Постанова
Іменем України
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 520/15620/17
провадження № 61-8414св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану адвокатом Орезом Валентином Павловичем, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року в складі судді Калініченко Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 травня 2023 року в складі колегії суддів Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Назарової М. В.
Історія справи
У провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 520/15620/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів, набутих без достатніх правових підстав.
Рішенням Київського районного суду м. Одеса від 28 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеса від 29 березня 2019 року заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 5 000 грн.
У подальшому постановою Одеського апеляційного суду від 29 липня 2021 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2019 року залишено без змін, а додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2019 року змінено шляхом зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, з 5 000 грн до 2 500 грн.
20 вересня 2021 року Одеський апеляційний суд прийняв додаткову постанову, якою стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати на оплату правничої допомоги в сумі 3 000 грн.
На підставі вказаних вище судових рішень Київський районний суд міста Одеси видав виконавчі листи №520/15620/17, а саме:
від 21 жовтня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат на оплату правничої допомоги в розмірі 2 500 грн;
від 12 липня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 3 000 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, у зв'язку з чим 18 липня 2022 року ОСОБА_2 як єдина спадкоємиця ОСОБА_3 за заповітом звернулася до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчих листах. До заяви додала докази на підтвердження факту прийняття спадщини за заповітом та відкриття спадкової справи на підставі її заяви, а також докази того, що син спадкодавця не має права на обов'язкову частку у спадщині. Указувала, що виконавчі провадження з метою примусового виконання вказаних виконавчих документів за життя ОСОБА_3 не відкривалися.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою від 20 грудня 2022 року Київський районний суд м. Одеси в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовив. Постановою від 01 травня 2023 року Одеський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
Свої рішення суди мотивували тим, що заміна стягувача у випадку його смерті на правонаступника нерозривно пов'язана зі строком прийняття спадщини. За висновком судів слід дотримуватися установленого законом строку для прийняття спадщини та лише після спливу цього строку замінювати стягувача його правонаступником. Тому суди вважали, що заява ОСОБА_2 подана передчасно, оскільки строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 на момент її подання ще не закінчився, коло спадкоємців установити неможливо. Зокрема, до спливу цього строку спадкоємець за заповітом може відмовитися від прийняття спадщини, а особи, які мають право на обов'язкову частку в спадщині - прийняти її.
Суд першої інстанції також прийняв до уваги, що відповідно до пункту 3 постанови КМУ № 164 від 28 лютого 2022 року перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в період дії воєнного стану, то строк для прийняття спадщини закінчується 17 січня 2023 року включно, і до вказаної дати спадкоємці мають право здійснити дії з прийняття чи неприйняття спадщини.
Аргументи учасників справи
07 червня 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу, в якій просила оскаржені судові рішення скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким вимоги заяви про заміну стягувача його правонаступником задовольнити.
Касаційну скаргу мотивувала тим, що:
суди не врахували, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за заповітом, прийняла спадщину у встановлений законом строк, а спадкоємці, які мають право на обов'язкову частку в спадщині - відсутні;
суди при визначенні строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 помилково застосували постанову КМУ № 164 від 28 лютого 2022 року, яка не має пріоритету над нормами ЦК України, зокрема, статтями 1268-1273 ЦК України.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою від 27 червня 2023 року Верховний Суд касаційну скаргу залишив без руху.
03 липня 2023 року на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_2 сплатила судовий збір та усунула недоліки скарги в повному обсязі.
Ухвалою від 04 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження в справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі від 04 липня 2023 року Верховний Суд указав, що відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою від 09 серпня 2023 року Верховний Суд призначив справу до розгляду.
Позиція Верховного Суду
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зроблено висновок, що:
«75. Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
78. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
80. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
81. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
82. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред'явлення виконавчого документа до виконання, а частина п'ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження. […] Якщо законом передбачена можливість здійснення інших дій сторін судового процесу, пов'язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до частини п'ятої статті 442 ЦПК України».
У цій справі ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчих листах до відкриття виконавчого провадження, зазначивши підставою для заміни стягувача смерть ОСОБА_3 . Вказала також, що ОСОБА_3 за життя склав заповіт, яким усе своє майно, з чого б воно не складалося, заповів ОСОБА_2 .
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка) (частина перша статті 1241 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року в справі № 760/9496/21 (провадження № 61-10690св22) зроблено висновок, що: «визначальним при вирішенні питання про залучення правонаступників до участі в справі є встановлення, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво, та чи відомі особи, які прийняли спадщину. Саме для встановлення осіб, які прийняли спадщину, статтею 251 ЦПК України передбачений обов'язок суду зупинити провадження у справі, правовідносини у якій допускають правонаступництво. У суді апеляційної інстанції ОСОБА_3. та ОСОБА_4 з наданням відповідних доказів зазначали, що спадкова справа після смерті їх сина відкрита на підставі їх заяв про прийняття спадщини, акцентувавши увагу суду на тому, що вони є єдиними спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_2, а тому висновок суду про передчасність їх звернення до спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини є помилковим».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22) вказано, що:
«правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України;
законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини;
пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню».
У справі, яка переглядається:
суди встановили, що ОСОБА_3 , про заміну якого як стягувача за виконавчими листами просить ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
суди констатували, що передбачений у частині першій статті 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини насамперед необхідний для визначення кола спадкоємців, які прийняли або відмовилися від прийняття спадщини. Проте, суди не врахували, що особа, яка вже прийняла спадщину у встановлений законом строк, не позбавлена права порушувати перед судом питання про заміну сторони/стягувача її правонаступником. Натомість на суд покладено обов'язок зі встановлення всього кола правонаступників такої сторони;
при зверненні з заявою про заміну стягувача його правонаступником ОСОБА_2 додала копії документів зі спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , щодо підтвердження факту прийняття нею спадщини за заповітом, а також листи нотаріуса щодо відсутності у сина спадкодавця права на обов'язкову частку в спадщині;
на момент постановлення судом першої інстанції ухвали про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) строк, який сплив після смерті ОСОБА_3 , складав 9 місяців, у зв'язку з чим суд не був позбавлений можливості перевірити доводи заявниці про відсутність будь-яких інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , або мають право на обов'язку частку в спадщині;
суд першої інстанції при визначенні строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 помилково застосував пункт 3 постанови КМУ № 164 від 28 лютого 2022 року, який суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України й застосуванню не підлягав;
суди обмежились посиланням на передчасність подання ОСОБА_2 заяви про заміну стягувача його правонаступником, яку фактично по суті не розглянули, обставину наявності або відсутності підстав для заміни стягувача у виконавчих листах його правонаступником не встановили.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, взв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржені судові рішення - скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409,411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану адвокатом Орезом Валентином Павловичем, задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 травня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
З прийняттям постанови суду касаційної інстанції ухвала Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року та постанова Одеського апеляційного суду від 01 травня 2023 року втрачають законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук