73 грн. Дана сума підтверджена розрахунком та випискою за договором, наданими як доказ позивачем. Крім цього, факт отримання вказаних коштів відповідач не заперечив, користування ж кредитними коштами та часткове їх повернення підтверджується вищевказаною випискою. Натомість підстави для стягнення заборгованості за нарахованими відсотками відсутні, оскільки нарахування таких не передбачено укладеним між сторонами кредитним договором.
Тому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 14-131цс19.
Тому, виходячи з викладеного, даючи оцінку вказаному вище розрахунку заборгованості за кредитним договором, враховуючи, що ОСОБА_1 вносив проплати та частково погашав кредит, однак суми були не достатніми для погашення тіла кредиту, беручи до уваги, що жодних зауважень щодо нарахованої заборгованості щодо тіла кредиту від нього до суду не надходило, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 11.04.2019 станом на 11.06.2023 у розмірі 34867,73 грн, яка складається з 34867,73 гривень заборгованість за простроченим тілом кредиту, а позов задовольнити частково.
Розподіл судових витрат між сторонами:
питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 65).
Беручи до уваги, що суд прийшов до висновку про задоволення позову частково і стягнення з відповідача 34867,73 грн боргу, то, з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з нього на користь позивача 2174,86 грн (34867,73 х 2684,00 / 43030,29 = 2174,86) сплаченого судового збору, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі вищевикладеного, ст. 8, 42 Конституції України, ст. 1, 3, 207, 509, 526, 527, 530, 549, 610, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. 12, 141, 178, 211, 247 ЦПК України, ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-XII та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 282, 289 ЦПК України, суд
позов акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 11.04.2019 станом на 11.06.2023 у розмірі 34867 (тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят сім) гривень 73 копійки простроченого тіла кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 2174 (дві тисячі сто сімдесят чотири) гривні 86 копійок сплаченого судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивач: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д , м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Суддя Долинського районного суду С.М. Монташевич