ЄУН 193/1267/23
Провадження № 2-а/193/17/23
про залишення позовної заяви без руху
21 серпня 2023 року сел. Софіївка
Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Томинець О. В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
16.08.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до Софіївського районного суду, як адміністративного суду, з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті за яким просив визнати протиправною та скасувати постанову, серії АА №00013119 від 22.07.2023, винесено посадовою особою відповідача про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, у зв'зку з чим провадження у цій справі закрити та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги у розмірі у розмірі 10 000 грн.
Вивчивши адміністративний позов та додані до нього документи, приходжу до висновку, що вказану позовну заяву слід залишити без руху, як таку, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України, оскільки до адміністративного позову не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Встановлено, що при зверненні до суду позивач судовий збір не сплатив, посилаючись на те, що у відповідності до вимогст. 288 КУпАП України, звільнений від сплати судового збору.
Однак, відповідно до статей 3,5 ЗУ «Про судовий збір», серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору при зверненні до суду, немає осіб, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, а також відсутні положення, що виключали б позовну заяву щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення з переліку документів за подачу до суду яких не сплачується судовий збір.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті3,5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, який передбачав, що судовий збір при оскарженні постанов про адміністративне правопорушення сплаті не підлягає, та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата,суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Таким чином, за подання даної позовної заяви позивачу необхідно сплатити судовий збір.
Розмір ставки судового збору для цієї категорії справ ,з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2023 Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік», становить 536 грн. 80 коп.
Водночас, суд відхиляє доводи наведені у позовній заяві стосовно звільнення позивача від сплати судового збору з посиланням на постанову Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі №306/17/16-а, та окрему (спільну) думку суддів Великої Палати Верховного суду на постанову від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17 з огляду на таке.
Згідно ч. 5 ст.242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, оцінюючи доводи позивача щодо застосування відповідно практики касаційного суду, суд виходить з того, що висновки Верховного Суду не можна застосовувати поза контекстом відповідної постанови, оскільки вони сформульовані виходячи з конкретних обставин справи. Отже, оцінюючи наведені доводи позивача суд виходить з необхідності оцінки висновку Верховного Суду з точки зору релевантності і прийнятності до даної справи, оскільки з врахуванням фактичних обставин справи він може бути неприйнятним.
Процесуальний закон зобов'язує суди враховувати висновки Верховного Суду, але враховуючи такі висновки слід виходити з того чи є вони релевантними до конкретних правовідносин.
Висновки, які є обов'язковими для врахування судами нижчих інстанцій, це висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені судом касаційної інстанції у своїх рішеннях. Згідно з процесуальним законодавством України пріоритетними є норми закону. У свою чергу, висновки, викладені у судових рішеннях касаційного суду слід кваліфікувати як застосування норм закону, що має обов'язковий характер, а не створення нових норм права як обов'язкових правил поведінки.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосуваннянорми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок тлумачення цієї норми при касаційному розгляді справи, викладений у мотивувальній частині відповідного рішення касаційного суду в контексті конкретних її обставин.
З урахуванням наведеного окремі думки суддів Верховного Суду, у тому числі Великої Палати ВС під час ухвалення тих чи інших постанов не є тим застосуванням норм закону, що має обов'язковий характер, а тому застосуванню не підлягають.
У п. 42 постанові ВП ВС від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) наводячи обґрунтування відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, серед іншого містить такі тези. У рішенні ЄСПЛ від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom), заява № 27238/95 наголошується на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави (п. 70).
У п. 43 ВП ВС зазначає, що причинами для відступу можуть бути: вади попереднього рішеннячи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість);зміни суспільного контексту.
В свою чергу, таких підстав позивачем не наведено.
Водночас, у п. 44 цієї ж постанови зазначено, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Велика Палата Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Наведений вище висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 стосується саме дослідження питання застосування норм закону щодо наявності підстав для звільнення особи від сплати судового збору при зверненні до суду першої інстанції з приводу оскарження рішення про притягнення до відповідальності.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що позовну заяву, слід залишити без руху для усунення вказаних недоліків, про що повідомити позивача.
Керуючись статтями 160, 169 КАСУ, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне, - залишити без руху.
Надати позивачу термін для усунення недоліків свого позову (надати суду документ, який підтверджує сплату судового збору в розмірі 536 грн. 80 коп.) протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя О. В. Томинець