Справа № 215/4186/23
2/215/1722/23
22 серпня 2023 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
В складі: головуючого судді Коноваленка М.І.
секретар судового засідання - Коломійчук К.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я,-
21 липня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Заборський О.В. звернувся в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» /далі ПрАТ/, яким просить стягнути відповідно до ст.ст.153, 173, 237-1 КЗпП України - 435 500,00 грн. моральної шкоди, у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності позивача, а також просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 9000грн. (а.с.1-7).
В обґрунтування вказує, що в період роботи у шкідливих умовах праці тривалий час в гірничотранспортному цеху №1 водієм великовантажного автомобіля для вивезення гірничої маси з карєру технологічної колони автомобілів з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 на ПрАТ, ним отримані хронічні професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії з вестибулопатією, синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня), колінних (ПФ другого ступеня) суглобів; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня, які, відповідно до акту розслідування від 17.04.2023, виникли з вини роботодавця.
Згідно висновку МСЕК від 13.07.2023 вперше позивачу була встановлена 3-тя група інвалідності та 65% втрата професійної працездатності безстроково. За висновком МСЕК йому протипоказані важка фізична праця, праця в умовах вібрації та виробничого пилу, тривала хода, вимушена поза та переохолодження; рекомендовано санаторно-курортне та медикаментозне лікування, постійне спостеріганя у сімейного лікаря та невролога.
Вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходився на лікуванні. Позивача турбує постійний біль та обмеження рухів у шийному і в поперековому відділах хребта з іррадіацією в кінцівки, порушена хода, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, заніміння кінцівок, зниження слуху, задишка при фізичному навантаженні, періодичний сухий кашель, важкість у грудях, втома. Значну частину часу він витрачає на підтримання свого здоров'я, що порушує його нормальні життєві зв'язки. При цьому позивач розуміє, що стан його здоров'я не відновиться навіть при лікуванні, і це додає йому ще більшого морального пригнічення та призводить до постійних переживань. Вважає, що шкода завдана не тільки йому особисто, а і його сім'ї. Через погіршення стану здоров'я не може матеріально забезпечувати свою сім'ю як раніше, і навпаки - сам потребує фізичної та моральної допомоги від своїх близьких.
Провадження у даній справі відкрито ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.07.2023 року, в якій зазначено, що розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачу встановено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач ПрАТ «Північний ГЗК» повідомлений про відкриття провадження та порядок розгляду справи належним чином, копія ухвали з додатками отримана 31.07.2023, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.49).
14.08.2023 в суд надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с.50-92) разом з підтвердженням про направлення його копії позивачу. Представник відповідача позов не визнає в повному обсязі, у відзиві вказує, що позивач був попереджений про шкідливість умов праці під розписку; за роботу в шкідливих умовах позивач отримував пільги та компенсації, підвищену оплату праці та додаткові відпустки, а також йому було встановлено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1. Тривалість роботи позивача в шкідливих умовах залежить від самого працівника і лише працівник несе відповідальність за наслідки свого вибору. Працюючи в шкідливих умовах, позивач сам повинен дбати про свій стан здоров'я. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивач, не зважаючи на явні ознаки ушкодження здоров'я та періодичне проходження лікування, продовжуваав працювати у шкідливих умовах, і жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці. Усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, позивач умисно тривалий час не повідомляв адміністрацію ПрАТ «Північний ГЗК» про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю, у зв'язку з погіршенням стану його здоров'я. З медичної документації вбачається, що позивач відчував симптоми захворювань ще за декілька років до встановлення стійкої втрати працездатності, проте продовжував працювати в шкідливих умовах, не дивлячись на застереження лікарів, і звільнився у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я. Також представник відповідача вважає, що причиною виникнення у позивача професійних захворювань стала послідовна робота на декількох підприємствах автомобільної галузі, а відтак і розмір моральної шкоди має бути розподілений відповідно до стажу роботи позивача на цих підприємствах та ступеню шкідливого впливу. Крім того, позивачем не надано доказів спричинення шкоди, не обґрунтовано розмір моральної шкоди, сума не відповідає вимогам розумності та справедливості, просить відмовити в задоволенні позову. Також, представник відповідача вважає, що заявлена сума на відшкодування моральної шкоди підлягає оподаткуванню, тобто податки слід стягнути з позивача у разі задоволення позовних вимог. Щодо витрат на правничу допомогу, представник відповідача звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутня копія прибуткового касового ордеру та будь-які інші документи, які б свідчили про виплату позивачем адвокату гонорару. Крім того, на його думку, складність справи не відповідає сумі заявленої на відшкодування витрат на правничу допомогу. Позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
16.08.2023 в суд надійшла відповідь на відзив (а.с.93-98) разом з підтвердженням про направлення його копії відповідачу. Представник позивача звертає увагу суду, що надані докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров'я позивача і отримання ним професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні позивачем трудових обов'язків у шкідливих умовах праці, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Порзивач працював на підприємстві відповідача з 02.04.2008 по 21.07.2022, а право на відшкодування шкоди у нього настало 13.07.2023, з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності вперше. Факт вини відповідача підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та медичним висновком ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», тому вважає, що доводи відповідача, викладені у відзиві, спростовуються наданими позивачем доказами. Крім того, чинним законодавством передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та впровадження сучасних засобів техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму, і забезпечення санітарно-гігієнічних умов, що запобігають виникненню професі йних захворювань працівників. А причиною професійного захворювання позивача є робота у шкідливих та небезпечних умовах. Позивач оцінює розмір моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, отриманим ним при виконанні трудових обов'язків, у розмірі шістдесяти п'яти мінімальних розмірів заробітних плат, вважаючи що такий розрахунок в повній мірі відповідає тяжкості та характеру шкоди, про наявність якої він стверджує, а також принципам розумності, справедливості та співмірності. Просить задовольнити позов у повному обсязі.
Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З 02.04.2008 по 21.07.2022 позивач працював на ПрАТ, а саме: 02.04.2008 - прийнятий до гірничотранспортного цеху №1 ВАТ «Півн.ГЗК» водієм автомобіля автоколони спеціальних та господарчих автомобілів №54; 29.08.2008 - присвоєно кваліфікацію водія автомобіля 1-го класу; 11.03.2009 - переведено в гірничо-транспортному цеху №1 водієм великовантажного автомобіля в кар'єрі технологічної колони автомобілів №63 з правом пільгового пенсійного хабезпечення за Списком №1; 01.02.2010 переведений у гірничотранспортному цеху №1 водієм автотранспортних засобів у кар'єрі технологічної колони автомобілів №63; 07.07.2010 - за підсумками чергової атестації робочих місць за умовами праці по даній професії встановлено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1; 04.04.2011 - ВАТ «Північний ГЗК» перейменовано на ПАТ «Північний ГЗК»; 01.07.2015 - за підсумками чергової атестації робочих місць за умовами праці по даній професії підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1; 05.05.2016 - ПАТ «Північний ГЗК» перейменовано на ПрАТ «Північний ГЗК»; 08.01.2019 - переведено у гірничо-транспортному цеху №1 водієм автотранспортних засобів в кар'єрі дільниці експлуатації №58 з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1; 24.06.2020 - за підсумками чергової атестації робочих місць за умовами праці по даній професії підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1; 21.07.2022 - звільнений у зв'язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.10-13).
Згідно акта розслідування хронічного професійного захворювання від 17.04.2023. (а.с.14-18), позивачу ОСОБА_1 встановлені хронічні професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії з вестибулопатією, синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня), колінних (ПФ другого ступеня) суглобів; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня. Позивачу вперше встановлена 3-тя група інвалідності з 12.06.2023 та 65% втрати професійної працездатності безстроково, із яких: 50% - вібраційна хвороба, 15% - ХОЗЛ, згідно висновку МСЕК від 13.07.2023р., де також зазначено, що позивачу протипоказані важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза та переохолодження; рекомендовано санаторно-курортне та медикаментозне лікування, постійне спостеріганя у сімейного лікаря та невролога (а.с.19,20).
З 01.04.2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ст.ст.21, 28, 34 даного Закону було передбачено обов'язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте Конституційний Суд України вважає,що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не суперечить вимогам ст.22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання не конституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішенні спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 внаслідок отриманого ним професійного захворювання та втрати у зв'язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.
Так, згідно зі ст.153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. На власника покладається обов'язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України - власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивачу, як вказувалося раніше, згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 17.04.2023 (а.с.14-18), встановлені хронічні професійні захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання є: вібрація загальна - еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 2 дБ перевищував допустимий рівень та складав 67 дБ при ГДР 65 дБ (згідно ДСН 3.3.6.039-99); пил переважно фіброгенної дії - перевищення в повітрі робочої зони гранично-допустимої концентрації пилу переважно фіброгенної дії із вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в 2,3 рази (4,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3). Умови виробничого середовища та важкість праці водія автотранспортних засобів відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості (а.с.16,17).
Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів понад 14 років.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили.
При встановленні розміру моральної шкоди суд враховує характер захворювання, пов'язаного з обмеженням в пересуванні та фізичними навантаженнями, фізичними і моральними стражданнями позивача ОСОБА_1 у зв'язку з цим, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.
Відповідно до наслідків що наступили, які підтверджуються висновком МСЕК, медичним висновком ЛЕК, виписками із медичних карт амбулаторного та стаціонарного хворого, індивідуальною програмою реабілітації інваліда, виписками-епікризами (а.с.19-36) позов слід задовольнити частково та стягнути з ПрАТ на користь позивача 250 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач завищеною.
Крім того, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності зі ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з ПрАТ на користь держави судовий збір в сумі 2500,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076 - VI " Про адвокатуру та адвокатську діяльність ") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191 - VI " Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах ".
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи, що міститься в п.48 постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, подання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У акті приймання-передачі наданих послуг та розрахунку витрат на правову допомогу за ордером на надання правничої (правової) допомоги від 21.07.2023р., вказано які дії по даній справі були проведені адвокатом Заборським О.В., що узгоджується з вимогами Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191 - VI " Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" а саме: попереднє опрацювання матеріалів та законодавчої бази, що регламентує спірні правовідносини (3 години) - 3000грн., підготовка правової позиції, збір доказів, перевірка та підготовка документів (3 години) - 3000грн., підготовка та подання позовної заяви (2 години) - 2000грн., судове представництво (1 година) - 1000грн., тобто документально підтверджено понесені витрати на правову допомогу.
Однак відповідно до матеріалів справи, адвокат Заборський О.В. не приймав участь у судовому засіданні, так як розгляд даної справи постановлено проводити в спрощеному провадженні без виклику сторін, тому виходячи з вартості роботи адвоката за судове представництво, узгоджену сторонами - 1000 грн., не підлягають відшкодуванню як витрати на професійну правничу допомогу, тому всього на відшкодування правової допомоги слід стягнути з відповідача на корить позивача 8000грн, без врахування вартості судового представництва.
На підставі ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 174 ч.4, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» Ікод 00191023 на користь ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 - 250 000 /двісті п'ятдесят тисяч/ грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов'язкових платежів, а також витрати на правничу допомогу в сумі 8000 /вісім тисяч/ грн.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» Ікод 00191023 - 2500 грн. судового збору на користь держави.
Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення може бути оскаржене особами, які беруть участь у справі безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти -денний строк, з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення складено без проголошення 22 серпня 2023 року.
Суддя: