Іменем України
21 серпня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/1916/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Луганській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,
07 листопада 2022 року через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 21 листопада 2022 року, просить суд:
стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропорційно на користь Головного управління Національної поліції в Луганській області заподіяну матеріальну шкоду у розмірі двісті сімдесят шість тисяч чотириста тридцять сім гривень 44 копійок
стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропорційно на користь Головного управління Національної поліції в Луганській області судові витрати пов'язані із проведенням експертизи на загальну суму 3000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у власності ГУНП в Луганській області перебуває транспортний засіб СКС PGO-42 ПП, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що 06.07.2022 близько 23.50 ОСОБА_1 , керуючи службовим автомобілем СКС PGO-42 ПП, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху в районі будинку № 1 «а» по вул. Чайковського м. Бахмут, здійснив дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої службовий автомобіль отримав механічні ушкодження. Відносно капітана поліції ОСОБА_1 складено адміністративні матеріали за ст. 124 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 095699) та ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 095700).
Крім цього, було встановлено, що разом з поліцейським ОСОБА_1 в службовому автомобілі перебував слідчий слідчого відділення відділу поліції №1 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 з ознаками алкгольного сп'яніння.
За наслідками проведеного службового розслідування дисціплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушено вимоги п. 2 розділу III Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 №757, що виразилося у використані 06.07.2022 службового автомобіля СКС PGO-42 ПП, державний номерний знак НОМЕР_1 , для виконання функцій, не пов'язаних із службовою діяльністю органів поліції.
Наказом ГУНП в Луганській області від 09.08.2022 № 304 о/с ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення).
Позивач вказує, що відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України).
Частиною 1 статті 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Пунктом 4 статті 134 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну
відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадку, коли шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження по оцінці збитків, спричинених власнику транспортного засобу № 076/22 від 05.10.2022, вартість матеріальної шкоди з технічної точки зору, заподіяної власнику автомобіля СКС PGO -42 ПП, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 276 437 гривень 44 копійок.
Таким чином, позивач стверджує, що відповідачами своїми винними, умисними, протиправними діями спричинено Головному управлінню Національної поліції в Луганській області матеріальні збитки у вигляді пошкодження транспортного засобу на загальну суму 276 437 гривень 44 копійок, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі.
У додаткових поясненнях від 04.07.2023 наданих на виконання ухвали від 30.06.2023 позивач додатково пояснив, що наказом ГУНП в Луганській області від 06.05.2022 № 846/111/27/05-2022 дозволено використання усіх службових транспортних засобів працівниками поліції ГУНП в Луганській області під час виконання службових обов'язків без додаткових наказів про закріплення поліцейського за окремими транспортними засобами.
Факт передачі транспортного засобу СКС PGO-42 ПП, державний номерний знак НОМЕР_1 , для виконання службових ОСОБА_1 підтверджується дорожнім листом №181-07-2022 на липень 2022.
Згідно зі службового листа УФЗБО ГУНП в Луганській області від 03.07.2023 № 521/111/22-2023 договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність на співробітників ГУНП в Луганській області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладалися.
Щодо видання ГУНП в Луганській області наказів про притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до матеріальної відповідальності за наслідками проведення службового розслідування позивач вказує, що преамбулою Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що цей Закон визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, під час виконання ними службових обов'язків.
Згідно висновків службового розслідування пошкодження транспортного засобу відбулось позаробочим часом відповідачів, встановленим внутрішнім розпорядком ГУНП в Луганській області. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на місті скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебували без зброї та у цивільному одязі, при цьому ОСОБА_2 надав пояснення, що він та ОСОБА_1 06.07.2022 не перебували на службі, а транспортний засіб використовували на свій розсуд.
За таких умов, позивач вважає, що у спірних правовідносинах необхідно застосовувати норми загального трудового права, так як Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що даний Закон застосовується виключно за спричинену матеріальну шкоду військовослужбовцем саме під час виконання службових обов'язків.
На підставі викладеного, позов просить задовольнити.
У справі вчинені такі процесуальні дії.
Ухвалою суду від 14 листопада 2022 року позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою суду від 28 листопада 2022 року позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у справі № 360/1916/22 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою від 04 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 16 травня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Герасимової Т.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 21 червня 2023 року витребувано докази у справі, ухвалено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 червня 2023 року справу № 360/1916/22, яка перебувала у провадженні судді Шембелян В.С., у зв'язку зі звільненням судді у відставку, передано для подальшого розгляду судді Захаровій О.В.
Ухвалою від 26 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи визначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 30 червня 2023 року витребувано докази у справі.
Відповідачем І і ІІ відзиви на позовну заяву не надані.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
Наказом ГУНП в Луганській області від 07.07.2022 №1356 «Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії» призначено проведення службового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю службового транспортного засобу, складання адміністративних матеріалів відносно спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділу поліції №1 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області капітана поліції ОСОБА_1 , а також можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками поліції ГУНП в Луганській області та визначений склад дисциплінарної комісії.
З матеріалів службового розслідування убачається, що підставою призначення службового розслідування слугував лист Луганського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 07.07.2022 № 1943/42-12/03-2022 «Про призначення службового розслідування», в якому вказано, що 07.07.2022 до зазначеного підрозділу поліції надійшла інформація щодо дорожньо-транспортної пригоди у м.Бахмут Донецької області за участю окремих працівників поліції ГУНП в Луганській області. Виїздом на місце пригоди, працівниками Луганського управління ДВБ НП України було встановлено, що спеціаліст-криміналіст слідчого відділення відділу поліції №1 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській капітан поліції ОСОБА_1 , відповідно до вимог наказу ГУНП в Луганській області від 01.07.2022 №1317 «Про відрядження», перебуваючи у відрядженні у м.Бахмут Донецької області, 06.07.2022 близько 23.50 керував службовим автомобілем «Peugeot-301», номерний знак НОМЕР_3 . Під час руху в районі будинку № 1 «а» по вул.Чайковського м. Бахмут, не вибравши безпечної швидкості руху та не впоравшись з керуванням виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв наїзд на бордюрний камінь та в подальшому виїхав за межі проїзної частини. Під час з'ясування обставин щодо скоєння зазначеної дорожньо-транспортної пригоди у капітана поліції ОСОБА_1 були виявлені наявні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови), у зв'язку з чим останньому було запропоновано пройти на місці події огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку з використанням технічного приладу ALCOTEST DRAGER або в медичному закладі, на що він відмовився. У зв'язку з вищевикладеним відносно капітана поліції Панасенка Б.В. складено адміністративні матеріали за ст. 124 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 095699) та ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 095700). Крім цього було встановлено, що разом з поліцейським ОСОБА_1 в службовому автомобіл Полужирный Балтийский ?? >"# Q ? ' ' ? ?? $? ? ? ???? ?? ??? G U # ? ???Times New Roman CE Times New Roman Полужирный
05.08.2022 начальником ГУНП в Луганській області О.Григоровим був затверджений висновок службового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю службового транспортного засобу, складання адміністративних матеріалів відносно поліцейського ВП № 1 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області капітана поліції ОСОБА_1 , а також можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками поліції ГУНП в Луганській області.
У висновку службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що 06.07.2022 близько 23.50 спеціаліст-криміналіст слідчого відділення відділу поліції №1 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській капітан поліції ОСОБА_1 , керуючи службовим автомобілем СКС РОО-42 ПП державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху в районі будинку № 1 «а» по вул. Чайковського м. Бахмут, здійснив дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої службовий автомобіль отримав механічні ушкодження. Разом з поліцейським ОСОБА_1 в службовому автомобілі перебував слідчий слідчого відділення відділу поліції №1 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області старший лейтенант поліції Лимар Юрій Андрійович.
Наказом ГУНП в Луганській області від 05.08.2022 №1542 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за порушення вимог п. 6, п. 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, вимог п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.1Ь2016 № 1179, що виразилося у не дотримані норм професійної етики, нетактовній та некоректній поведінці на місці події, що призвело до негативного впливу на імідж Національної поліції України, вимог ч. 6 розділу II наказу МВС України від 08.02.2019 №100, що виразилось у неповідомленні за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» про дорожньо-транспортну пригоду за участю службового автомобіля «Peugeot-301», номерний знак НОМЕР_3 , та не повідомленні за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» про отримане повідомлення щодо необхідності надання допомоги місцевої жінки, порушенні вимоги п.6 ч. 10 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженою наказом МВС України від 01.02.2016 №70, що виразилося у залишені вогнепальної зброї (ПМ) та автоматичної зброї без нагляду, порушенні вимог п. 2 розділу III Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України затвердженого наказом МВС України від. 07.09.2017 № 757, що виразилося у використані службового автомобіля «Peugeot-301», номерний знак НОМЕР_3 , для виконання функцій, не пов'язаних із службовою діяльністю органів поліції, а також відмові у виконанні законних вимог поліцейських щодо проходження медичного огляду на стан сп'яніння, що у свою чергу перешкоджало поліцейським СРПП Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області виконувати їхні обов'язки притягнуто до дисціплінарної відповідальності у вигляді звільнення із поліції.
Наказом ГУНП в Луганській області від 09.08.2022 № 304 о/с ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення).
Власником транспортного засобу СКС PGO-42 ПП, 2020 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є ГУНП в Луганській області.
Вказаний транспортний засіб обліковано в ГУНП в Луганській області, що підтверджується інвентарною карткою №10558 обліку об'єкта основних засобів.
Наказом ГУНП в Луганській області від 06.05.2022 № 846/111/27/05-2022 дозволено використання усіх службових транспортних засобів працівниками поліції ГУНП в Луганській області під час виконання службових обов'язків без додаткових наказів про закріплення поліцейського за окремими транспортними засобами.
За інформацією ГУНП в Луганській області щодо наявності транспортних засобів станом на 27.06.2022 транспортний засіб СКС РСО-42 ПП, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебував у справному стані та був переданий до засобів, які використовувалися зведеним загоном ГУНП в Луганській області у м.Бахмут Донецької області.
Згідно з висновком експерта автотоварознавця № 076/22 від 05.10.2022 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля СКС PGO-42 ПП, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 276437,44 грн (двісті сімдесят шість тисяч чотириста тридцять сім гривень 44 копійок).
У зв'язку із спричиненням Головному управлінню Національної поліції в Луганській області матеріальних збитків у вигляді пошкодження вказаного транспортного засобу, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII).
Статтею 17 Закону №580-VIII визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Частиною першою статті 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
03.10.2019 прийнятий Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» №160-IX (далі - Закон №160-IX).
Преамбулою Закону №160-IX встановлено, що цей Закон визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №160-IX дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).
Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (частина перша статті 3 Закону №160-IX).
З наведених положень Закону №160-IX слідує висновок, що положення цього Закону розповсюджуються на зазначених у частині першій статті 2 Закону №160-IX осіб, які спричинили матеріальну шкоду під час під час виконання ними службових обов'язків.
Судом встановлено, підтверджується висновком службового розслідування та додатковими пояснення позивача від 04.07.2023, що відповідачі використали службовий автомобіль, що належить на праві власності ГУНП в Луганській області, у власних цілях поза робочим часом, і дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої спричинено матеріальну шкоду позивачу в вигляді пошкодження службового автомобіля, мала місце не під час несення відповідачами служби чи виконання ними своїх службових обов'язків.
Матеріалами справи підтверджується, що до звільнення відповідачів зі служби в поліції накази про притягнення до матеріальної відповідальності відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ГУНП в Луганській області не приймалися.
При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05 грудня 2018 року у справі №818/1688/16, в якій вказано, що спори щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень віднесено до розгляду в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Суд звертає увагу, що при вирішенні справ вказаної категорії за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, інше законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Закон України «Про Національну поліцію» не містить норм щодо матеріальної відповідальності поліцейських, виду, порядку і розміру відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським.
Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» у спірних правовідносинах не може бути застосовний, оскільки регламентує умови та порядок відшкодування шкоди, завданої службовими та посадовими особами під час виконання ними службових обов'язків.
Оскільки порядок притягнення до матеріальної відповідальності поліцейськового за заподіяну матеріальну шкоду, що не пов'язана з виконанням службових обов'язків, не врегульований положеннями спеціального законодавства, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми цивільного права в частині регулювання матеріальної відповідальності, у зв'язку з чим при вирішенні даного спору належить керуватись ЦК України.
З огляду на викладене, застосування до спірних правовідносин статтей 130, 134 КЗпП України, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, є неможливим, оскільки відповідачі не виконували трудові (службові) обов'язки, внаслідок чого було пошкоджено службовий транспортний засіб, а матеріальна шкода заподіяна внаслідок самовільного використання в особистих цілях службового автомобіля. Тому відповідальність має наставати за нормами цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частин першої і другої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Відповідно до частини 1 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 ЦК України).
Відповідно до частини 4 статті 1187 ЦК України якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5 статті 1187 ЦК України).
Так, стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно, до яких належить право володіння. Речове право на чуже майно, як і право власності, має абсолютний характер. Суб'єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб'єктами, хто його оточує.
Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху.
У пунктах 5, 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Суд зазначає, що факт спричинення завданої внаслідок ДТП шкоди позивачу є встановленим та підтвердженим матеріалами службового розслідування.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що шкода має бути відшкодована особою, яка її завдала, а саме ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом в повному обсязі в розмірі 276437,44 грн (двісті сімдесят шість тисяч чотириста тридцять сім гривень 44 копійок).
Відтак в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 про стягнення шкоди слід відмовити.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Вирішуючи випання по судовим витратам суд зазначає наступнеє
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС Україн) .
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до частини 2 статті 139 КАС України покладаються на позивача.
Згідно з платіжним дорученням №2303 від 05.10.2022 позивачем сплачено за проведення автотоварознавчої експертизи 3000, 00 грн.
За наслідками розгляду справи позов задоволено до відповідача ОСОБА_1 в повному розмірі завданої шкоди, відтак витрати, повязані із проведенням експертизи в сумі 3000,00 покладаються на відповідача ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління Національної поліції в Луганській області (місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 1, ЄДРПОУ 40108845) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНПОКПП НОМЕР_5 ) про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції в Луганській області заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 276437,44 грн (двісті сімдесят шість тисяч чотириста тридцять сім гривень 44 копійок).
В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції в Луганській області витрати, повязані із проведенням експертизи в сумі 3000 (три тисячі гривень) 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова