Рівненський апеляційний суд
Іменем України
15 серпня 2023 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2023 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12016180010008337 від 01.12.2016 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гоща Рівненської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Біляївського районного суду Одеської області від 25.01.2023 року за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, -
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2023 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_6 призначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком, більш суворим покаранням за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 25.01.2023 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з часу затримання ОСОБА_6 , а саме з 30.11.2022 року.
В строк відбування покарання зараховано повністю покарання, відбуте за попереднім вироком.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення судових експертиз під час досудового розслідування в сумі 263 грн. 88 коп.
Вирішено питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_6 19 листопада 2016 року, приблизно о 13 год. 00 хв., перебуваючи поблизу ринку, що по вул. Ювілейна в м.Рівне, діючи повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, який полягав у повідомленні ОСОБА_7 про необхідність здійснення телефонного дзвінка, заволодів планшетом останнього, марки «Samsung Galaxy TAB 3», вартістю 1599,67 грн., яким в цей же день розпорядився, обмінявши на мобільний телефон у ОСОБА_8 , чим завдав потерпілому майнову шкоду на вказану суму.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 покликається на безпідставність стягнення з нього на користь держави витрат за проведення судової експертизи, заперечуючи її проведення у даному кримінальному провадженні.
Також, звертаючи увагу на дату вчинення інкримінованого йому злочину - 19 листопада 2016 року, вважає про наявність підстав для застосування відносно нього Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання».
Просить змінити вирок суду Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2023 року в частині стягнення з нього судових витрат за проведення судової експертизи, як безпідставно стягнених, відповідно, виключивши з резолютивної частини вироку абзац 5. Застосувати відносно нього положення Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», зарахувавши у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 30 листопада 2022 року по 27 травня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Апеляційний розгляд у даному кримінальному провадженні проводити без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення з таких підстав.
Дане кримінальне провадження розглянуто судом першої інстанції у відповідності до вимог, зокрема, ч.3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних особи обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, усвідомлюючи особливості порядку апеляційного оскарження у такому випадку. Сумнівів у добровільності та істинності їх позиції у суду не виникало.
З огляду на викладене, апеляційним судом фактичні обставини у даному кримінальному провадженні щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 та правильності кваліфікації його дій за ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, що і не оспорюється, відповідно, в апеляційній скарзі обвинуваченого, не перевіряються.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого щодо безпідставності стягнення з нього на користь держави витрат за проведення судової експертизи, то колегія суддів їх вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються, крім іншого, з витрат, пов'язаних із залученням експертів.
Згідно з ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Аналізуючи вищенаведену норму закону, колегія суддів дійшла висновку, що законодавець чітко ставить вимогу перед судом у разі постановлення обвинувального вироку про необхідність стягнення з винної особи усіх документально підтверджених витрат на проведення експертиз у рамках кримінального провадження.
Як встановлено судом, на підставі постанови слідчого Рівненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_9 від 12 грудня 2016 року проведено судову товарознавчу експертизу, про що свідчить висновок експерта від 15.12.2016 № 3.2.-1408/16, витрати на проведення якої згідно довідки Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру становлять 263, 88 грн.
Таким чином, оскільки в цьому кримінальному провадженні було призначено та проведено зазначену експертизу, вартість якої документально підтверджено, то витрати, понесені на її проведення, у розумінні положень ч.2 ст.124 КПК підлягають стягненню з особи, визнаної винуватою та засудженої вироком суду першої інстанції.
Зважаючи на те, що ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні передбаченого ч.2 ст.190 КК України кримінального правопорушення, суд першої інстанції ухвалив обвинувальний вирок і правомірно стягнув з нього витрати на проведення судової експертизи.
Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не грунтуються на вимогах Закону, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 щодо підставності і необхідності застосування відносно нього Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» та зарахування у строк покарання строку попередньо ув'язнення з 30 листопада 2022 року по 27 травня 2023 року.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, події інкримінованого кримінального правопорушення мали місце 19 листопада 2016 року.
Під час досудового розслідування у даному кримінальному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не застосовувався, лише відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12 січня 2017 року було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на певний період доби (строк дії ухвали встановлено до 14.03.2017 року).
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави відносно ОСОБА_6 застосовано відповідно до ухвали слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 30 листопада 2022 року з 30.11.2022 року до 28.01.2023 року у межах досудового розслідування кримінального провадження № 12022163250000308 від 25.11.2022 року за ч.4 ст. 185 КК України.
Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 25 січня 2023 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України і призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В строк відбування покарання ОСОБА_6 зараховано строк перебування під вартою з 30.11.2022 року. Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Зазначений вирок суду від 25.01.2023 року судом враховано при призначенні остаточного покарання ОСОБА_6 за сукупністю злочинів на підставі ч.4 ст. 70 КК України при ухваленні оскаржуваного вироку від 05 травня 2023 року. Відповідно до резолютивної частини вироку суду від 05 травня 2023 року строк відбування покарання ухвалено рахувати з часу затримання ОСОБА_6 , а саме з 30.11.2022 року. В строк відбування покарання зараховано повністю покарання, відбуде за попереднім вироком.
З огляду на викладене, враховуючи положення ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року, ст. 1 Закону України від 30.06.1993 року № 3352-XII «Про попереднє ув'язнення» з відповідними змінами, щодо поняття попереднього ув'язнення, ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII від 18.05.2017, що набрав чинності 21 червня 2017 року, час вчинення злочинів за оскаржуваним вироком і попереднім та застосовані запобіжні заходи у даних кримінальних провадженнях, факту ухвалення судом відповідно до вироку від 05.05.2023 року рахувати строк відбування покарання з 30.11.2022 року, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року (справа № 663/537/17, провадженя № 13-31кс18) щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст. 72 КК України, на переконання колегії судів, положення ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року щодо зарахування у строк покарання періоду з 30.11.2023 року по 27.05.23 року, як попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, з наведених в апеляційній скарзі доводів та наявних в матеріалах даного кримінального провадження доказів, не підлягає застосуванню.
Порушень норм кримінального і кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду розглянути кримінальне провадження у відповідності до закону та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на викладене, доказів на спростування висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі обвинуваченого не наведено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Вирок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та зміни вироку не вбачається.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.14 ч.1 ст. 537 КПК України питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку вирішуються судом в порядку ст. 539 КПК України за клопотанням, зокрема, і засудженого з належним його обґрунтуванням.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2023 року відносно ОСОБА_6 за ч.2 ст. 190 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим ОСОБА_6 ? в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3