21 серпня 2023 року м. Рівне №460/5828/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доДержавної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправними та скасування постанов, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №347293 від 22.11.22, №347646 від 14.02.2023, №347647 від 14.02.2023..
Мотивуючи вимоги позову позивач зазначав, що станом на момент винесення оскаржуваних постанови термін дії його дозволу на перевезення закінчився, однак, в силу положень п.12 вказаного дозволу, не допускається самовільне припинення виконання рейсів. Відтак, він продовжував здійснювати перевезення та неодноразово звертався до відповідних органів із заявами про видачу нового дозволу, які залишались без задоволення, нові конкурси не оголошувались, новий перевізник не призначався. Тому спірні постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є протиправними та підлягають скасуванню. Просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 06.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що позивачем надавались послуги з регулярних перевезень пасажирів після завершення дії відповідного дозволу. На момент проведення перевірки встановлено відсутність у водія схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду, чим порушено вимоги статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно з якими документами для здійснення регулярних пасажирських перевезень є: для автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України. За встановленого порушення законодавства, спірні постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є обґрунтованими та винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
21.10.2022, 28.12.2022, 06.01.2023 контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідно до направлення на перевірку проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів.
Під час таких перевірок був перевірений транспортний засіб, власником якого і автомобільним перевізником є позивач.
За результатами проведених перевірок складено Акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі - Акти перевірки).
За змістом Актів перевірки посадовими особами відповідача виявлено порушення: "ст.34 ЗУ "Про автотранс" під час надання послуг з перевезень пасажирів перевізник не забезпечив водія т/з оформленим розкладом руху, таблиця вартості проїзду, схема маршруту, передбачених ст. 39 ЗУ "Про автотранс", у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - част.1 абз.3, перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, перелік яких визначено ст. 39 ЗУ "Про автотранс", а саме: не оформлено схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду".
Водій транспортного засобу з Актами перевірки ознайомився, від підпису відмовився, письмових пояснень не надавав.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 22.11.2022 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №347293, якою за порушення ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", з позивача стягнуто штраф в сумі 17000,00 грн.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 14.02.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №347646, якою за порушення ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", з позивача стягнуто штраф в сумі 17000,00 грн.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 14.02.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №347647 якою за порушення ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", з позивача стягнуто штраф в сумі 17000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567) державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Частинами 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Пунктами 12, 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктами 16, 17 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Суд врахував, що в силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до ст.39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 40 Закону №2344-III водій автобуса зобов'язаний мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.
Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 № 278 (далі - Порядок №278) встановлює вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів, згідно п. 1.3 якого автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.
З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечити транспортний засіб, який здійснює регулярні пасажирські перевезення, зокрема копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху, який має бути у водія з собою.
Як встановлено судом, підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стало ненадання під час перевірки водієм розкладу руху, таблиці вартості проїзду, схеми маршруту, передбачених ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт".
В ході судового розгляду встановлено, що 12.09.2011 позивачу видано дозвіл №000660 на перевезення пасажирів на міжобласному маршруті загального користування Рівне-Олевськ на рейсах №41/420, 421/422. Дозволом передбачено строк його дії, а саме з 29.08.2011 по 11.03.2015.
При цьому, даним дозволом визначено, що пролонгація такого дозволу на новий строк не допускається.
Суд враховує, що п.53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 03.12.2008 №1081 визначає, що строк дії договору або дозволу продовжується один раз на п'ять років за рішенням організатора перевезень за наявності заяви автомобільного перевізника - переможця попереднього конкурсу, яку він подає за формою згідно з додатком 7, в якій, зокрема, зазначається інформація про підтверджене інвестування коштів на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів стосовно тих, які використовувались автомобільним перевізником на об'єкті конкурсу, наявності вмотивованих підстав вважати зазначеного автомобільного перевізника таким, що здійснював перевезення за цим маршрутом протягом попереднього періоду без порушення умов укладеного попереднього договору або дозволу.
Договір або дозвіл може бути достроково розірвано (анульовано) організатором перевезень в частині відносин щодо обслуговування усього (усіх) маршруту (маршрутів) та/або виконання окремих рейсів з підстав, визначених законодавством.
Організатор перевезень зобов'язаний провести конкурс не пізніше ніж за 45 календарних днів до дня закінчення строку дії договору або дозволу, укладеного (виданого) попередньому переможцю конкурсу. У такому разі дія договору або дозволу, укладеного (виданого) за результатами конкурсу, починається після закінчення строку дії договору або дозволу на перевезення укладеного (виданого) відповідно до результатів попереднього конкурсу на цьому об'єкті.
Відповідно ж до п.29 зазначеного Порядку, у разі продовження строку дії договору або дозволу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування автомобільний перевізник не пізніше ніж за 90 календарних днів до закінчення строку дії договору або дозволу подає організатору перевезень заяву за формою згідно з додатком 6.
З аналізу наведених норм слідує, що автомобільний перевізник, який є переможцем конкурсу може продовжити строк дії дозволу на перевезення пасажирів, вчинивши певні дії з оформлення відповідної заяви встановленого зразка та довівши, що інвестував кошти на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів стосовно тих, які використовувались автомобільним перевізником на об'єкті конкурсу та доброчесно виконував умови укладеного попереднього договору на перевезення.
Позивач мотивуючі позовні вимоги, зауважував, що неодноразово звертався із заявами про продовження дії дозволу або видачу нового дозволу на здійснення перевезень. Однак, відповіді на подані заяви надано не було.
Наведене свідчить, позивач після закінчення дії дозволу надавав послуги з перевезення без оформлення усіх документів, які передбачені ст.39 Закону №2344-III, а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III застосовано санкції у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000,00 грн.
Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 у справі № 813/1790/18, що також враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Інші доводи позовної заяви, на думку суду, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів сторони позивача.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України").
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 21 серпня 2023 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, буд.14,м. Київ,03135, код ЄДРПОУ 39816845)
Суддя В.В. Щербаков