09 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/9204/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Адвокатського бюро «Гапоненко Роман і партнери» - Гапоненка Р.І., Безроди Р.С.,
Фермерського господарства
«Західний Буг» Юнака Сергія Петровича - Кушнірука А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Адвокатського бюро «Гапоненко Роман і партнери»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 (у складі колегії суддів: Ткаченко Б.О. (головуючий), Алданова С.О., Гаврилюк О.М.)
у справі № 910/9204/22
за позовом Адвокатського бюро «Гапоненко Роман і партнери»
до Фермерського господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича
про стягнення суми,
У вересні 2022 року Адвокатське бюро «Гапоненко Роман і партнери» (далі - АБ «Гапоненко Роман і партнери») звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича (далі - ФГ «Західний Буг») про стягнення 514 573,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі укладеного між Адвокатським об'єднанням «Гапоненко Роман і партнери» (далі - АО «Гапоненко Роман і партнери») та відповідачем договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.01.2021 № 03-490 останньому надано правничу допомогу та здійснено представництво у справі № 903/12/21 (за позовом ТОВ «Ніра» до ФГ «Західний Буг» про стягнення заборгованості), за результатами розгляду якої складено акт надання послуг № 42 від 22.06.2021; вартість наданих послуг становить 404 207,83 грн; цей акт було направлено відповідачу, яким не надано жодних мотивованих заперечень у строки, визначені договором, тому послуги є такими, що прийняті відповідачем, а отже, підлягають оплаті.
12.09.2021 між АО «Гапоненко Роман і партнери» та АБ «Гапоненко Роман і партнери» укладено договір про відступлення права вимоги № 20, за умовами якого позивач набув право вимоги до відповідача щодо заборгованості за договором № 03-490 від 20.01.2021.
ФГ «Західний Буг» не виконано зобов'язання за договором у частині сплати наданих послуг, тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 514 573,83 грн, у тому числі 404 207,83 грн основного боргу, 95 581,96 грн інфляційних втрат та 14 784,04 грн 3 % річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з ФГ «Західний Буг» на користь АБ «Гапоненко Роман і партнери» 404 207,83 грн основного боргу, 95 581,96 грн інфляційних втрат, 14 717,47 грн 3 % річних, 7 717,61 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 скасовано, провадження у справі закрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у травні 2023 року АБ «Гапоненко Роман і партнери» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого абз. 2 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 залишити в силі. Також скаржником наведено попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, який становить 50 000,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 910/9204/22 за касаційною скаргою АБ «Гапоненко Роман і партнери» з підстави, передбаченої абз. 2 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.08.2023.
ФГ «Західний Буг» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, тому просить залишити оскаржене судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 справу № 910/9204/22 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., Міщенко І.С.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 20.01.2021 між АО «Гапоненко Роман і партнери» (адвокатське об'єднання) та ФГ «Західний Буг» (клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 03-490, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта, надавати інші види правової (правничої) допомоги в обсязі та на умовах встановлених цим договором та за домовленістю сторін, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та всі фактично понесені адвокатським об'єднанням витрати у зв'язку з виконанням даного договору.
12.09.2022 між АО «Гапоненко Роман і партнери» та АБ «Гапоненко Роман і партнери» укладено договір про відступлення права вимоги № 20, за умовами якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає на себе, належне первісному кредитору, право вимагати від ФГ «Західний Буг» погашення заборгованості, що виникла на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.01.2021 № 03-490 та акта наданих послуг від 22.06.2021 № 42.
Про такі обставини відповідачу було направлено повідомлення про відступлення права вимоги від 12.09.2022 вих. № 06-903.
Оскільки ФГ «Західний Буг» не виконало своїх зобов'язань з оплати наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 20.01.2021 № 03-490, АБ «Гапоненко Роман і партнери» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 404 207,83 грн, а також 3 % річних у сумі 14 784,04 грн та інфляційних втрат у сумі 95 581,96 грн, нарахованих на суму боргу у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання в порядку статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за період з 26.06.2021 по 13.09.2022.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково та мотивував таке рішення тим, що відповідачем не виконано зобов'язання з оплати наданих послуг за договором, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заявлених до стягнення сум заборгованості та інфляційних втрат, а також часткового задоволення вимог про стягнення 3 % річних, оскільки розрахунок % річних здійснено з порушенням чинного законодавства, зокрема невірно визначено період прострочення.
Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував та закрив провадження в справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК, зважаючи на наявність судового рішення, яке набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У поданій касаційній скарзі АБ «Гапоненко Роман і партнери» посилається, зокрема, на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме частини 4 та частини 7 статті 75 ГПК та не врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18 у справі № 910/2164/18, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 15.07.2021 у справі № 910/19256/16, у яких, між іншим, суд зазначив, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом; господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду; суд апеляційної інстанції, пославшись на судові рішення в справі № 903/811/21, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі № 910/9204/22; при цьому судом не надано оцінки тому, що в справі № 903/811/21 і в справі № 910/9204/22 різний предмет і підстави позову, а також суб'єктний склад сторін.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 231 ГПК, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення у справі № 903/811/21 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
У пункті 2 частині 1 статті 175 ГПК визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Отже, передумовою для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
За змістом статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У частині 1 та пунктах 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Чинні процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21, від 28.06.2023 у справі № 910/1182/23, від 24.02.2021 у справі № 910/15598/19(910/8017/20), від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21).
Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, в провадженні Господарського суду Волинської області перебувала справа № 903/811/21 за позовом АО «Гапоненко Роман і партнери» до ФГ «Західний Буг» про стягнення 404 207,83 грн.
Предметом позову у справі № 903/811/21 було стягнення 404 207,83 грн заборгованості з оплати послуг з правової (правничої) допомоги, наданих позивачем відповідно та на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.01.2021 № 03-490 та згідно з актом надання послуг від 22.06.2021 № 42.
Рішенням Господарського суду Волинської області 07.12.2021 у справі № 903/811/21, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2022, у задоволенні позову АО «Гапоненко Роман і партнери» відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 903/811/21 за касаційною скаргою АО «Гапоненко Роман і партнери» на рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2022.
У справі № 910/9204/22 предметом позову АБ «Гапоненко Роман і партнери» є вимога, заявлена до ФГ «Західний Буг», про стягнення з відповідача 514 573,83 грн, у тому числі 404 207,83 грн основного боргу, 95 581,96 грн інфляційних втрат та 14 784,04 грн 3 % річних за період з 26.06.2021 по 13.09.2022, обґрунтована обставинами порушення прав позивача, що виникли на підставі договору про відступлення права вимоги від 12.09.2022 № 20, укладеного з АО «Гапоненко Роман і партнери», за яким останній як первісний кредитор відступив АБ «Гапоненко Роман і партнери» (новий кредитор) право вимагати від ФГ «Західний Буг» погашення заборгованості, що виникла на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.01.2021 № 03-490 та акта наданих послуг від 22.06.2021 № 42.
Суд апеляційної інстанції як на підставу для закриття провадження у справі відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231, пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК послався на ті обставини, що у справах № 903/811/21 та № 910/9204/22 співпадає як суб'єктний склад сторін, так і предмет та підстави заявлених позовів, а доводи позивача в справі № 910/9204/22 зводяться до переоцінки обставин, яким у рамках розгляду справи № 903/811/21 судами надано відповідну правову оцінку.
Проте судом апеляційної інстанції взагалі не надано відповідної правової оцінки тим обставинам, що позивачем у справі № 903/811/21 є АО «Гапоненко Роман і партнери», а у справі № 910/9204/22 - АБ «Гапоненко Роман і партнери»; предметом позову у справі № 903/811/21 є вимога про стягнення з ФГ «Західний Буг» 404 207,83 грн за договором про надання правової (правничої) допомоги від 20.01.2021 № 03-490 та згідно з актом надання послуг від 22.06.2021 № 42, а у справі № 910/9204/22 про стягнення з відповідача 514 573,83 грн, у тому числі 404 207,83 грн основного боргу, 95 581,96 грн інфляційних втрат та 14 784,04 грн 3 % річних, право вимоги виникло у позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 12.09.2022 № 20, а відтак висновки суду про наявність правових підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231, пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК є помилковими.
Крім того, частинами 1, 3 статті 512 ЦК передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК).
Водночас з огляду на зазначені положення законодавства, судом апеляційної інстанції не було з'ясовано, який обсяг прав у зобов'язанні і на яких умовах на момент переходу відповідних прав, було передано АБ «Гапоненко Роман і партнери» на підставі договору про відступлення права вимоги від 12.09.2022 № 20.
Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
У зв'язку з наведеним, постанова суду апеляційної інстанції у справі зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
У частині 6 статті 310 ГПК визначено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є передчасним і таким, що зроблений без з'ясування та урахування всіх обставин щодо наявності підстав для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175, пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК, суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги АБ «Гапоненко Роман і партнери» та скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Адвокатського бюро «Гапоненко Роман і партнери» задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі № 910/9204/22 скасувати.
3. Справу № 910/9204/22 передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді: В.А. Зуєв
І.С. Міщенко