Ухвала
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 753/21242/19
провадження № 61-518св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАКАНДА», Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро», державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сорока Валерій Миколайович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАКАНДА» на постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року,
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 759/5454/19.
У Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22).
Відповідно до частини першої статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Оскільки обставина, яка викликала зупинення касаційного провадження, усунута, колегія суддів вважає за необхідне поновити провадження у справі.
Крім того, у січні 2021 року ТОВ «ВАКАНДА» разом з касаційною скаргою подало до суду клопотання, у якому просило передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбачених частинами четвертою, п'ятою статті 403 ЦПК України.
Клопотання мотивоване тим, що апеляційний суд застосував висновки зроблені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року по справі № 644/3116/18 про те, що Закон № 898-ІV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право з іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Такий висновок не узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-969цс16, Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) та від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) та від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (провадження № 61-10874сво18). Із викладеного вбачається, що існує різний підхід до вирішення аналогічних справ за подібних правовідносин одночасно Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду і Великою Палатою Верховного суду, оскільки Велика Палата Верховного Суду у справі № 644/3116/18 від 19 травня 2020 року (провадження № 14-45цс20), висловивши протилежні висновки, не відступила від висновків, зроблених у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц.
Для формування єдиної судової практики застосування положень Закону № 1304-VІІ у спорах щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц (провадження
№ 14-45цс20), оскільки така ситуація не може сприяти динамічному розвитку судової практики.
Тлумачення змісту частини п'ятої статті 403 ЦПК України свідчить, що клопотання має містити обґрунтування необхідності про передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц (провадження № 14-45цс20), від якої ТОВ «ВАКАНДА» вважає необхідно відступити, власне і ставилось питання про необхідність відступлення від аналогічного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в іншій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження
№ 11-474апп19), та яка не відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (провадження № 61-10874сво18), оскільки різний підхід до вирішення аналогічних справ за подібних правовідносин не може сприяти динамічному розвитку судової практики та забезпечити розумну передбачуваність судових рішень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, та фактично відступила від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 4648589/15-ц (провадження № 61-10874сво18).
Незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження
№ 14-435цс18)).
У клопотанні ТОВ «ВАКАНДА» не наведено обґрунтування та прикладів різного застосування судами норм права у подібних правовідносинах після вирішення наведеної правової проблеми у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц (провадження № 14-45цс20), клопотання зводиться до повторного ініціювання вирішення того ж питання з тих же мотивів, яке вже вирішене Великої Палати Верховного Суду, тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
Керуючись статтею 254, 260, 403, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити касаційне провадження у справі № 753/21242/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАКАНДА» на постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року.
Відмовити у задоволенні клопотанняТовариства з обмеженою відповідальністю «ВАКАНДА» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук