Справа № 420/13164/23
21 серпня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2018, 2019 та 2020 роки для обчислення пенсії ОСОБА_1 за віком з 01.03.2021 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 березня 2021 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2018, 2019 та 2020 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії;
звернути рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за місяць.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.05.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Відповідача із заявою про застосування для розрахунку пенсії середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, листом від 05.06.2023 р. № 14374-14164/П-02/8-1500/23 Відповідач відмовив у застосуванні середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це встановлено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому обґрунтовуючи свою відмову, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу. Зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. При обчисленні пенсії за віком, згідно Закону, врахована середня заробітна плата за 2014-2016 роки, проіндексована відповідно до частини 2 статті 42 Закону. Та зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 45 Закону, в даному випадку ОСОБА_1 було переведено з одного виду пенсії на інший.
Позивач не погоджується з позицією, викладеної у листі - відповіді та зазначає, що у даному випадку відбулося призначення пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного закону.
Позивач звернув увагу, що до 01.03.2021 року ОСОБА_1 отримувала пенсію як державний службовець відповідно до Закону України «Про державну службу» в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, що також підтверджується листом Відповідача від 05.06.2023 № 14374-14164/П-02/8-1500/23.
Позивач зазначив, що оскільки в даному випадку мало місце саме призначення пенсії за віком за нормами іншого Закону, то показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, повинен враховуватись відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2018, 2019 та 2020 роки, тобто за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, так як звернення за призначенням пенсії за віком відповідно
Таким чином, вважаючи незаконною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2018, 2019 та 2020 роки для обчислення пенсії ОСОБА_2 за віком з 01.03.2021 року, остання звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 12.06.2023 року позовну заяву залишено без руху та повідомлено про необхідність усунути недоліки в десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали шляхом надання до суду документу про сплату судового збору.
14.06.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату судового збору від 14.06.2023 року.
Ухвалою судді від 21.06.2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою судді від 21.06.2023 року витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
26.06.2023 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що Позивач отримувала пенсію за віком призначену за нормами Закону України "Про державну службу", та її розмір становив 5161,92 грн. Пунктом 8 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (зі змінами), передбачено, що особам, пенсії яким призначені, зокрема, відповідно до Закону, розмір яких з урахуванням перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених Законом, за матеріалами пенсійних справ.
У зв'язку з вищезазначеним з 01.03.2021 позивача переведено з пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком за нормами Закону при страховому стажі 37 років 5 місяців (стаж враховано по 23.03.2009), середньомісячній заробітній платі 13434,96 гри (коефіцієнт заробітку - 2,47576 х 5426,60 гри x - середній заробіток за 2014-2016 роки х 1,17 х 1,11 х 1,11), визначеній за періоди з 01.07.1995 по 30.06.2000 згідно з довідкою, з 01.07.2000 по 31.03.2009 за даними персоніфікованого обліку, та її розмір становив 5327,69 грн.
Відповідач посилається на ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV, відповідно до якої при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. На зазначених підставах при розрахунку пенсії за віком за нормами Закону застосований показник середньої заробітної плати (доходу) - 5426,60 грн.
Отже, на переконання відповідача перерахунок проведено вірно, Головне управління діяло в порядку передбаченому законодавством, обґрунтовано, а тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - відсутні.
27.06.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на задоволення позову з підстав зазначених у позовній заяві.
29.06.2023 року на виконання ухвали судді від 21.06.2023 року відповідач подав до суду належним чином завірену копію паперової пенсійної справи ОСОБА_1 .
Заперечення на відповідь на відзив, а також інші заяви та клопотання станом на момент розгляду справи до суду не надходили.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 2009 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про державну службу”.
З 01.03.2021 позивача переведено з пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при страховому стажі 37 років 5 місяців, середньомісячній заробітній платі 13434,96 грн (коефіцієнт заробітку - 2,47576 х 5426,60 грн x - середній заробіток за 2014-2016 роки х 1,17 х 1,11 х 1,11), визначеній за періоди з 01.07.1995 по 30.06.2000 згідно з довідкою, з 01.07.2000 по 31.03.2009 за даними персоніфікованого обліку, та її розмір становив 5327,69 грн.; з 01.12.2021 - 5355,74 грн. (а.с. 111-115).
22.05.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просив при призначенні пенсії за віком її розрахунок провести із урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за 2018 рік, 2019 рік та 2020 рік.
У відповідь на вказане звернення, відповідач листом від 05.06.2023 року №14374-14164/П-02/8-1500/23 повідомив заявника, що з 01.03.2021 його переведено з пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком за нормами Закону при страховому стажі 37 років 5 місяців (стаж враховано по 23.03.2009), середньомісячній заробітній платі 13434,96 грн (коефіцієнт заробітку - 2,47576 х 5426,60 грн середній заробіток за 2014-2016 роки х 1,17 х 1,11 х 1,11), визначеній за періоди з 01.07.1995 по 30.06.2000 згідно з довідкою, з 01.07.2000 по 31.03.2009 за даними персоніфікованого обліку, та її розмір становив 5327,69 грн. Частиною 3 статті 45 Закону, визначено що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. На зазначених підставах при розрахунку пенсії за віком за нормами Закону застосований показник середньої заробітної плати (доходу) - 5426,60 грн.
Не погоджуючись із викладеним у листі від 05.06.2023 року №14374-14164/П-02/8-1500/23, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
За змістом пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.
Як видно з матеріалів справи, позивач отримувала пенсію за віком з 2009 року на підставі Закону України "Про державну службу", та з 01.03.2021 пенсію позивача було автоматично переведено на умови, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за матеріалами пенсійної справи. Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з статтею 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Тому, зі змісту наведених норм слідує, що призначення та виплата позивачу пенсії за нормами Закону України "Про державну службу" не входила до правового регулювання Закону №1058-IV, а є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
За правилами частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас частина третя статті 45 Закону №1058-IV встановлює, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз зазначених вище норм законодавства свідчить, що частина третя статті 45 Закону №1058-IV встановлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Зазначені висновки щодо здійснення призначення пенсії, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 (провадження № 11-731апп18).
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вже було зазначено судом, позивачці було призначено пенсію та здійснювалось її обчислення відповідно до Закону України "Про державну службу". При цьому, зазначений законодавчий акт визначає інші підстави та порядок призначення пенсії, а призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в 01.03.2021 року відбулося вперше.
Отже, відповідач мав призначити позивачу пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019 та 2020 роки, тобто показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, наведене у сукупності свідчить про протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка полягає у не застосуванні середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2018, 2019 та 2020 роки, для обчислення пенсії ОСОБА_1 за віком з 01.03.2021 року.
Відтак, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 березня 2021 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2018, 2019 та 2020 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо звернення рішення до негайного виконання в межах стягнення за один місяць, суд зазначає таке.
Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.
Однак, суд звертає увагу, що присуджений позивачу розмір пенсії ще не нарахований, що виключає застосування вказаної норми кодексу до спірних правовідносин, а тому у задоволенні цього клопотання слід відмовити.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка полягає у не застосуванні середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2018, 2019 та 2020 роки, для обчислення пенсії ОСОБА_1 за віком з 01.03.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 березня 2021 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2018, 2019 та 2020 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. та 60 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук