справа № 197/745/22
провадження № 2/197/282/23
19 липня 2023 року смт Широке
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Шевченко О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Слобідської Л.О.,
розглянувши цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. Стислий виклад позицій сторін.
Представник позивача 22.09.2022 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 28910,54 грн:
-заборгованість за кредитом - 25118,68 грн,
-заборгованість за відсотками - 3728,75 грн,
-заборгованість 3 % річних від простроченої суми відсотків по кредиту - 1,49 грн,
-заборгованість 3 % річних від простроченої суми кредиту - 8,32 грн,
-втрати від інфляції за несвоєчасне погашення відсотків - 42,60 грн,
-втрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту - 10,70 грн,
а також судовий збір у розмірі 2481 грн.
В обґрунтуванні позову позивач зазначає, що 18.06.2021 між сторонами було укладено договір про споживчий кредит № 26-0269, згідно з яким відповідачу було видано кредит у сумі 30000 грн на споживчі потреби зі сплатою 56 % річних строком на 60 місяців з терміном остаточного повернення не пізніше 17.06.2026. Відповідачем порушуються умови договору, а саме допущена заборгованість зі сплати основного боргу та нарахованих відсотків, починаючи з 18.03.2022, станом на 31.08.2022 розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 28910,54 грн.
ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
Суддя в ухвалі від 17.02.2023 постановила позовну заяву прийняти до розгляду, відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін.
04.04.2023 постановлено ухвалу суду про перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач, представник позивача повідомлені у встановленому законом порядку про час та місце судового засідання, в судове засідання представник не з'явився, від нього надійшла заява, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечував.
Відповідач повідомлявся про день та час місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив (тобто не з'явився без поважних причин), відзив до суду не подав. Ніяких клопотань, заяв від цієї особи до суду не надходило.
За письмової згоди позивача суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку ст. 280 ЦПК України за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи, що сторони, їх представники не прибули в судове засідання і представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно з п. 2.2, 2.3 Договору про споживчий кредит № 26-0269 від 18.06.2021, укладеного між сторонами, (далі - Договір) кредит надається в загальному розмірі 30000 грн на строк 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 17.06.2026. Кредит надається на споживчі цілі.
Відповідно до п. 2.4 Договору за користування кредитом відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу проценти в розмірі 56 % річних, процентна ставка є фіксованою.
Згідно з п. 3.3.3 Договору відповідач зобов'язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 500 грн та сплату процентів, нарахованих позивачем на залишок основної суми боргу за кредитом, щомісячно до 18 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з липня 2021 року.
Відповідно до п. 3.2 Договору банк здійснює надання кредиту одноразово шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок відповідача.
Згідно з п. 1.1.13 поточний рахунок - відкритий у банку відповідачем поточний рахунок № НОМЕР_1 для здійснення розрахунково-касового обслуговування відповідача, у тому числі для видачі та обслуговування кредиту.
У п. 3.9.1 Договору зазначено, що банк має право вимагати повернення суми кредиту та сплати всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором), строк сплати яких ще не настав, в повному обсязі у разі затримання сплати частини основної суми боргу за кредитом та/або процентів за користування кредитом на один календарний місяць.
Відповідно до п. 3.10.2 термін остаточного повернення кредиту за цим Договором є таким, що настав з дати виникнення будь-якої з вказаних в цьому пункті відкладальних обставин, і відповідач зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти за користування кредитом та інші визначені цим Договором платежу не пізніше наступного робочого дня після настання будь-якої з таких відкладальних обставин, а саме: спливу строку, відведеного законодавством України для усунення порушення споживачем умов договору про споживчий кредит у разі, якщо позивач вимагає поверненню кредиту, здійснення платежів, строк оплати яких не настав; прострочення виконання зобов'язань відповідача за цим Договором щодо погашення заборгованості на строк понад 88 календарних днів.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 31.08.2022 загальний розмір заборгованості - 28910,54 грн, заборгованість за основним боргом - 25118,68 грн, проценти за користування кредитом - 3728,75 грн, 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 8,32 грн, 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів - 1,49 грн, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу - 10,7 грн, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування - 42,6 грн.
У період дії карантину неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за таким договором з 01.03.2020 не нараховувались.
У період дії воєнного стану нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних, а також нарахування неустойки (штрафу, пені) з 24.02.2022 не здійснювалось.
Згідно з виписками за період з 18.06.2021 по 31.08.2021 по рахункам відповідача 18.06.2021 відповідачу було перераховано 30000 грн згідно з КД № 26-0269 від 18.06.2021.
ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частина 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У свою чергу, відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Звертаючись до суду із позовом, позивач надав копію Договору, розрахунок заборгованості, виписки по рахункам відповідача.
Згідно зі ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У цьому випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг
Згідно зі ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. п. 1-1, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.
Згідно зі п. п. 3, 4, 8, 9, 11 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються загальний розмір наданого кредиту, порядок та умови надання кредиту, процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит, інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит тощо.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит. Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з приписами ст. 627 ЦК України сторони відповідно до ст. 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За змістом ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України до правових наслідків порушення зобов'язання, встановленого договором або законом, належить сплата неустойки.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Суд зазначає, що позивач довів виконання свого обов'язку щодо надання відповідачу кредитних коштів, що підтверджується виписками по рахункам відповідача.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою) встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, позивач надав їх суду для підтвердження руху коштів на рахунках відповідача.
Враховуючи вищезазначене, те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, відповідач порушив свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, так як не повернув їх у строки, зазначені в договорі, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Ціна позову - 28910,54 грн.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються з позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб (з розрахунку на одну особу) становить 2481 грн з 01.01.2022.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сторони не звільнені від сплати судового збору, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481 грн.
З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2481 грн.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України»).
Враховуючи викладене, керуючись ст. 207, 525, 526, 530, 584, 611, 625, 626, 628, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 12, 81, 141, 247, 263, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованістьза Договором про споживчий кредит № 26-0269 від 18.06.2021 станом на 31.08.2022 у сумі 28 910 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот десять) гривень 54 копійки, яка складається з:
-заборгованість за кредитом - 25118 (двадцять п'ять тисяч сто вісімнадцять) гривень 68 копійок,
-заборгованість за відсотками - 3728 (три тисячі сімсот двадцять вісім) гривень 75 копійок,
-заборгованість 3 % річних від простроченої суми відсотків по кредиту - 1 (одна) гривня 49 копійок,
-заборгованість 3 % річних від простроченої суми кредиту - 8 (вісім) гривень 32 копійки,
-втрати від інфляції за несвоєчасне погашення відсотків - 42 (сорок дві) гривні 60 копійок,
-втрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту - 10 (десять) гривень 70 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Учасники справи (дані):
Позивач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», місцезнаходження: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, ідентифікаційний код: 02760363.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .