21 серпня 2023 року Справа № 915/715/16(915/779/23)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
без виклику сторін справу № 915/715/16(915/779/23)
за позовом Заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (код ЄДРПОУ 02910048; вул. Івана Виговського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213; ел.пошта: pervom@myk.gp.gov.ua)
в інтересах держави
в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845; вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03120; ел.пошта: contact@dsbt.gov.ua)
до Приватного акціонерного товариства "Первомайський молочноконсервний комбінат" (код ЄДРПОУ 00418107; просп. Праці, 102, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55203; ел. пошта: office.pmkk@gmail.com)
про стягнення плати в сумі 28821,13 грн. за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування
у межах справи 915/715/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Первомайський молочноконсервний комбінат" (код ЄДРПОУ 00418107)
розпорядник майна ПрАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат" арбітражний керуючий Шибко Олександр Леонідович (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
Заступником керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (далі ? прокурор) пред?явлено в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки (далі Укратрансбезпека) на транспорті позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Первомайський молочноконсервний комбінат" (далі - ПрАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат") грошових коштів у сумі 28821,13 грн. - плати за проїзд великовагового транспортного засобу, належного відповідачу, автомобільними дорогами загального користування з перевищенням нормативних вагових параметрів, установлених п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, чим завдано державі матеріальні збитки внаслідок ненадходження коштів у спеціальний фонд Державного бюджету України, та, відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування. Позивач посилається на невиконання ПрАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат" у строк, визначений п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок), обов?язку щодо внесення вищевказаної плати до Державного бюджету України та повідомлення про це відповідного територіального органу Укртрансбезпеки.
Прокурор також просить суд про стягнення з ПрАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат" грошових коштів на відшкодування судових витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 19.05.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/779/23 та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М., у провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача - ПрАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат".
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Ухвалою суду від 24.05.2023 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у межах справи про банкрутство відповідача - ПрАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат", справі присвоєно номер 915/715/16(915/779/23). Цією ж ухвалою сторонам встановлено відповідні строки на подання суду документів по суті справи.
Зазначену ухвалу відповідачем отримано 01.06.2023, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.
28.05.2019р. від відповідача до суду надійшов відзив на позову заяву, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що по-перше, згідно п. 21-22 Порядку № 879 разі встановлення перевищення габаритно-вагових параметрів транспортний засіб затримується та може продовжити рух лише після приведення цих параметрів до норми чи сплати за такий проїзд. Всупереч наведеному позивачем не надано доказів того, що водію пропонувалося привести до відповідності габаритно-вагові параметри. По-друге, відповідач зазначає, що Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (Миколаївська область) за результатами розгляду поданих матеріалів щодо порушення габаритно-вагових параметрів винесено припис № 0145274 від 04.02.2021 щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт шляхом вжиття заходів до усунення порушень водієм ОСОБА_1. п.22.5 правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306. На переконання відповідача, винесення указаного припису а не постанови про притягнення ПрАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат" до адміністративно - господарського штрафу, підтверджує відсутність порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Прокурором 28.06.2023 подано відповідь на відзив, у якій прокурор заперечує щодо тверджень відповідача, наведених у відзиві. Прокурор зазначає, що посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складені всі передбачені Порядком № 879 документи щодо фіксування виявлених під час габаритно-вагового контролю порушень. Прокурор зауважує, що повноваження в частині тимчасового затримання транспортних засобів належить до компетенції уповноважених підрозділів Національної поліції, що чітко визначено в диспозиції ст. 2652 КУпАП, а тому вчинення відповідних дій щодо затримання т/з посадовими особами Західного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки виходять за межі визначених законом повноважень.
Щодо відсутності у матеріалах доказів надання працівниками Укртрансбезпеки водієві або власникові транспортного засобу можливості привести габаритно-вагові параметри у відповідність з установленими нормативами прокурор зазначає, що відповідно до п. 23 Порядку № 879, на який посилається відповідач, не зобов'язано працівників Укртрансбезпеки роз'яснювати перевізнику вказане право. Натомість, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення вантажу, які відповідачем не були виконані. Указане на думку позивача повністю спростовує викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача.
Також прокурор вважає помилковими посилання відповідача на відсутність порушення ним норм законодавства обставиною не прийняття керівником або заступником керівника Південним міжрегіональним Управлінням постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Так, пунктом 21 Порядку № 1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Відповідно до п. 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Положеннями п. п. 27, 31 Постанови № 1567 керівнику органу державного контролю або його заступнику за результатами розгляду справи про порушення надано право при наявності підстав - тобто при виявлені порушення відповідного законодавства - виносити постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів та/або вносити припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.
За результатами розгляду акту про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт від 04.02.2021 №0145274.
Хоча Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (Миколавська область) не було встановлено підстав для притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, проте встановлено підстави для внесення припису від 04.02.2021 № 0145274 про усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт, яким запропоновано ПрАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат" виявлене порушення негайно усунути.
За твердженням прокурора сам по собі факт не притягнення ПрАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат" до адміністративної відповідальності не може бути підставою звільнення відповідного перевізника від відшкодування збитків.
Прокурор також зауважив, що не зважаючи на обізнаність ПрАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат" про факт виявлення підрозділом Укртрансбезпеки порушення законодавства про автомобільний транспорт (внаслідок отримання водієм товариства складених за наслідками проведення контрольного заходу документів (копій актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 08.12.2020 №232637 та про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 08.12.2020, та отримання товариством рекомендованими листами запрошення на розгляд справи за актом №232637 та повідомлення про заборгованість із розрахунком плати за проїзд), відповідачем не вжито передбачених законом заходів до оскарження дій органу контролю.
12.07.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої Державна служба України з безпеки на транспорті вважає заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими з наступних підстав:
Позивач зазначає, що твердження відповідача щодо не затримання транспортного засобу у разі встановлення перевищення нормативних вагових параметрів не відноситься до повноважень працівників Укртрансбезпеки.
Щодо посилань відповідача про відсутність у матеріалах справи доказів того, що встановивши перевищення нормативно допустимих вагових параметрів, водієві або власнику транспортного засобу пропонувалось привести габаритно-вагові параметри у відповідність з установленими нормативами, позиція позивача збігається з позицією прокурора.
Також позивач заперечує щодо посилань відповідача щодо винесення керівником Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки припису щодо усунення порушення законодавства а не постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, оскільки всі підтверджуючі документи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт (перевищення вагових обмежень на одиничну вісь) було складено відповідно до вимог законодавства, а у приписі було констатовано вчинення цього порушення.
Позивач зауважив, що відповідачем не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортного засобу, який йому належить, не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій Укртрансбезпеки щодо нарахування стягуваної суми збитків.
Інших документів чи доказів суду не надано.
Ураховуючи викладене, та те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезбеки (далі ? Управління), на підставі направлення на рейдову перевірку від 07.12.2020 № 012104, щотижневого графіку проведення рейдових перевірок управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області у період з 07.12.2020 по 09.12.2020, проведено 08.12.2020 на пересувному пункті габаритно-вагового контролю в с. Раків Івано-Франківської області на автомобільній дорозі Н-10 "Стрий-Чернівці" проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки "МАЗ 5432-08", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки "РАСТОN 3142 D", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу МАЗ 5432-08 державний номерний знак НОМЕР_1 є ПрАТ "Первомайський молочно-консервний комбінат". Згідно свідоцтва серії НОМЕР_4 власником напівпричепу марки РАСТОN державний номерний знак НОМЕР_2 є також ПрАТ "Первомайський молочно-консервний комбінат".
Указане додатково підтверджується інформаією Територіального сервісного центру МВС № 4842.
За результатами перевірки було складено Акт № 232637 про проведення перевірки додержанння вимог законодавства про автомобільний транспорт та Акт №0011365 від 08.12.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. На підставі наведених актів працівниками Управління складено довідку №0009261 від 08.12.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, згідно яких навантаження на першу вісь склало - 6,25т., на другу вісь - 13,45т.(за допустимого 11т.), на строєну вісь - 11,65т. (3,80т.+3,80т. +4,05т.), загальна вага транспортного засобу - 31,35т. (за допустимого 40т.).
Згідно товарно-транспортної накладної №РНК-5834/20 від 07.12.2020 перевізником визначено ПрАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат".
Відповідно до розрахунку №92 від 08.12.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до Акту №0011365 від 08.12.2020, проведеним з врахуванням навантаження на одиночну вісь 13,45т. при дозволених 11,0т.(перевищення від норми на 22,27%), пройдена відстань - 810км, плата за проїзд становить - 1020,60 євро, що на дату перевірки було еквівалентно 28821,13 грн.
Пунктом 21 Порядку № 1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Відповідно до п. 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Положеннями п. п. 27, 31 Постанови № 1567 керівнику органу державного контролю або його заступнику за результатами розгляду справи про порушення надано право при наявності підстав - тобто при виявлені порушення відповідного законодавства - виносити постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів та/або вносити припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.
За результатами розгляду акту про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт від 04.02.2021 №0145274.
Позивач у свою чергу звертався до відповідача з листом вих. № 99417/25.5/24-20 від 17.12.2020 щодо необхідності внесення плати за проїзд у розмірі 1020,60 євро.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив перерахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Державним бюджетом України в розмірі 28821,13 грн.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Щодо представництва прокурора
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Отже, за змістом наведених норм прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Тобто, у вирішенні питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором дослідженню підлягають наступні обставини: (1) чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; (2) чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
Як вказувалось вище, підставою позовних вимог є порушення відповідачем вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Як вбачається з представлених суду документів, Первомайською окружною прокуратурою на адресу Укртрансбезпеки скеровано запити від 11.10.2022 за № 54-3847вих-22 та від 09.03.2023 за № 54-1105вих-23 про надання інформації щодо вжитих заходів до стягнення з ПрАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат" у судовому порядку нарахованої йому плати за проїзд в сумі 1020,60 євро.
Укртрансбезпека листами від 19.10.2022 № 6069/86.3/15-22 та від 06.04.2023 листом № 2598/5.51/15-23 повідомлено прокуратуру про відсутність наміру звернення до суду з позовом до ПрАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат", у зв'язку з відсутністю фінансування.
Отже, за висновками суду, у даному випадку компетентний орган знав про допущені порушення інтересів держави, проте за захистом до суду не звернувся.
За таких обставин, за висновками суду, у даному випадку прокурором належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, а отже, і для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт", який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт"автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; великоваговий транспортний засіб - це транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлену на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження; великогабаритний транспортний засіб - це транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри.
Згідно ч.12 ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з ч.14 ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ч. 17 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Відповідно до ч.2 ст.29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
У відповідності до ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (надалі-Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно п.п.15), 27) п.5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати регламентуються Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (надалі-Порядок №879).
Відповідно до п.1 Порядку №879 цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі-великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Згідно п.22.5 Правил дорожнього руху визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Як вбачається з матеріалів справи при здійсненні габаритно-вагового контролю автомобіля відповідача виявлено перевищення нормативного вагового параметру на одиночну вісь, яке склало 13,45т при допустимих 11,0 т. Проте загальна маса автомобіля становила 31,35т, тобто у межах допустимих 40 т.
Відповідно до п.21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Пунктом 28 Порядку №879 визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.
Погодження маршруту видається після внесення в установленому розмірі плати за проїзд. У разі прийняття рішення про відмову перевізника від проїзду за погодженим маршрутом внесена плата за проїзд не повертається.
Згідно п.31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Згідно до п.п.2) п.2 Порядку №879 (в редакції від 25.01.2020), вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Методика, згідно з якою повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртестандартом), не затверджена.
Тобто на момент встановлення перевищення габаритно-вагових параметрів у даному випадку Методика, яка передбачалась п.п.2) п.2 Порядку №879, не була затверджена. Внесення до п.2 Порядку №879 змін, якими наявність певної методики вже не передбачалось, відбулось тільки 16.02.2022. Проте, на час складання акту, наявність Методики для вимірювання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу була обов'язковою.
Таким чином, позивачем не було дотримано процедури вимірювання (зважування) транспортних засобів відповідача як складової частини габаритно-вагового контролю.
Окрім цього, згідно п.12 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Відповідно до п.13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Пунктом 9 розділу ІІ "Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування", затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
При цьому довідка повинна містити показники зважування, видані спеціалізованим обладнанням по кожній осі окремо, а також підсумок загальної маси шляхом додавання кожної з осей.
Позивач посилається на законність проведення зважування спірного автомобілю, а тому ним має бути підтверджено та обставина, що габаритно-ваговий контроль проводиться за допомогою зважувального обладнання, яке пройшло періодичну повірку (метрологічну атестацію), має сертифікат відповідності та перебуває у справному стані.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданого позивачем Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/3338 від 16.11.2020 на прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі: ваги пересувні автомобільного типу CHECLODE FREEWEIGHING, заводський №008238, виробник "CENTRAL WEIGHING", Англія.
Відповідно до Акту №0011365 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 08.12.2020 та Довідки №0009261 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 08.12.2020 та складеної на іноземній мові квитанції (талону) про зважування не вбачається, що проведення зважування транспортного засобу відповідача було здійснено саме вагами пересувними автомобільного типу CHECLODE FREEWEIGHING, заводський №008238.
Враховуючи викладене, господарський суд зазначає, що визначення вагових параметрів транспортного засобу відповідача було здійснено з порушенням положень Порядку № 879, а отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними.
Враховуючи, що позивачем не надано належних доказів в підтвердженням характеристик зважувального обладнання, яке було використано при проведенні габаритно-вагового контролю, чи проходили вони періодичну повірку (метрологічну атестацію) та мають сертифікати відповідності тощо та не доведено законність проведення зважування транспортних засобів відповідача, а відтак нарахування плати за проїзд та сам розрахунок плати не можна вважати обґрунтованим та правильним, тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першою та третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
При цьому суд звертає увагу, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судом були досліджені всі документи, надані сторонами по справі, та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не беруться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст.129 ГПК України, у разі відмови судом у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.М. Давченко