Справа № 536/245/23 Номер провадження 22-ц/814/3837/23Головуючий у 1-й інстанції Клименко С.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
17 серпня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Абрамова П.С.,
Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , адвоката Каледи А.В., на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 травня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;
13 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, відповідно до якого вказувала, що шлюбні відносини припинились у вересні 2021 року за відсутності взаєморозуміння, різних поглядів на життя та розуміння моральних цінностей. Вважає, що сім'я розпалась остаточно, примирення неможливе.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 травня 2023 року - позов задоволено.
Шлюб, зареєстрований 04 червня 2011 року у Крюківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 134, між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 - розірвано.
Залишено ОСОБА_1 шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».
Визначено місце проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю - ОСОБА_1 .
короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
Із вказаним рішенням не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку через свого представника (адвоката).
В апеляційній скарзі прохав рішення суду в частині розірвання шлюбу - скасувати, а справу повернути до місцевого суду для продовження розгляду, а в частині визначення місця проживання дітей - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вказували на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що місцевий суд не надав строк на примирення сторін, та що в позовній заяві позивач не заявляла вимог про визначення місця проживання дітей.
узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, однак, у судовому засіданні в ході апеляційного розгляду позивач прохала не надавати строк на примирення, вказувала на неможливість збереження їх сімейних відносин з відповідачем.
встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
Місцевий суд установив, що сторони 04 червня 2011 року зареєстрували шлюб у Крюківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 134; мають спільних дітей: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З вересня 2021 року сторони не підтримують шлюбні відносини за відсутності взаєморозуміння, різних поглядів на життя та розуміння моральних цінностей, що призвело до втрати почуттів поваги та любові і прийняті ними міри щодо примирення та збереження сім'ї не призвели до жодних результатів, а лише погіршили їх відносини.
При таких обставинах, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), місцевий суд дійшов висновку, що подальше спільне подружнє життя сторін і збереження шлюбу суперечить інтересам кожного з них та інтересам їх дітей, що має істотне значення, тому шлюб необхідно розірвати, залишити позивачу шлюбне прізвище « ОСОБА_3 » та визначити місце проживання дітей з матір'ю.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Статтею 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) також передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Проголошена Конституцією України (254к/96-ВР) охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме
інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя
подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Щодо доводів скаржникам про ненадання місцевим судом строку на примирення
Передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.
Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.
Надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Представником відповідача у справі було подано заяву про надання строку на примирення. (а.с. 33)
Позивач у справі заперечувала щодо надання строку на примирення, подавши заяву від 21.03.2023 та 16.05.2023. (а.с. 22, 26)
Матеріали справи не містять даних щодо вирішення місцевим судом заяви представника відповідача про надання строку на примирення сторін.
Апеляційний суд, враховуючи позицію позивачки у справі, яка категорично стверджувала про неможливість збереження сім'ї та відсутність в апеляційній скарзі клопотання відповідача про надання строку на примирення, відсутність доводів відповідача про те, що з часу подання нею позову про розірвання шлюбу ним вчинялися будь які дії щодо збереження сім'ї, апеляційний суд вважає, що ненадання місцевим судом строку на примирення не є підставою для скасування судового рішення в частині розірвання шлюбу.
Щодо визначення місцевим судом місця проживання неповнолітніх дітей.
У відповідності з вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява не містить доводів і вимог про визначення місця проживання неповнолітніх дітей.
Подана ОСОБА_1 21 березня 2023 року заява, в якій ОСОБА_1 заперечує проти надання строку на примирення та вказує про залишення їй прізвища « ОСОБА_3 », а також визначення місця проживання дітей разом із нею не є змінами чи доповненнями до позовної заяви.
Таким чином, місцевий суд при розгляді справи порушив принцип диспозитивності та вийшов за межі позовних вимог.
В зазначеній частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищезазначені висновки апеляційного суду, рішення місцевого суду в частині визначення місця проживання дітей необхідно скасувати, без ухвалення відповідного рішення в зазначеній частині у зв'язку із відсутністю таких позовних вимог.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , адвоката Каледи А.В., - задовольнити частково.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 травня 2023 року в частині визначення місця проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю - ОСОБА_1 , - скасувати.
В іншій частині рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 травня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 серпня 2023 року.
Головуючий суддя П.С. Абрамов
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль