21 серпня 2023 року
м. Черкаси
Справа № 711/4387/22
Провадження № 22-ц/821/1004/23
категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого- Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «СенсБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «СенсБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, головуючого судді Казидуб О. Г., повний текст рішення складено 13 квітня 2023 року,
У вересні 2022 року АТ «СенсБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно рішення № 5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року було прийнято рішення щодо припинення АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», де в п.п. 1.2. визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.
27.02.2007 АКБ «Укрсоцбанк» та громадянин України ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 895/06-034-83.
Загальними зборами акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на ПАТ та зміну найменування Банку на ПАТ «Укрсоцбанк», а з 10 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на АТ «Укрсоцбанк».
Відповідно до Кредитного договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 8000 дол. США.
Свої зобов'язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові - відповідачу.
Зазначено, що в Кредитному договорі визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом.
У порушення умов Договору, позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 01.08.2022 має заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом 1647,29 дол. США; сума заборгованості за відсотками 164,71 дол. США.
Товариство просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість 1812 доларів США та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 січня 2023 року скасовано заочне рішення у даній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
06 березня 2023 року представник позивача за дорученням Луньова А. Г., через систему «Електронний суд» надала додаткові пояснення, в яких зазначено, що 12 серпня 2022 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СенсБанк».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «СенсБанк» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 1347,29 дол. США, заборгованість за відсотками у розмірі 164,71 дол. США.
Решті відмовлено.
Компенсовано АТ «СенсБанк» за рахунок державних асигнувань судовий збір в розмірі 2481 грн.
Рішення мотивоване тим, що своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 добровільно не виконує належним чином, але як боржник він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тому у позивача виникло право вимагати від боржника сплати заборгованості за кредитом.
Суд першої інстанції, стягуючи борг у доларах США, керувався тим, що належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів саме в тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду в частині задоволених позовних вимог необгрунтованим, просив суд скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.04.2023 в частині задоволених вимог АТ «СенсБанк» та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач, отримавши всі права та обов'язки АТ «Укрсобанк», зобов'язаний дотримуватися, зокрема строків, у межах яких можна звертатися до суду з вимогою про захист своїх цивільних прав та інтересів.
Вважає, що позивачу могло б бути відомо про наявність заборгованості з 2016 року за Кредитним договором № 895/06-034-83 від 27.02.2007, поряд з цим відсутнє клопотання про поновлення строків звернення до суду.
Крім того, вважає передчасним звернення до суду, оскільки позивачем не виконано умов Договору № 895/06-034-83 від 27.02.2007 в частині виконання ст. 6 вказаного Договору щодо врегулювання спорів. Відповідно до ст. 6 Договору усі спори та розбіжності між сторонами за цим Договором підлягають врегулюванню шляхом взаємних консультацій та переговорів, а лише потім у судовому порядку.
Зазначає, що суду не надано доказів досудового врегулювання спору, ця обставина не досліджувалася Придніпровським районним судом м. Черкаси.
Крім того, АТ «СенсБанк» не здійснювало повідомлення позивача про реорганізаційні заходи та зміну платіжних реквізитів і не заявляло вимог про стягнення боргу.
Також скаржником до апеляційної скарги додано додаткові документи, що підтверджують оплату на рахунок АТ «СенсБанк» від 10.04.2023 та від 23.05.2023. Тобто, на думку скаржника, сума заборгованості за Кредитним договором має становити 1147,29 дол. США, заборгованість за відсотками у розмірі 164,71 дол. США.
29 червня 2023 року від АТ «СенсБанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому Товариство просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо позовної давності зазначає, що після подання позовної заяви у 2016 році відповідач усунув порушення шляхом повного погашення простроченої заборгованості та входження у графік погашення кредиту. Так, відповідно до розрахунку заборгованості та виписки по рахунку прострочена заборгованість була відсутня з 27.04.2016, після цього позичальник періодично допускав незначні прострочення та усував їх в подальшому.
Вважає, що порушення було усунуто позичальником, а вимога про дострокове погашення кредиту втратила свою чинність.
Проте, 21.06.2018 ОСОБА_1 почав допускати прострочення платежів, вже не усуваючи в повному обсязі таке прострочення. Два останні платежі, здійснені до подачі позову, здійснені 23.11.2021 в сумі 100 дол. США та 26.11.2021 в сумі 28,06 дол. США, отже з урахуванням фактів неодноразового переривання строку позовної давності саме з дати останнього платежу 26.11.2021 розпочався перебіг позовної давності.
Також вважає, що часткове виконання рішення суду боржником після його ухвалення не може свідчити про незаконність самого рішення, а є підставою для врахування таких платежів органом примусового виконання, який вів би виконавче провадження.
17 серпня 2023 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.
Заяву мотивовано тим, що позовну заяву та відзив на апеляційну скаргу подано особами, які підтверджували свої повноваження довіреністю та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю. При цьому, ні Ременюк Т. О. , ні Луньовою А. Г. не надано ні договору про надання послуг, ні реєстру боржників до цього договру, щодо яких доручається вчиненя дій із стягнення заборгованості.
17 серпня 2023 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій квитанцій про сплату на рахунок АТ «СенсБанк» від 30.06.2023 та від 17.08.2023, які підтверджують, що сума заборгованості за Кредитним договором становить 947,29 дол. США, заборгованість за відсотками - 164,71 дол. США.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
Згідно з рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 та Протоколу № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019, АТ «Альфа-Банк» є правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» (який в свою чергу є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк») з 15.10.2019 (а.с. 29-34).
Згідно витягу з державного реєстру банків від 02.12.2022, АТ «Альфа-Банк» змінило найменування з АТ «Альфа-Банк» на АТ «СенсБанк», про що 01.12.2022 внесено в реєстр відповідні зміни (а.с. 125, 141).
27.02.2007 АКБ «Укрсоцбанк» та громадянин України ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 895/06-034-83, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 8000,00 дол. США (а.с. 14-16).
Відповідно до п.п. 3.3.8, 3.3.9 Кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями порядку, визначеному п. 1.1. Договору (а.с. 15).
Згідно з п.п. 3.3.10 позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит, погасити нараховані проценти та сплатити можливі штрафні санкції у випадках, визначених п.п. 2.6.3, 3.2.3., 4.4., 4.5., 5.4. Договру (а.с. 15).
Внаслідок цього, за розрахунком Банку, станом на 01.08.2022 ОСОБА_1 має заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом 1647,29 дол. США; сума заборгованості за відсотками 164,71 дол. США.
Згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 1550519221 від 19 січня 2023 року про сплату кредиту на суму 100 доларів США, квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 11596428306 від 16 лютого 2023 року про сплату кредиту на суму 100 доларів США, квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 1630533673 від 07 березня 2023 року про сплату кредиту на суму 100 доларів США, відповідачемОСОБА_1 за вказаний період сплачено в погашення боргу загалом 300 доларів США (а.с. 179, 180, 181).
Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1687468889 від 10 квітня 2023 року про сплату кредиту на суму 100 доларів США, квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 1759310970 від 23 травня 2023 року про сплату кредиту на суму 100 доларів США, відповідачем ОСОБА_1 за вказаний період сплачено в погашення боргу загалом 200 доларів США (а.с. 207).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Водночас у відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «СенсБанк» - адвокат Луньова А. Г. просила суд розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника Банку.
Судом додатково здійснене повідомлення сторін шляхом розміщення оголошення на веб-порталі Судова влада в Україні.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Надаючи оцінку аргументам, наведеним у апеляційній скарзі, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до ч. 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 цього Кодексу визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов'язання зазначені у статті 526 цього Кодексу.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 27.02.2007 між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № 895/06-034-83 відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 8000 доларів США, зі сплатою 12,50% відсотків річних, та порядком погашення суми основної заборгованості до 20 числа кожного місяця згідно графіку, з кінцевим строком погашення - 24.12.2021.
Відповідно до пунктів 3.3.7., 3.3.8., 3.3.9 Договору кредиту, позичальник зобов'язався використовувати кредит лише на цілі, визначені п. 1.2. цього Договору; сплачувати проценти за використання кредиту, в порядку, визначеному п.п. 2.4., 2.5. цього Договору; своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1. цього Договору.
Згідно з умовами Кредитного договору сторони встановили як строк дії Договору, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням заборгованості.
Таким чином, строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд з установленням строку дії Договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на підставі Договору.
Згідно п. 4.5. у разі невиконання (неналежного) виконання озичальником своїх обов'язків, визначених п. п. 3.3.8, 3.3.9 цього Договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у Договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 20 листопада 2016 року у справі № 6-1174цс16. Таких висновків, здійснивши тлумачення аналогічних за змістом пунктів договорів кредиту, дійшов Верховний Суд у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 640/7146/16-ц (провадження № 61-18880св18), від 14 серпня 2019 року у справі № 523/1507/16-ц (провадження № 61-10534св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 752/7707/15-ц (провадження № 61-12658св18), від 09 грудня 2020 року у справі № 760/18026/14-ц (провадження № 61-37386св18) та від 12 жовтня 2022 року у справі № 490/4070/17 (провадження № 61-10109св21), 20 жовтня 2021 року у справі № 450/2593/17 (провадження № 61-20721св19), 27 липня 2023 року у справі № 607/7459/20, провадження № 61-7053св23.
Згідно розрахунку заборгованості, складеного АТ «Альфа-Банк», станом на 01.08.2022 заборгованість ОСОБА_1 за Договором кредиту № 895/06-034-83 від 27.02.2007 становить 1812 доларів США, з яких: 1647,29 доларів США - заборгованість за кредитом; 164,71 доларів США -заборгованість за відсотками.
Дослідивши розрахунок наданий Банком, апеляційним судом встановлено, що у зв'язку із неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за Кредитним договором № 895/06-034-83 від 27.02.2007, прострочення по сплаті тіла кредиту більше 60 днів виникло з 06.05.2015 у сумі 225 доларів США.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин, оскільки після зміни строку кредитування у позивача було відсутнє право нараховувати відсотки за кредитом, то вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після 06.05.2015, є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Зміна строку кредитування, у такому випадку є безумовною, і надає Банку право звернутися до боржника з вимогою про повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, які були нараховані Банком після закінчення зміненого строку кредитування, оскільки право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося та Банк мав право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Такий висновок узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за Кредитним договором (тілом кредиту), то колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи, зокрема із розрахунку заборгованості, виписки по рахунку ОСОБА_1 та квитанцій до платіжної інструкції на переказ готівки вбачається, що до ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_1 , після 06.05.2015, неодноразово здійснював виплати за Кредитним договором.
Крім того, після ухвалення оскаржуваного рішення, під час розгляду справи апеляційним судом, відповідач здійснив виплати частина з яких йшла на погашення відсотків за Договором. Зокрема, від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшли копії квитанцій про сплату на рахунок АТ «СенсБанк» від 30.06.2023 та від 17.08.2023 на суму 200 дол. США.
Судом першої інстанції із ОСОБА_1 стягнуто 1347,29 доларів США. Проте, враховуючи сплачені відповідачем кошти після ухвалення рішення суду першої інстанції та врахувавши суму коштів, які були зараховані в погашення нарахованих відсотків, після зміни строку кредитування, заборгованість за тілом кредиту у відповідача перед позивачем, на час винесення постанови Черкаським апеляційним судом, відсутня.
Як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді відповідачем ОСОБА_1 було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до даних правовідносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону.
Виходячи з зазначеного, оскільки після зміни строку кредитування у позивача було відсутнє право нараховувати відсотки за кредитом і вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після 06.05.2015 та тілом кредиту, після перерахунку коштів направлених на погашення відсотків після 06.05.2015, є необґрунтованими, правові підстави для застосування позовної давності до цих правовідносин відсутні.
За таких обставин суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позовних вимог Банку в стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, як за тілом кредиту, так і за відсотками, нарахованих після зміни строку кредитування.
Щодо повноважень представника позивача та клопотання про залишення позову без розгляду, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно із ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданими відповідно до ЗУ від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Згідно з ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись в суд з позовом, представник АТ «Альфа-Банк» - адвокат Ременюк Т. О. підтверджувала свої повноваження довіреністю № 001583/21 від 10.11.2021, підписаною головою правління АТ «Альфа-Банк» Михайльо В. В., Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.10.2017, № 2, Статутом АТ «Аль-Банк» від 26.11.2019 та Наказом № 2450-К від 18.09.2019 (а.с. 23-28, 35-36).
Згідно з Наказом № 2450-К від 18.09.2019, Михайльо В. В. з 18.09.2019 заступила на посаду Голови Правління ПАТ «Альфа-Банк».
Відповідно до п. 9.4.10 Статуту АТ «Аль-Банк» від 26.11.2019, Голова Правління, зокреса, видає довіреності для здійснення будь-яких дій від імені Банку, як в Україні, так і за кордоном.
Згідно з довіреністю № 001583/21 від 10.11.2021, підписаною головою правління АТ «Альфа-Банк» Михайльо В. В., адвокату Ременюк Т. О. надано повноваження, зокрема представляти інтереси АТ «Алфа-Банку» в місцевих загальних судах та апеляційних судах, для чого їй надається право підписувати та/або подавати від імені довірителя будь-які запити, заяви, листи, повідомлення, претензії, досудові вимоги, позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, заперечення проти позову, відзиви на позов, засвідчувати тотожність копій документів їх оригіналам, які подаються Довіритилем до вище перелічених підприємств, виконувати інші дії, що пов'язані із виконанням повноважень наданих цією довіреністю.
З викладеного вбачається, що подаючи позов, представник позивача - адвокат Ременюк Т. О. належним чином підвердила свої повноваження, тому підстав для залишення позову буз розгляду немає.
Даючи оцінку доводам учасників, викладеним у апеляційній скарзі і відзиві, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції не в повній мірі досліджено усі обставини, неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2023 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Акціонерного товариства «СенсБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 21 серпня 2023 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
Л. В. Нерушак