Провадження № 11-кп/821/446/23 Справа № 711/6281/21 Категорія: ч. 1 ст. 121 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
16 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
представника потерпілих ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження №12021250310001906 від 11.07.2021 за спільною апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Поронайськ Сахалінської області РФ, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, немаючого на утриманні неповнолітніх дітей, працюючого водієм в ТОВ «Хомвей», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі.
Покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з моменту фактичного затримання та зараховано в строк відбутого покарання термін попереднього ув'язнення з 10.07.2021 по 07.10.2021.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді домашнього арешту в нічний час продовжено до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 100000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 понесені витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.
Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в сумі 100000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 понесені витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 24484 грн. 04 коп.
В порядку ст.100 КПК України вирішена доля речових доказів ,-
Даним вироком ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що 10 липня 2021 року близько 23 год. 00 хв., знаходячись біля будинку № 1 по вул. Пацаєва в м. Черкаси, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зустрів ОСОБА_9 та ОСОБА_11 з якими перебував у давніх неприязних відносинах, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, реалізуючи раптово виниклий умисел на заподіяння останнім тілесних ушкоджень, умисно наніс предметом, який має колото-ріжучі властивості, а саме - ножем, три удари потерпілому ОСОБА_9 , а саме: в область грудної клітки зліва в нижню частину, лівого стегна та лівої сідниці, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: рани грудної клітки зліва в нижній частині, яка проникає в грудну клітку та черевну порожнину з ушкодженням лівої легені, діафрагми, брижі товстого кишечника, шлунку та крововиливом в черевну порожнину, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №02-01/611 від 29.07.2021, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя як в момент заподіяння, так і в своєму клінічному протіканні; рани м'яких тканин лівого стегна та лівої сідниці, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №02-01/611 від 29.07.2021, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; один удар потерпілому ОСОБА_11 в область живота зліва, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: рани передньої черевної стінки зліва, яка проникає в черевну порожнину з ушкодженням стінки шлунку та крововиливом в черевну порожнину, яка, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №02-01/610 від 29.07.2021, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя як в момент заподіяння так і в своєму клінічному протіканні.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 подали спільну апеляційну скаргу, в якій просять вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.04.2023 змінити в частині призначеного ОСОБА_7 покарання на більш м'яке у виді 5 років позбавлення волі та із застосуванням ст.75 КК України звільнити його від призначеного покарання з визначенням іспитового строку.
В апеляційній скарзі посилаються на те, що оскаржуваний вирок є надто суворим та який не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного.
Зазначають обставини, що пом?якшують покарання ОСОБА_7 , а саме: часткове визнання вини, активне сприяння слідству у розкритті злочину.
Щодо характеризуючих обставин: ОСОБА_7 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у психіатра не перебуває. Також він має міцні соціальні зв'язки - цивільну дружину та її неповнолітнього сина. Крім того, ОСОБА_7 , 1966 року народження (57 років) та перебуваючи у зрілому віці, через короткий час набуде статусу особи похилого віку, та який відбуде призначене судом покарання в 63 роки.
Вважають, що суд мав можливість та законні підстави призначити ОСОБА_7 менш суворе покарання із застосуванням ст.75 КК України.
В судове засідання не з'явився потерпілий ОСОБА_11 , який, за повідомленням його представника - адвоката ОСОБА_10 , служить в ЗСУ і знає про розгляд кримінального провадження.
З огляду на те, що потерпілий ОСОБА_11 , будучи повідомленим про дату, час і місце судового засідання не заявляв відповідних клопотань про його відкладення, апеляційний розгляд проводиться за його відсутності, що не суперечить вимогам ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думки обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які просили спільну апеляційну скаргу задовольнити, прокурора, потерпілого ОСОБА_9 та його представника - адвоката ОСОБА_10 про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції і безпідставність вимог апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши, та обміркувавши над доводами спільної апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Вказаним вимогам кримінального процесуального закону вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.04.2023 щодо ОСОБА_7 відповідає.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом в повному обсязі, оцінених відповідно до вимог ст.94 КПК України та учасниками судового провадження не оспорюється.
Кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент його заподіяння, колегія суддів визнає правильною.
Вирішуючі по суті апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 щодо невідповідності призначеного йому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок надмірної суворості, колегія суддів виходить з того, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Покарання, як про це зазначено в положеннях ст.65 КК України, призначається з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Статтею 414 КПК України передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Як зазначив Конституційний суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
При призначенні ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції, на виконання загальних засад його призначення та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», в повній мірі врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів (ст.12 КК України), особу винного, що в силу ст.89 КК України раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи, не має на утриманні неповнолітніх дітей, згідно довідки КП «Черкаський обласний наркологічний диспансер» та КП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» від 21.04.2021 № 1944 та від 20.07.2021 № 1120/01-05/1 відповідно, ОСОБА_7 на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, при невстановленні обставин, що пом'якшують покарання, при наявності обставин, що його обтяжують - вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного спянінн?я, і обгрунтовано призначив покарання в межах санкцій статтей КК України, зокрема, за ч.2 ст.111 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на певний строк без конфіскації майна та на підставі ч.1 ст.70 КК України, призначив остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на певний строк без конфіскації майна.
На переконання суду апеляційної інстанції, призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання є справедливим, таким, що відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також таким, що не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Колегія суддів не вбачає підстав для застосування щодо ОСОБА_7 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки, з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, таке звільнення не буде сприяти досягненню мети покарання в даному кримінальному провадженні.
При цьому враховується, що ст. 75 КК України може бути застосована у тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. При цьому таке рішення суд повинен належним чином умотивувати.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 в силу ст.89 КК України раніше не судимий, який вчинив тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України за яке його засуджено до реального позбавлення волі та призначено наближене до мінімального покарання, передбачене санкцією даної статті. При цьому судом першої інстанції враховано обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_7 - вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того місцевим судом враховано та підтверджується матеріалами провадження, що обвинувачений не відшкодував потерпілим ні матеріальні збитки, ні моральну шкоду, що підтверджено безпосередньо потерпілими та те, що обвинувачений під час всього судового розгляду не розкаявся, не вибачився за скоєне, не осудив свою поведінку та не усвідомив скоєне діяння.
З врахуванням зазначеного, неспроможними є доводи апеляційної скарги про часткове визнання ОСОБА_7 своєї вини.
Тоді як вік обвинуваченого ОСОБА_7 , про який зазначено в апеляційній скарзі не є обставиною, яка пом?якшує покарання.
Даних, які б свідчили про неможливість відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів визнає вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 законним і обґрунтованим та не вбачає підстав, передбачених ст.409 КПК України, для його скасування чи зміни.
Керуючись ст.404, п.1 ч.1 ст.407, ст.ст.418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, залишити без змін, а спільну апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст.426 КПК України.
Головуючий
Судді