Справа № 420/20932/23
21 серпня 2023 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Предметом спору є право позивача на виготовлення оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2021 року для перерахунку його пенсії з 01.02.2021 року.
Відповідно до п.п. 3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
Отже, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України: "…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.".
Виходячи з повідомлених позивачем обставин спору, про порушення свого права на визначення розміру грошового забезпечення з метою обчислення (перерахунку) пенсії він мав довідатись 1 січня відповідного року, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.
Підсумовуючи викладене, в даному випадку строк звернення до суду обраховується з дня отримання позивачем першої пенсійної виплати після 01.01.2021 року.
З позовної заяви вбачається, що спір стосується наявності підстав для виготовлення та подання до пенсійного органу довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2021 року для перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2021 року, однак до суду із даним позовом звернувся 14.08.2023 року, тобто пропустив визначений КАС України шестимісячний строк звернення до суду.
Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постановах від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 та від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.
В свою чергу, представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач вказує, що 07.06.2023 Верховним Судом було прийнято постанову по справі №340/2148/21 та вказаною постановою Верховного Суду було вирішено спір, який є аналогічним спору, який розглядається в межах даної справи (спірні правовідносини є подібними). Верховним Судом визнано право позивача на звернення до суду за захистом порушених прав понад 6 місячний термін. Тому при відкритті провадження по даній справі повинна бути застосована позиція Верховного Суду по справі №340/2148/21 від 07.06.2023, що відповідає вимогам частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус судді» від 02.06.2016 року.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що у справі №340/2148/21 Верховний Суд в своїй постанові від 07.06.2023 року, на яку заявник посилається в заяві поновлення строку, не вирішував питання строку звернення до суду, а розглядав матеріальні права особи на отримання відповідної довідки. Тому, суд погоджується з доводами позивача, що вказані справи є аналогічними за предметом розгляду, однак звертає увагу позивача на те, що наразі вирішується питання строку на звернення до суду, а не само право особи на отримання від відповідного органу довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня.
В той же час, питання строків звернення особи до суду з наведеними вимогами було розглянуте та вирішено Верховним Судом та висновки викладені у постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22.
Більше того, у справі на яку посилається позивач, суд переглядав у касаційному порядку судові рішення, ухвалені у 2021 році та відповідно із вимогою видачі спірної довідки позивач звертався до суду у встановлений судом строк.
Усі інші викладені у заяві судові рішення також не змінюють висновків викладених у постанові від 12.04.2023 року у справі 380/14933/22 та не можуть бути підставою для поновлення строку звернення до суду, який у спірних правовідносинах пропущений зі значним сплином.
Також не підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 51 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", позаяк вони стосуються обставин перерахунку пенсії органом пенсійного фонду, а не обставин видачі уповноваженими державними органами довідок про розмір грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Суд звертає увагу, що у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено жодних доводів, коли саме позивач дізнався про порушення своїх прав та не зазначено поважних підстав для поновлення такого строку.
Крім того, суд звертає увагу, що отримання позивачем листа Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.06.2023 року у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого він мав довідатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права.
Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, від 16.05.2018 у справі №521/9634/17, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду є безпідставною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання, а зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.98, заява N 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до іншої практики ЄСПЛ (справи "Пелевін проти України", № 24402/02, рішення від 20 травня 2010 року, п. 27; "Наталія Михайленко проти України", № 49069/11, рішення від 30 травня 2013 року, п. 31) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Крім того, як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України", правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи, що вказані у заяві представника позивача причини пропуску строку звернення визнаються судом неповажними, позовну заяву належить залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших (додаткових) підстав, що можуть свідчити про поважність пропуску такого строку з підтверджуючими відповідні обставини доказами.
Керуючись ст.ст. 160,161, 169 КАС України, суддя
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність у термін протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення адміністративного позову без руху усунути недоліки та роз'яснити, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде повернуто позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду не належить до оскарження.
Суддя Токмілова Л.М.