Справа № 420/12442/23
21 серпня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41405348, адреса: вул. Перша Сортувальна, 36-Г, 65102), третя особа ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та скасування постанов,-
30 травня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд:
прийняти позов свого провадження та розглядати справу в порядку спрощеного провадження;
визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2023 року, винесену головним державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного регіону міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ільченко О.В. у ВП №71689379;
визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 05.05.2023 року, винесену головним державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного регіону міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ільченко О.В. у BП №71689379;
визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 16.05.2023 року, винесену головним державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного регіону міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ільченко О.B. y BП №71689379.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 420/12442/23 розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 05.06.2023 року у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, позову заяву залишено без руху, надано позивачу строк у 10 днів з дня вручення копії ухвали на усунення недоліків.
09.06.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про усунення недоліків позовної заяви та залучення доказів сплати судового збору, в якій позивач просив суд:
- залучити до матеріалів справи доказ сплати судового збору у сумі 2684 грн., платіжну інструкцію №509 від 01.06.2023 року;
- продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.06.2023 року продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків позовної заяви; встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви 5 днів з дня вручення копії даної ухвали позивачу.
23.06.2023 року позивач подав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в додатки до якої надано платіжну інструкцію №601 від 20.06.2023 року про сплату судового збору у сумі 2684грн.
Ухвалою суду від 28.06.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 02.08.2023 року о 10:00 з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду окремих категорій термінових справ; витребувано від Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного регіону міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 71689379.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року у справі № 420/9850/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30.06.2016 року по 07.04.2017 року включно в повному обсязі.
В подальшому справа № 420/9850/22 двічі переглядалася в апеляційному порядку, а саме за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 . Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30.06.2016 року по 07.04.2017 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), в іншій частині судове рішення залишено без змін.
У той же час представник позивача звертав увагу, що 15 березня 2023 року Військова частина НОМЕР_1 також звернулася з апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року по справі № 420/9850/22 та ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2023 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження було задоволено, відкрито апеляційне провадження у справі.
Однак, попри наявність відкритого апеляційного провадження, відповідачем прийнято спірні постанови, а саме про відкриття виконавчого провадження № 71689379 від 05.05.2023 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 05.05.2023 року та про стягнення виконавчого збору від 16.05.2023 року.
До того ж, стосовно постанови про стягнення виконавчого збору позивач додатково вказував, що така прийнята з порушенням вимог ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
За вказаних обставин, позивач вважає, що спірні постанови підлягають визнанню протиправними та скасуванню, винесені передчасно.
Ухвала суду від 28.06.2023 року про відкриття провадження у справі доставлена до Електронного кабінету Відділу 29.06.2023 року (а.с.45) та направлена третій особі разом із позовом з додатками на електронну пошту 30.06.2023 року (а.с. 48, 49).
У встановлений судом строк відзив на позовну заяву та копії матеріалів виконавчого провадження надані не були, про поважність причин неподання суд не повідомлено.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судове засідання, призначене на 02.08.2023 року учасники справи не з'явились, про місце, дату і час судового засідання повідомлені належним чином, будь-яких клопотань не заявили.
02.08.2023 року представником позивача до суду надано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (його представника).
Глава 11 КАС України визначає особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема категорії термінових адміністративних справ (ст.ст. 268-289).
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначаються статтею 287 КАС України.
Справи з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби відносяться до категорії термінових адміністративних справ, які розглядаються з урахуванням положень ст.ст. 268, 269, 271, 272 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
У справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням вищенаведеного, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.
Згідно відомостей автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року (справа № 420/9850/20) визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.06.2016 року по 07.04.2017 року включно в повному обсязі; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30.06.2016 року по 07.04.2017 року включно в повному обсязі;
в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2023 року у справі № 420/9850/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року у справі №420/9850/22 в частині щодо визначення базового місяця для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення скасовано та прийнято у вказаній частині нове судове рішення.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 р. як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 30.06.2016 р. по 07.04.2017 р. включно.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30.06.2016 р. по 07.04.2017 р. включно із застосуванням січня 2008р. як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).
В іншій частині апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року у справі №420/9850/22 без змін.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 23 березня 2023 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року відмовлено.
Також судом встановлено, що 31 березня 2023 року у справі № 420/9850/22 П'ятим апеляційним адміністративним судом клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено, апеляційне провадження за його скаргою у справі відкрито, справу призначено до розгляду в письмовому провадженні.
Разом із тим, 05 травня 2023 року головним державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ільченко Оксаною Володимирівною відкрито виконавче провадження № 71689379 на підставі виконавчого листа № 420/9850/22, виданого Одеським окружним адміністративним судом 15 лютого 2023 року (а.с. 8).
Також, 05 травня 2023 року головним державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ільченко Оксаною Володимирівною прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 9, 10).
Постановою від 16 травня 2023 року у виконавчому провадженні № 71689379 вирішено питання стосовно стягнення з Військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору в розмірі 26800 грн. (а.с. 11) на підставі ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись із прийнятими постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Згідно з ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон України № 1404-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону України № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із п.1 ч.1 ст.3 Закону України № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із ч.1, п.1 ч.2, п.1 ч.3, ч.4 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
У статті 42 Закону України № 1404-VIII вказано, що кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Системний аналіз вищенаведених норм права дає суду зробити висновок, що рішення, яке набрало законної сили підлягає обов'язковому виконанню та може бути виконане боржником добровільно або примусово. У разі примусового виконання рішення на боржника покладається додатковий фінансовий тягар щодо сплати виконавчого збору (основної винагороди приватному виконавцю) та інших витрат виконавчого провадження.
Основоположним доводом позивача у цій справі є те, що на момент відкриття спірного виконавчого провадження справа, по якій видано виконавчий лист, переглядалася в апеляційному порядку, що на думку позивача, виключає можливість відкриття виконавчого провадження (а саме, повторно, за скаргою вже В/ч НОМЕР_1 ).
Однак, такі доводи суд визнає необґрунтованими та відхиляє, з огляду на наступне.
Так, зі змісту спірних постанов видно, що виконавчий документ видано Одеським окружним адміністративним судом 15 лютого 2023 року (а.с. 8-12).
При цьому, з постанови про відкриття виконавчого провадження № 716689379 від 05 травня 2023 року вбачається, що виконавчий документ набрав законної сили 11 січня 2023 року (а.с. 8).
Тобто, з 11 січня 2023 року і до 05 травня 2023 року Військова частина НОМЕР_1 мала достатньо часу добровільно виконати судове рішення, однак цього зроблено не було, що визнається позивачем у позові.
Як на підставу для невиконання судового рішення позивач зазначає, що після ознайомлення з матеріалами справи № 420/9850/22, він реалізував своє право на апеляційне оскарження та 15 березня 2023 року подав апеляційну скаргу, яка ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2023 року прийнята до розгляду.
Разом із тим, суд звертає увагу, що подання апеляційної скарги у даному випадку з пропуском строку на апеляційне оскарження не спростовує того факту, що судове рішення набрало законної сили, оскільки враховуючи положення ч. 2 ст. 255 КАС України та після прийняття П'ятим апеляційним адміністративним судом постанови за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення все ж набрало законної сили, воно було змінено, виконавчий лист був виданий саме на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду.
При цьому, як встановлено судом, відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 П'ятим апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 31.03.2023 року питання щодо зупинення дії оскаржуваного рішення відповідно до вимог ч. 4 ст. 310 КАС України не приймалося.
Суд також враховує, що матеріали справи не містять доказів повідомлення Військовою частиною НОМЕР_1 державного виконавця про наявність апеляційного провадження з приводу виконавчого документа, який перебуває на примусовому виконанні у Відділі, а виконавець не зобов'язаний самостійно перевіряти чи оскаржується рішення, яке набрало законної сили. Саме боржник відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» як зацікавлений суб'єкт мав би повідомити державного виконавця про існування апеляційного провадження у справі № 420/9850/22, однак цього зроблено не було, хоча ініціатором скарги (повторної) до П'ятого апеляційного адміністративного суду сула саме Військова частина.
До того ж, суд зважає і те, що станом на дату прийняття рішення у цій справі, П'ятим апеляційним адміністративним судом розглянуто апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року по справі № 420/9850/22 та постановою від 19 червня 2023 року подана апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення суду в частині, що оскаржувалася без змін. Тобто, наразі Військова частина НОМЕР_1 все ж має обов'язок виконати судове рішення на користь ОСОБА_1 у тому ж обсязі, в якому й було пред'явлено виконавчий лист до примусового виконання, проте з урахуванням внесених змін до його резолютивної частини.
Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено підстав, з яких відкриття виконавчого провадження було б вчинено передчасно або ж за відсутності законних підстав для цього.
За таких обставин, головним державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ільченко Оксаною Володимирівною правомірно вчинено дії з відкриття спірного виконавчого провадження.
Також суд, за встановлених фактичних обставин та наявного правового регулювання, приходить висновку про правомірність й інших оскаржуваних постанов, а саме про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 05.05.2023 року та про стягнення виконавчого збору від 16.05.2023 року. Такі постанови прийняті в межах відкритого виконавчого провадження, належним суб'єктом (виконавцем, на якого було розподілено виконавче провадження), за наявності правових підстав, а тому суд не вбачає обставин, за яких оскаржувані постанови можуть бути визнані незаконними.
Доводи позивача, що постанову про стягнення виконавчого збору виконавцем прийнято не у день відкриття виконавчого провадження як того вимагає ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», а пізніше, суд вважає обґрунтованими, однак ця обставина не може бути визнана достатньою для скасування такої постанови, оскільки стягнення виконавчого збору це плата боржника за примусове виконання рішення, яке у добровільному порядку ним не було виконано. Тобто, виконавчий збір стягується з боржника за наявності невиконаного рішення у добровільному порядку.
Враховуючи те, що Військова частина НОМЕР_1 має обов'язок з виконання судового рішення у справі № 420/9850/22 на користь ОСОБА_1 , а Закон України «Про виконавче провадження» не містить застереження, що постанова про стягнення виконавчого збору у разі її прийняття з пропущенням строку, встановленого ч. 4 ст. 27 Закону України № 1404-VIII підлягає скасуванню, то суд робить висновок про те, що підстав для задоволення позовних вимог в цій частині також немає.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, та враховуючи наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Витрати зі сплати судового збору у сумі 2684грн. покладаються на позивача згідно ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41405348, адреса: вул. Перша Сортувальна, 36-Г, 65102), третя особа ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та скасування постанов відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.287, 293 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян
.