21 серпня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/2678/23
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гончарук Олег Валентинович, розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства «Чернівціобленерго», м. Чернівці
до Національної Академії Внутрішніх Справ, м. Київ
про стягнення заборгованості - 6548,64 грн
Обставини справи: Акціонерне товариство «Чернівціобленерго» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Національної Академії Внутрішніх Справ в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за активну електричну енергію в сумі 6548,64 грн.
Свій позов позивач обгрунтовує обставинами, пов'язаними з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 2268/1 від 27.10.2017 в частині оплати за активну електричну енергію.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.06.2023 відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
13.07.2023 через відділ документального та інформаційного забезпечення Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3142), в якому останній вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.
Зазначає, що твердження позивача про продовження дії Договору (пролонгацію) не відповідає дійсності, а матеріали справи не містять належних доказів наявності заборгованості у відповідача та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
17.07.2023 через відділ документального та інформаційного забезпечення Господарського суду Чернівецької області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 3197) в якій останній зазначає, що відзив є необгрутованим, а доводи на яких він грунтується не відповідають дійсності та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
31.07.2023 через відділ документального та інформаційного забезпечення Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 3347).
04.08.2023 позивачем через відділ документального та інформаційного забезпечення Господарського суду Чернівецької області подано письмові пояснення (вх. № 3404).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, господарський суд встановив наступне.
18.10.2018 року між Національною академію внутрішніх справ та АТ «Чернівціобленерго» укладено Договір № 2268/1 про закупівлю електричної енергії, умовами якого визначено (розділ 4), що розрахунки замовника за товар проводяться у порядку та на умовах, визначених у Договорі про постачання електричної енергії. Рахунок формується відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії.
Договором № 2268/1 про закупівлю електричної енергії встановлено договірні величини споживання електричної енергії на 2018 рік, однак остаточні розрахунки відповідача за електричну енергію проводились у відповідності до фактичного споживання згідно Договору про постачання електричної енергії № 2268/1 від 27.10.2017.
Пунктом 1 Договору визначено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 250 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком № 7.1 «Перелік місць встановлення електролічильників, за якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію, включаючи субспоживачів», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно додатку № 7.1 до Договору № 2268/1 від 27.10.2017 визначено місця встановлення електролічильників, за якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію, а саме: будівлі, що розташовані за адресою м. Чернівці, вул. Квітковського, 2,11.
Пунктом 2.3.4. Договору визначено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № l «Порядок розрахунків» та додатку № 4 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»
01.01.2019 відбулося відокремлення видів господарської діяльності з постачання та розподілу електричної енергії. Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1462 від 20.11.2018 з 01 січня 2019 року Акціонерному товариству «Чернівціобленерго» анульовано ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Акціонерному товариству «Чернівціобленерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії.
Пунктом 13 Розділу 18 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» № 2019 VIII від 13.04.2018 встановлено, що оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.
26.11.2018 позивачем направлено на адресу відповідача Акт прийняття-передачі, а також Рахунок №228197 за активну електричну енергію за 11.2018 року на суму 6548,64 грн.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до статті 92 Конституції України визначаються виключно законами України.
Так, згідно преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Частинами 1 - 6 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником.
Так, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), згідно п.п. 1.1.1 яких учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 3.1.1 Правил постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії".
Так, пунктом 1.2.7. Правил встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Відповідно до пункту 1.2.15. Правил укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п.3.1.8 Правил).
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов Договору та відповідно до акту прийняття передачі послуг з розподілу електричної енергії від 26.11.2018, обсяг споживання активної електроенергії відповідачем склав 2376 кВт/год на загальну суму 6548,64 грн.
За умовами пункту 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку.
При цьому належних та допустимих доказів на спростування факту отримання, обсягів поставленої позивачем та отриманої відповідачем за Договором електроенергії та її вартості, відповідачем як споживачем суду не надано.
На підтвердження фактичного споживання відповідачем активної електричної енергії в листопаді 2018 року позивач подав до суду акт приймання-передачі електричної енергії від 26.11.2018 про споживання 2376 кВт/год на суму 6548,64 грн, а також виставлений рахунок на оплату №228197 від 26.11.2018 на суму 6548,64 грн.
Заперечень щодо загального обсягу фактично спожитої електричної енергії за листопад 2018 року в кількості 2376 кВт/год, який визначений на підставі даних комерційного обліку оператора системи розподілу на об'єктах споживача (відповідача), а також її вартості за вказаним актом, обґрунтованої відмови від підписання акту приймання-передачі електричної енергії, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору в частині, зазначеній у вказаному акті, з боку споживача не надано.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем як постачальником виконано прийняті на себе зобов'язання з продажу електричної енергії у відповідності до умов Договору в обсягах та на суму, зазначену в акті приймання-передачі електричної енергії, а відповідачем, у свою чергу, придбано у позивача вироблену електричну енергію у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.
Згідно частини 7 статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно з пунктом 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватися згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.
Відповідно до пункту 4.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі:
1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;
2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;
3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
Відповідно до пункту 7 додатку № 1 до Договору споживач самостійно на протязі 10 операційних днів після дати отримання рахунку здійснює повний розрахунок за активну електричну енергію, фактично спожиту протягом розрахункового періоду.
Докази того, що сторони узгодили інший строк та порядок оплати електричної енергії за Договором в матеріалах справи відсутні.
Згідно приписів пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Пунктом 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, незважаючи на отримання акту приймання - передачі та рахунку, в порушення зазначених умов Договору відповідачем оплата проданої позивачем електричної енергії за листопад 2018 року здійснена не була.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З метою досудового врегулювання спору та у зв'язку з нездійсненням оплати, позивачем направлено на адресу відповідача акт звірки взаємних розрахунків № 409 від 21.03.2023 з вимогою сплатити заборгованість за листопад 2018 року в сумі 6548,64 грн.
Факт надсилання якого підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення в цінний лист та списком (реєстром) згрупованих відправлень АТ «Укрпошта» №5800805076288.
Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Таким чином, відповідач, свої зобов'язання щодо сплати позивачу як продавцю електричної енергії грошових коштів в сумі 6548,64 грн у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 2268/1 та Додатків до нього та/або їх окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та протягом виконання з боку сторін відсутні.
В свою чергу, відповідачем разом з відзивом на позовну заяву надано суду докази оплати грошових коштів за спірним Договором у сумі 69996,67 грн, що підтверджується платіжним доручення № 9718 від 23.10.2018 з призначенням платежу «за активну електроенергію» згідно Договору № 2268/1 від 18.10.2018, та платіжним доручення № 10066 від 06.11.2018 з призначенням платежу «за активну електроенергію» згідно Договору № 2268/1 від 18.10.2018; платіжним доручення № 11656 від 27.12.2018 з призначенням платежу «за активну електроенергію» згідно Договору № 2268/1 від 18.10.2018 копія якого наявна в матеріалах справи.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Всі інші доводи та міркування сторін у справі не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд,-
1. Позов Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» до Національної Академії Внутрішніх Справ про стягнення заборгованості - 6548,64 грн - задовольнити.
2. Стягнути з до Національної Академії Внутрішніх Справ (03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1, код 08751177) на користь Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» (58008, м. Чернівці, вул. Прутська, 23-А, код 00130760) заборгованість у сумі 6548,64 грн та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне судове рішення складено 21.08.2023.
Суддя О.В. Гончарук