про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
21 серпня 2023 року м. Рівне №460/19731/23
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Комшелюк Т.О., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
до Костопільської міської ради Рівненського району Рівненської області
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Костопільської міської ради Рівненської області, в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною відмову органу реєстрації - Костопільстької міської ради у знятті з реєстрації місця проживання громадянки ОСОБА_2 з адреси: АДРЕСА_1 за заявою ОСОБА_1 від 19.04.2023; 2) зобов'язати орган реєстрації - Костопільстьку міську раду зняти з реєстрації місця проживання громадянку ОСОБА_2 з адреси: АДРЕСА_1 . Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_2 . Вказана обставина підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 28.03.2019 року, зареєстрованим в реєстрі за № 537, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.03.2019 року № 161363528. У вказаній квартирі позивач не зареєстрований, проте має право володіти, користуватись, та розпоряджатись нею, як власник. Проте, у вказаній квартирі зареєстрована громадянка ОСОБА_2 , яка є колишньою дружиною сина позивача - ОСОБА_3 . Шлюб між сином позивача ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано за рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 10.12.2018 року у справі № 564/2178/18. Рішення суду набрало законної сили 10.01.2019 року. ОСОБА_1 , як одноосібний власник квартири АДРЕСА_2 , 19 квітня 2023 року звернувся до органу реєстрації - «Центр надання адміністративних послуг», яке є одним з управлінь в структурі Костопільської міської ради, із заявою власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та просив зняти відповідача - ОСОБА_2 із зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_3 . До вказаної заяви позивачем надано паспорт громадянина України НОМЕР_1 , який виданий 04.02.2022 року, орган, що видав - 5621; свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу квартири від 28.03.2019 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.03.2019 року № 161363528. Адміністратором управління «ЦНАП» Костопільської міської ради у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) відмовлено, як вказано у заяві «згідно п. 1 ст. 87 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься відомості про обтяження щодо житла». Позивач вважає таку відмову органу реєстрації - Костопільської міської ради протиправною, незаконною, такою, що порушує права та інтереси позивача, у зв'язку із чим звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи питання відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правилами частини першої статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За унормуванням пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
В свою чергу, Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц).
Таким чином, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону № 1871, орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону № 1871, зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється:
1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником;
2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.
Положенням п. 50 Порядку № 265 визначено, що зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі:
1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5;
2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується);
3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи;
4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.
За змістом п. 61 Порядку № 265, у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає:
1) документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення);
2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.
У разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла більше однієї особи до органу реєстрації подаються заява та документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору, окремо щодо кожної особи.
Така заява може бути подана лише повнолітньою особою або законним представником малолітньої дитини.
Відповідно до п. 69 Порядку № 265, посадова особа органу реєстрації або адміністратор центру надання адміністративних послуг перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), про що зазначена посадова особа робить відповідний запис у заяві. Посадова особа органу реєстрації у день звернення особи, її законного представника (представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, зокрема, приймає рішення про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання або про відмову у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи.
Згідно із п. 1 Положення про управління «Центр надання адміністративних послуг» Костопільської міської ради, затвердженим рішенням Костопільської міської ради від 12 лютого 2021 року № 47, Управління «Центр надання адміністративних послуг» Костопільської міської ради (далі - Центр) є виконавчим органом (структурним підрозділом) Костопільської міської ради, в якому надаються адміністративні послуги згідно з визначеним Переліком.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_2 . Вказана обставина підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 28.03.2019 року, зареєстрованим в реєстрі за № 537, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.03.2019 року № 161363528. Як стверджує позивач, він не зареєстрований у цій квартирі, проте має право володіти, користуватись, та розпоряджатись нею, як власник. Разом з тим, у вказаній квартирі зареєстрована громадянка ОСОБА_2 , яка є колишньою дружиною сина позивача - ОСОБА_3 . Шлюб між сином позивача ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано за рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 10.12.2018 року у справі № 564/2178/18. Позивач вказує, що він, як одноосібний власник квартири АДРЕСА_2 , 19 квітня 2023 року звернувся до органу реєстрації - «Центр надання адміністративних послуг», яке є одним з управлінь в структурі Костопільської міської ради, із заявою власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та просив зняти відповідача - ОСОБА_2 із зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_3 . До вказаної заяви позивачем надано паспорт громадянина України НОМЕР_1 , який виданий 04.02.2022 року, орган, що видав - 5621; свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу квартири від 28.03.2019 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.03.2019 року № 161363528. Але, адміністратором управління «ЦНАП» Костопільської міської ради у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) відмовлено, як вказано у заяві «згідно п. 1 ст. 87 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься відомості про обтяження щодо житла». Позивач вважає таку відмову органу реєстрації - Костопільської міської ради протиправною, незаконною, такою, що порушує права та інтереси позивача.
Із викладеного слідує, що відповідач відмовив позивачу у знятті з реєстрації місця проживання не його, як власника квартири, а іншої особи, чим вчиняє, на думку позивача, перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою.
Отже, суд вважає, що заявлена у цій справі вимога про зняття з реєстраційного обліку місця проживання третьої особи у квартирі, яку позивач вважає своєю власністю, фактично впливає на можливість реалізації ним права користування та розпоряджання своєю квартирою. І хоч прямо у змісті позову порушення права користування та розпоряджання квартирою позивачем не обумовлено, наведена обставина висновується із загального обґрунтування позовної заяви.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зважаючи на наведену норму права, суд уважає, що вимога позивача про зняття третьої особи з реєстрації місця проживання має бути похідною вимогою від вимоги про усунення перешкод у користуванні квартирою.
За наведеного суд констатує, що у даній справі предметом спірних правовідносин є майнові права позивача на квартиру (право користування та розпорядження), а вимоги до Костопільської міської ради - похідними від цього предмета. А тому суд доходить висновку, що цей спір має приватноправовий характер і його треба розглядати за правилами цивільного судочинства.
Суд зауважує, що якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень дій чи бездіяльності, є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Схожа за змістом правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 520/5442/18 від 19 лютого 2020 року.
Положенням п. 1 ч. 1 статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Підсумовуючи вище викладене, суд констатує, що даний спір не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 170, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі № 460/19731/23.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що дана справа належить до розгляду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 21 серпня 2023 року.
Суддя Т.О. Комшелюк